Рішення № 19021921, 21.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2011 р. Справа № 23/092-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс-Груп», м. Вишгород

про стягнення 1400618,67 грн.

секретар судового засідання Федорець А.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 1 вересня 2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14 січня 2011 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс-Груп»(далі - відповідач) про стягнення 1400618,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу за №897-LD від 21 жовтня 2008 року, а саме, відповідач не повністю сплатив лізингові платежі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1172528,54 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 34169,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 109177,00 грн. та пеню в розмірі 84743,93 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 5 серпня 2011 року та призначено справу до розгляду на 16 серпня 2011 року.

16 серпня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 6 вересня 2011 року.

У судовому засіданні 6 вересня 2011 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21 вересня 2011 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував в частині стягнення пені за період до 1 серпня 2010 року та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 21 вересня 2011 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1102528,54 грн. основного боргу, 94250,10 грн. інфляційних втрат, 43084,22 грн. пені та 34189,50 грн. 3% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви. (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року за №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»).

21 вересня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит ЛІзинг» (за договором лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»(за договором лізингоодержувач) 21 жовтня 2008 року укладено договір фінансового лізингу за №897-LD.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 288616,00 доларів США, в тому числі ПДВ, яка розрахована із гривні за офіційним курсом обміну валют Національного Банку України на день укладання цього договору, що на день укладання цього договору становить 1438895,02 грн. У випадку зміни курсу долару США до гривні на день підписання акту приймання-передачі ціна предмета лізингу на вимогу лізингодавця підлягає перерахунку за наступною формулою: НЦ=(А/КПЛ)+(Ф/ККВ) де: НЦ нова ціна предмета лізингу в еквіваленті доларів США; А сума гривні, розрахованої із суми авансу, за курсом першого лізингового платежу; КПЛ курс першого лізингового платежу; Ф сума фінансування та ККВ курс фінансування.

Згідно пункту 1.3 договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальні умови поставки зазначені в додатку №1 до цього договору.

Згідно пунктів 7.1 та 7.1.1 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договору.

У відповідності до пункту 7.2.3 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 30 березня 2009 року до договору) відшкодування, яке є гривневою сумою, визначені в графіку, помноженої на курс, який дорівнює 5,7604 грн. за один долар США.

Відповідно до пункту 7.7 договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Згідно пункту 8.2.1 договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що всі платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем за цим договором визначені в еквіваленті і сплачуються у валюті, згідно з пунктом 7.7 договору.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу встановлено: предметом лізингу є тягач Renault Premium, кількість 1 шт., загальна вартість 122158,40 доларів США, та напівпричіп автовоз Rolfo Formula Arctic, кількість 1 шт., загальна вартість 166457,59 доларів США.

12 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Сервіс» (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»(лізингоодержувач) підписано акт приймання-передачі предмету лізингу, згідно з яким лізингоодержувач підтвердив отримання предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу за №897-LD від 31 жовтня 2008 року, а саме: тягач Renault Premium, кількість 1 шт., загальна вартість 667325,77 грн. за одиницю та причіп-автовоз Rolfo Formula Arctic, кількість 1 шт., загальна вартість 909323,03 грн. за одиницю.

Додатком №2 від 30 березня 2009 року «Графік лізингових платежів»до договору №897-LD від 21 жовтня 2008 року, встановлено: дату платежу; лізинговий платіж; складові лізингових платежів: аванс ціни предмета лізингу у тому числі ПДВ; відшкодування у тому числі ПДВ; комісія за організацію у тому числі ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував в частині стягнення пені за період до 1 серпня 2010 року та інфляційних втрат.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

З наявного в матеріалах справи розрахунку суми основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), поданого позивачем, вбачається, що розмір основної заборгованості складає 1102528,54 грн. Під час дослідження судом наданого позивачем розрахунку встановлено, що він є арифметично невірним.

Розрахунок суми основного боргу за спірний період здійснювався судом за наступною формулою:

ЛП1=В1+К1;

В1=В*в;

К1=К*к;

К=ЛП-В;

Де:

ЛП1 лізинговий платіж, який повинен сплатити відповідач на дату платежу;

ЛП сума лізингового платежу зазначена в додатку №2 від 30 березня 2009 року /лізинговий платіж, еквівалент доларів США/;

В сума відшкодування, зазначена в додатку №2 від 30 березня 2009 року /складові лізингових платежів/відшкодування/;

в курс, що дорівнює 5,7604 грн. за один долар США (відповідно до умов додаткової угоди №3 від 30 березня 2009 року);

К комісія;

к курс НБУ на момент платежу.

