Рішення № 19022348, 27.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2011 р. Справа № 24/091-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 56973, 00 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_3

відповідача:ОСОБА_2

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 56973, 00 грн. за договором № 1 купівлі-продажу товару від 06.04.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за переданий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.09.2011р.

У судове засідання 30.09.2011 р. представник відповідача не зявився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 15.09.2011 р. не виконав, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 13.10.2011 р.

У судовому засіданні 13.10.2011 р. представник позивача надав суду уточнення до позовних вимог, у яких просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 56973, 00 грн. та судові витрати, в саме: 3000, 00 грн. на оплату послуг адвоката, 600, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд, в порядку ст. 22 ГПК України, дане уточнення до позовних вимог прийняв до розгляду.

Відповідач присутній у судовому засіданні 13.10.2011 р. усно заперечив проти позову.

У судовому засіданні 13.10.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.10.2011 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову в усному порядку заперечив.

У судовому засіданні 27.10.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

06.04.2011 р. між сторонами було укладено договір № 1 купівлі-продажу товару, за умовами якого позивач зобовязався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити наступний товар: найменування товару пшениця, кількість товару 27,130 тонн, ціна товару 2100, 00 грн./тонну, загальна вартість товару 56973, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору оплата здійснюється за готівковий розрахунок.

Згідно з п. 2.2 договору строк оплати: оплата здійснюється протягом 14 банківських днів з дня відвантаження товару відповідачу.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що товар переходить у власність відповідача у пункті відвантаження.

Відповідно до п. 3.1 договору продукція вважається поставленою позивачем і прийнятою відповідачем у відповідності з вагою, вказаною у накладній.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2011 р.

На виконання умов договору, позивач по накладній № 6 від 06.04.2011 р. передав відповідачу товар на загальну суму 56973, 00 грн., а відповідач вказаний товар отримав.

Проте, в порушення своїх договірних зобовязань, відповідач за переданий товар не розрахувався, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 56973, 00 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 56973, 00 грн. заборгованості за переданий товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить включити до складу судових витрат та стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000, 00 грн.

На підтвердження понесених витрат, позивач надав до матеріалів справи наступні документи: договір № 8/юр про надання юридичних послуг від 16.09.2011 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3, а також копію посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2641/10 від 22.06.2004 р.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У контексті вищезазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Вказана позиція викладена, зокрема, у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01.10.2002 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову позивач має право на стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, лише в тому разі, коли зазначені послуги (грошові кошти) були реально та фактично перераховані.

У п. 10 роз'яснення президії Вищогогосподарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/609 викладено правову позицію, згідно з якою відшкодування витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3000, 00 грн. на оплату послуг адвоката, оскільки позивач не надав жодних доказів про сплату зазначених послуг.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Також суд відзначає, що згідно з п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Сума позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 56973, 00 грн.

Таким чином, сума державного мита, яка підлягала сплаті складає 569, 73 грн., тоді як позивачем було сплачено 600, 00 грн. державного мита, тобто на 30, 27 грн. більше ніж, передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність повернення з Державного бюджету Київської області на користь позивача 30, 27 грн. надмірно сплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) 56973 (пятдесят шість тисяч девятсот сімдесят три) грн. 00 коп. заборгованості за переданий товар, 569 (пятсот шістдесят девять) грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) з Державного бюджету Київської області (р/р 31118095700001, банку ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код платежу 22090200) 30 (тридцять) грн. 27 коп. надмірно сплаченого державного мита згідно квитанції № 30 від 14.09.2011 р.

5. Видати довідку про повернення надмірно сплаченого державного мита після набрання рішенням законної сили.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 28.10.2011 р.