Рішення № 19022011, 11.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 9/101-11

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Росава”

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 14 477,37 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2 (дов. № 05-04 від 01.01.2011р.)

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Росава” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14 477,37 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2011 року порушено провадження у справі № 9/101-11 та призначено розгляд справи на 09.08.2011 р.; зобовязано позивача надати пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; зобовязано відповідача надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 09.08.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду витребувані документи.

Для всебічного та обєктивного розгляду справи та обєктивного розгляду справи представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 09.08.2011 року розгляд справи відкладено на 20.09.2011 р. у звязку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів у справі; зобов'язано позивача надати докази виставлення та отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату орендної плати; деталізований щомісячний розрахунок основної суми заборгованості та пені; клопотання про продовження строку розгляду спору задоволено.

У судове засідання 20.09.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду витребувані документи.

Ухвалою суду від 20.09.2011 року розгляд справи відкладено на 11.10.2011 р.; зобов'язано позивача надати розрахунок 3 % річних та пені з урахуванням ст. 232 ГК України та всіх проплат відповідача за спірний період; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвал суду від15.07.2011 року та від 09.08.2011 року.

У судове засідання 11.10.2011р. представник відповідача втретє не зявився, вимоги ухвал суду від 15.07.2011 року, від 09.08.2011 року та 20.09.2011 року не виконав, про причини неявки у судове засідання не повідомив; представник позивача зявився, надав суду витребувані документи та пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 11.10.2011 р. представник позивача надав уточнений розрахунок пені та 3 % річних, зі змісту яких вбачається, що позивач зменшив суму пені до 481,69 грн. та суму 3 % річних до 127,33 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв вказані уточнення позивача до розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та отримані представником відповідача за довіреністю, але відповідач жодного разу не зявився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/101-11 неодноразово відкладалась у звязку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2009 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Росава» та відповідачем - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №129 оперативної оренди приміщення (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування індивідуально визначене в цьому договорі приміщення, а також зобовязується сплачувати орендну плату.

Спірне орендоване приміщення (Арт-бар) належить позивачу - ВАТ «Росава»на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться на другому поверсі Палацу культури, має загальну площу 107,70 м2 та перебуває на балансі позивача (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 10.1 договору термін дії цього договору становить з 01.07.2009р. по 01.06.2010р.

Орендна плата за перші місяці оренди липень, серпень, вересень 2009 року становить 2500 грн. з ПДВ. В подальшому орендна плата складає суму в розмірі 3000 грн. в місяць з ПДВ (п. 3.1 договору).

01.07.2009р. до даного договору був підписаний акт приймання передачі приміщення в оренду.

01.06.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору №129 від 11.06.2009р., згідно якої термін дії договору було продовжено до 31.12.2010р.