Відповідно до наведеної формули, згідно додатку №2 від 30 березня 2009 року «Графік лізингових платежів»та умов додаткової угоди №3 від 30 березня 2009 року до договору відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі наступним чином: перший лізинговий платіж 27 жовтня 2008 року 301592,39 грн. (лізинговий платіж у доларах США 60493,91 до курсу НБУ на момент платежу 4,9855 грн. за один долар США); періодичні лізингові платежі: 31 січня 2009 року 69534,93 грн. (лізинговий платіж у доларах США 9030,51 до курсу НБУ на момент платежу 7,7 грн. за один долар США); 30 квітня 2009 року 69534,93 грн. (лізинговий платіж у доларах США 9030,51 до курсу НБУ на момент платежу 7,7 грн. за один долар США); 31 липня 2009 року 69516,87 грн. (лізинговий платіж у доларах США 9030,51 до курсу НБУ на момент платежу 7,698 грн. за один долар США); 31 жовтня 2009 року 72244,08 грн. (лізинговий платіж у доларах США 9030,51 до курсу НБУ на момент платежу 8 грн. за один долар США); періодичні лізингові платежі, що повинні здійснюватись з 31 січня 2010 року розраховувались за формулою ЛП1=В1+К1 та відповідно складають: 31 січня 2010 року 118419,17 грн.; 30 квітня 2010 року 117153,44 грн.; 31 липня 2010 року 116270,66 грн.; 31 жовтня 2010 року 115804,92 грн.; 31 січня 2011 року 115386,29 грн.; 30 квітня 2011 року 114905,68 грн. та 31 липня 2011 року 114243,76 грн.

30 жовтня 2008 року та 20 лютого 2009 року відповідачем здійснено лізингових платежів на загальну суму 379678,03 грн. в результаті чого, згідно додатку 2, станом на 31 липня 2011 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1014929,09 грн.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю сплатив лізингові платежі. Зазначений факт відповідачем не спростовано та не заперечується. Розмір встановленої судом заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 1102528,54 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягає частковому задоволенню, а саме, у розмірі 944929,09 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено щодо пропуску позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені).

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Розмір пені, нарахованої позивачем складає 43084,22 грн.

Проте, згідно з вірним розрахунком пені, зробленим судом (з урахуванням вірного розрахунку суми основного боргу, наведеним вище, та заявою відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені), стягненню з відповідача підлягає пеня (нарахована в межах позовної давності) у розмірі 22308,03 грн., що розрахована наступним чином: на суму боргу 115804,92 грн. (дата платежу 31 жовтня 2010 року) за період з 1 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року (пеня складає 8901,11 грн.); на суму боргу 115386,29 грн. (дата платежу 31 січня 2011 року) за період з 1 лютого 2011 року по 31 липня 2011 року (пеня складає 8868,94 грн.) та на суму боргу 114905,68 грн. (дата платежу 30 квітня 2011 року) за період з 1 травня 2011 року по 1 серпня 2011 року (пеня складає 4537,98 грн.);

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 34189,50 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, з урахуванням вірного розрахунку суми основного боргу, наведеним вище, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 31118,78 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 94250,10 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, з урахуванням вірного розрахунку суми основного боргу, наведеним вище, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 82374,55 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що у зв'язку з тим, що договором сторони визначили грошовий еквівалент лізингових платежів у доларах США, то позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом.

Умовами договору дійсно визначено грошовий еквівалент лізингових платежів у доларах США, однак, відповідно до умов договору, відповідач зобовязаний сплачувати лізингові платежі відповідно до погоджених сторонами графіків у національній валюті України. Крім того, лізингові платежі, що здійснювались відповідачем, перераховувались на рахунок позивача у національній валюті України. Отже, позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»(07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 34710276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 22/1, код 33942232) 944929 (девятсот сорок чотири тисячі девятсот двадцять дев'ять) грн. 09 коп. заборгованості, 22308 (двадцять дві тисячі триста вісім) грн. 03 коп. пені, 82374 (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 31118 (тридцять одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 78 коп. 3% річних та судові витрати: 11884 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 15 коп. державного мита та 200 (двісті) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяД.Г. Заєць Дата підписання рішення 30 вересня 2011 року