Рішення № 19021993, 17.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 4/042-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс",

с. Гаврилівка

про стягнення 358 854,24 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 предст., дов. від 30.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 предст., дов. від 20.0.62011р. № 20/КАМ/Ю;

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (відповідач) про стягнення 358854,24 грн., які складаються з 48990,15 грн. 3% річних та 309864,09 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 лютого 2006 року між сторонами у справі було укладено договір підряду № 99-06/КАМ, відповідно до якого ТОВ “МСБУД”(підрядник) зобовязався своїми силами і засобами виконати на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (замовника) будівельні, монтажні та демонтажні роботи на птахофермах, що знаходяться в с. Рудня, Броварського р-ну, Київської області, а замовник зобовязався надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Проте, в порушення своїх договірних зобовязань відповідач в повному обсязі за виконані роботи не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 401378,35 грн., яка на підставі рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011р. у справі № 10/130-10/3 була стягнута з відповідача на користь позивача.

Предметом розгляду справи № 4/042-11 є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, понесених позивачем на підставі договору підряду № 99-06/КАМ від 22.02.2006р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2011р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 18.04.2011р.

18.04.2011р. позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, та відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача суму 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.02.2007р. по 31.03.2011р., та які складають 49979,85 грн. та 319898,54 грн. відповідно.

18.04.2011р. відповідачем було подано письмовий відзив на позов, а також заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 18.04.2011р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішення господарського суду Київської області у справі №10/130-10/3.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011р. залишено без задоволення, рішення першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі, залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2011р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду до 03.10.2011р.

21.09.2011р. позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 328327,49 грн. інфляційних втрат та 54004, 63 грн. 3% річних (за період з 06.02.2007р. по 31.07.2011р.).

Представником позивача в судовому засіданні 03.10.2011р. було подано додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог та заявленої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності.

03.10.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.10.2011р., про що сторони повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви.

10.10.2011р. відповідачем подано пояснення з письмовим обґрунтуванням перебігу строку позовної давності.

10.10.2011р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2011р.

17.10.2011р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд,

встановив:

22 лютого 2006 року між ТОВ “МСБУД”(підрядник) та ЗАТ “Комплекс Агромарс”, правонаступник - ТОВ “Комплекс Агромарс”, (замовник) було укладено договір підряду № 99-06/КАМ, згідно з п. 1.1 якого підрядник зобовязується своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ діючих на території України та погодженої сторонами кошторисної документації будівельні, монтажні та демонтажні роботи на птахофермах, що знаходяться в с. Рудня Броварського р-ну Київської обл., а замовник зобовязується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 3.4 договору замовник проводить розрахунок за виконані роботи з підрядником на підставі актів виконаних робіт, у відповідності до фактичних об'ємів робіт. Порядок проведення розрахунку зазначається в додаткових угодах.

12 квітня 2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до Договору підряду, відповідно до якої позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу послуги по влаштуванню фундаментів дванадцяти пташників птахоферми №5 в с. Рудня Броварського району, Київської області, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку передбаченим даною додатковою угодою.

На виконання умов вищевказаної додаткової угоди, позивач виконав роботи на суму 3 948 630,21 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково в розмірі 3 547 251,86 грн., з яких 1 259 984,80 грн. попередня оплата та 2 287 267,06 грн. частковий розрахунок за виконані роботи.

Пунктом 5.2. додаткової угоди встановлено, що подальші розрахунки за виконані роботи відповідач проводить з позивачем на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ-2 у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу.

Замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом десяти днів з дати підписання таких актів. 10 % від загальної суми даної угоди виплачуються підряднику після виконання всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту передачі об'єкта позивачу.

Отже, відповідач зобов'язався здійснювати проміжні оплати за виконані роботи в розмірі суми актів виконаних робіт на протязі десяти днів з дати підписання таких актів. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, та оплати згідно підписаних актів не здійснив.

Таким чином, у ТОВ “Комплекс Агромарс” виникла заборгованість за виконані роботи по додатковій угоді №4 у розмірі 401378,35 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 15 березня 2011 року у справі №10/130-10/3 позовні вимоги TOB «МСБУД»задоволено повністю та стягнуто з TOB «Комплекс Агромарс»401 378,35 грн. заборгованості по додатковій угоді №4 від «12»квітня 2006 року до договору підряду від 22 лютого 2006 р. №99-06/КАМ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 р. у справі № 10/130-10/3 було залишено без змін.

Згідно з приписами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначає позивач, на день розгляду даної позовної заяви відповідач не оплатив вищевказану заборгованість.

Таким чином відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання щодо сплати 401378,35 грн. за виконані роботи за період з 06.02.2007 р. до 31.07.2011 р.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно виконано грошове зобовязання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.09.2011р.), інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період 06.02.2007р. по 31.07.2011 р. та становлять 328327,49 грн. та 54004,63 грн. відповідно.

Водночас, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, яка в задоволенні якої суд відмовляє з огляду на наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що строк позовної давності- це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», діями, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора можуть бути: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2011р. № 10/130-10/3 встановлено, що 08.05.08р. ТОВ "Комплекс Агромас" здійснило часткове погашення суми заборгованості по Додатковій угоді №4 до Договору на суму 74070,24 грн.

Отже, строки позовної давності щодо стягнення позивачем заборгованості перервалися 08.05.08р. в момент вчинення відповідачем дії, яка свідчила про визнання ним свого боргу, і відповідно на дату подачі позовної заяви до суду 23.03.2011р. ТОВ "МСБУД" не пропустило загального строку позовної давності встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних (08.05.2008р. по 08.05.2011р.), оскільки строк позовної давності закінчується 08.05.2011р.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що викладено в постанові від 11.08.2011р. у праві № 20/021-11.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати за виконані роботи згідно додаткової угоди до договору, позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Вказані висновки містить Постанова Верховного Суду України № 06/212 від 16.05.2006 р., відповідно до якої Верховний Суд України дійшов висновку, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Відтак, поновлення строків позовної давності на стягнення основної заборгованості перериває перебіг позовної давності на стягнення складової частини такого боргу - інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, позивач у даній справі № 4/042-11 звернувся до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності.

Крім того, судом було здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 328327,49 грн. та 3 % річних в сумі 54004,63 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності “Комплекс Агромарс”(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД”(03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) 328327 (триста двадцять вісім тисяч триста двадцять сім) грн.. 49 коп. інфляційних втрат, 54004 (пятдесят чотири тисячі чотири) грн.. 63 коп. 3% річних, 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 24.10.2011р.