01.01.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору №129 від 11.06.2009р., згідно якої термін дії договору було продовжено до 31.12.2011р. та з січня місяця 2011 року орендна плата становить 4000 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата сплачується наступним чином: позивач направляє відповідачу протягом 3 календарних днів, з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення в оренду по даному договору, рахунок для оплати орендної плати. За перший місяць оренди орендна плата сплачується відповідачем на підставі виставленого рахунку протягом 3 банківських днів з дати його одержання. В подальшому позивач в термін до 10 числа кожного поточного місяця виставляє відповідачу рахунок для оплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, а також штрафні санкції, передбачені договором, в разі порушення терміну сплати відповідачем орендної плати. Орендна плата сплачується відповідачем протягом3 банківських днів з дати одержання рахунку від позивача та шляхом внесення грошових коштів на його розрахунковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, за період дії договору, а саме з серпня 2009 року по травень 2011 року позивачем було нарахована відповідачу орендна плата на загальну суму 78 676,73 грн., а саме: 17.08.2009р. позивачем було виставлено рахунок №3065 на суму 2497,50 грн.; 28.08.2009р. виставлено рахунок №3122 на суму 645,40 грн.; 14.09.2009р. виставлено рахунок №3212 на суму 2 500 грн.; 30.09.2009р. виставлено рахунок №3222 на суму 259,56 грн.; 13.10.2009р. виставлено рахунок №3302 на суму 2 520 грн.; 28.10.2009р. виставлено рахунок №3392 на суму 704,33 грн.; 09.11.2009р. виставлено рахунок №3411 на суму 3 027 грн.; 30.11.2009р. виставлено рахунок №3522 на суму 307,97 грн.; 10.12.2009р. виставлено рахунок №3561 на суму 3084,78 грн.; 28.12.2009р. виставлено рахунок №3643 на суму 189,41 грн.; 13.01.2010р. виставлено рахунок №4011 на суму 3112,54 грн.; 31.01.2010р. виставлено рахунок №4088 на суму 35,78 грн.; 09.02.2010р. виставлено рахунок №4128 на суму 3168,56 грн.; 24.02.2010р. виставлено рахунок №4181 на суму 576,97 грн.; 10.03.2010р. виставлено рахунок №4260 на суму 3228,77 грн.; 29.03.2010р. виставлено рахунок №4350 на суму 221,39 грн.; 09.04.2010р. виставлено рахунок №4511 на суму 3257,83 грн.; 27.04.2010р. виставлено рахунок №4603 на суму 215,99 грн.; 07.05.2010р. виставлено рахунок №4619 на суму 3248,05 грн.; 31.05.2010р. виставлено рахунок №4698 на суму 438,94 грн.; 09.06.2010р. виставлено рахунок №4749 на суму 3228,56 грн.; 30.06.2010р. виставлено рахунок №4830 на суму 531,50 грн.; 07.07.2010р. виставлено рахунок №4859 на суму 3215,65 грн.; 29.07.2010р. виставлено рахунок №4981 на суму 251,88 грн.; 10.08.2010р. виставлено рахунок №5010 на суму 3209,22 грн.; 31.08.2010р. виставлено рахунок №5092 на суму 517,12 грн.; 09.09.2010р. виставлено рахунок №5169 на суму 3247,73 грн.; 27.09.2010р. виставлено рахунок №5203 на суму 449,47 грн.; 12.10.2010р. виставлено рахунок №5274 на суму 3341,92 грн.; 27.10.2010р. виставлено рахунок №5296 на суму 265,90 грн.; 09.11.2010р. виставлено рахунок №5390 на суму 3341,92 грн.; 24.11.2010р. виставлено рахунок №5430 на суму 312,82 грн.; 08.12.2010р. виставлено рахунок №5510 на суму 3351,94 грн.; 27.12.2010р. виставлено рахунок №5541 на суму 244,49 грн.; 26.01.2011р. виставлено рахунок №77 на суму 47,54 грн.; 10.02.2011р. виставлено рахунок №139 на суму 8040,40 грн.; 10.03.2011р. виставлено рахунок №240 на суму 4076,35 грн.; 24.03.2011р. виставлено рахунок №284 на суму 118,96 грн.; 11.04.2011р. виставлено рахунок №342 на суму 4133,42 грн.; 26.04.2011р. виставлено рахунок №378 на суму 173,12 грн.; 10.05.2011р. виставлено рахунок №448 на суму 2791,44 грн.; 24.05.2011р. виставлено рахунок №476 на суму 544,61 грн.

Відповідачем було оплачено нараховану орендну плату частково, а саме на загальну суму 66 573,58 грн., з яких 23.07.2009р. платіжним дорученням №90723S377L було сплачено 2500 грн.; 01.08.2009р. платіжним дорученням №868 було сплачено 355,67 грн.; 20.08.2009р. платіжним дорученням №90820S5KOP було сплачено 2497,50 грн.; 09.09.2009р. платіжним дорученням №90909THI90 було сплачено 645,40 грн.; 25.09.2009р. платіжним дорученням №90925S92N5 було сплачено 2500 грн.; 20.10.2009р. платіжним дорученням №@2PL579272 було сплачено 500 грн.; 20.10.2009р. платіжним дорученням №@2PL579274 було сплачено 2500 грн.; 25.11.2009р. платіжним дорученням №@2PL364978 було сплачено 3027 грн.; 14.12.2009р. платіжним дорученням №@2PL049612 було сплачено 307,97 грн.; 21.12.2009р. платіжним дорученням №@2PL188676 було сплачено 3084,78 грн.; 24.12.2009р. платіжним дорученням №KPL128256 було сплачено 259,56 грн.; 24.12.2009р. платіжним дорученням №KPL128257 було сплачено 704,33 грн.; 22.01.2010р. платіжним дорученням №@2PL432719 було сплачено 189,41 грн.; 28.01.2010р. платіжним дорученням №KPL8213 було сплачено 3112,54 грн.; 16.02.2010р. платіжним дорученням №@2PL739180 було сплачено 35,78 грн.; 16.02.2010р. платіжним дорученням №@2PL739182 було сплачено 3168,56 грн.; 19.03.2010р. платіжним дорученням №KPL25534 було сплачено 576,97 грн.; 19.03.2010р. платіжним дорученням №KPL25535 було сплачено 3228,77 грн.; 12.04.2010р. платіжним дорученням №@2PL727649 було сплачено 221,39 грн.; 22.04.2010р. платіжним дорученням №@2PL867436 було сплачено 3257,83 грн.; 26.05.2010р. платіжним дорученням №@2PL881673 було сплачено 3257,83 грн.; 25.06.2010р. платіжним дорученням №@2PL198751 було сплачено 3228,56 грн.; 26.07.2010р. платіжним дорученням №@2PL452759 було сплачено 300 грн.; 26.07.2010р. платіжним дорученням №@2PL452401 було сплачено 3215,65 грн.; 26.08.2010р. платіжним дорученням №@2PL942757 було сплачено 3209,22 грн.; 07.09.2010р. платіжним дорученням №@2PL023044 було сплачено 251,88 грн.; 13.09.2010р. платіжним дорученням №@2PL877457 було сплачено 517,12 грн.; 22.09.2010р. платіжним дорученням №KPL93811 було сплачено 3247,73 грн.; 25.10.2010р. платіжним дорученням №KPL106002 було сплачено 64,36 грн.; 29.10.2010р. платіжним дорученням №KPL107752 було сплачено 1500 грн.; 03.11.2010р. платіжним дорученням №@2PL155932 було сплачено 1841,92 грн.; 01.12.2010р. платіжним дорученням №@2PL079299 було сплачено 1500 грн.; 06.12.2010р. платіжним дорученням №@2PL761505 було сплачено 200,90 грн.; 30.12.2010р. платіжним дорученням №KPL130215 було сплачено 1500 грн.; 27.01.2011р. платіжним дорученням №KPL8575 було сплачено 557,31 грн.; 11.02.2011р. платіжним дорученням №KPL13100 було сплачено 1851,94 грн.; 28.02.2011р. платіжним дорученням №KPL18697 було сплачено 1040,40 грн.; 09.03.2011р. платіжним дорученням №KPL20995 було сплачено 1000 грн.; 12.03.2011р. платіжним дорученням №KPL22671 було сплачено 1000 грн.; 12.03.2011р. платіжним дорученням №KPL22672 було сплачено 253,22 грн.; 30.03.2011р. платіжним дорученням №KPL29725 було сплачено 118,96 грн.; 30.03.2011р. платіжним дорученням №KPL29724 було сплачено 1000 грн.; 12.04.2011р. платіжним дорученням №86634855 було сплачено 2070 грн.; 11.05.2011р. платіжним дорученням №KPL42274 було сплачено 173,12 грн.; 11.05.2011р. платіжним дорученням №KPL42273 було сплачено 1000 грн.

10.05.2011р. позивачем направлено відповідачу претензію (вих. №227 від 10.05.2011 р.) з вимогою сплатити наявну у відповідача заборгованість.

13.05.2011р. позивач отримав лист від відповідача з проханням розстрочити виплати боргу протягом травня грудня 2011 року.

19.05.2011р. відповідач надав позивачу інший лист про неможливість здійснення оплати заборгованості до 20.05.2011р.

21.05.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору №129 від 11.06.2009р. згідно якої сторони дійшли згоди припинити дію даного договору з 21.05.2011р.

21.05.2011р. між сторонами складено і підписано акт приймання - передачі приміщення з оренди, згідно якого відповідач повернув позивачу обєкт оренди.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача 12103,15 грн. (78676,73 грн. 66573,58 грн.). основної заборгованості.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки станом на 17.07.2011 р. відповідач не перерахував зазначені кошти на розрахунковий рахунок позивача, останній звернувся до господарського суду.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості або її погашення у сумі 12103,15 грн. не надав та не надіслав; зі змісту наданих позивачем листів та розписок відповідача вбачається, що ФОП ОСОБА_1 не заперечує проти наявності заборгованості за орендну плату.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 12103,15 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 8.4 договору у разі несплати відповідачем орендної плати протягом 3 банківських днів з дати одержання рахунку від позивача, він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки оплати, включаючи день оплати, але не більше Подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 481,69 грн. за період, зазначений у розрахунку, наданому позивачем в судовому засіданні 11.10.2011 р.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 481,69 грн. за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1210,32 грн. штрафу.

Відповідно до п. 8.5 договору у разі несплати орендної плати більше 30 календарних днів протягом терміну, передбаченого цим договором, відповідач, крім сплати пені, також сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Під юридичною відповідальністю розуміють передбачені нормами права обовязки субєкта правопорушення зазнавати несприятливі наслідки.

Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.

В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (ст. 611 ЦК України) передбачена можливість одночасного застосування до субєкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобовязання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Тобто, зміст статті 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до субєкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).

Згідно із позовом позивач не просить двічі притягнути відповідача до цивільної відповідальності, тобто, до одного і того ж її підвиду.

Ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Тобто як штрафом, так і пенею, а не виключно одним із цих засобів.

Ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином із вказаної норми вправа вбачається, що пеня та штраф, визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення, отже правові підстави вважати, що, стягнувши з відповідача пеню та штраф, останній незаконно двічі підданий до відповідальності одного й того ж виду, відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо одночасного застосування пені та штрафу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.09 р. у справі № 12/25-09.

Згідно приписів ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1). Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу) (ч.3).

Відповідно до ст.617 вказаного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, із матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а також будь-якої інформації щодо наявності випадку або непереборної сили.

Таким чином, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу відсутні, у звязку з чим позовна вимога позивача про стягнення 1 210,32 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобовязання, то позивач нарахував відповідачу 3 % річних у сумі 127,33 грн. за період з 16.02.2011 р. по 24.06.2011 р. на суму заборгованості 12103,15 грн.

Після перевірки господарським судом розрахунку розміру 3 % річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично невірно, оскільки сума заборгованості у розмірі 12 103,15 грн. у відповідача виникла тільки 24.05.2011 р., тому нарахування позивачем 3 % річних на зазначену суму заборгованості з 16.02.2011 р. є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення 3 % річних частково, а саме на суму 31,83 грн., нараховану за період з 24.05.2011 р. по 24.06.2011 р. (32 прострочених днів), здійснену за розрахунком суду.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити часково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського,91, код ЄДРПОУ 00152269) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 12103 грн. (дванадцять тисяч сто три гривні п'ятнадцять копійок) 15 коп. основної заборгованості, 481 грн. (чотириста вісімдесят одна гривня шістдесят девять копійок) 69 коп. пені, 31 грн. (тридцять одна гривня вісімдесят три копійки) 83 коп. - три відсотки річних та судові витрати: державне мито у сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205 (двісті пять) грн. 68 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 17.10.2011 р.