Рішення № 19021917, 26.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2011 р. Справа № 4/120-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галєна", с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 543 106, 03 грн. заборгованості за мировою угодою

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 предст., дов. № 08/05-43 від 08.05.2009р.

від відповідача ОСОБА_2 предст., дов. № 66/1 від 16.04.2011р.;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСК Трансекспо” (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галєна” (відповідач) про спонукання відповідача до виконання мирової угоди від 02.06.2010р., затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2010р. у справі №3/065-10 шляхом стягнення з останнього 543106, 03 грн., які складаються з 441677,89 грн. суми основного боргу, 57573, 99 грн. пені, 36014, 15 грн. інфляційних втрат, 7840,00 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2011р. порушено провадження у справі 4/120-11 та призначено її до розгляду на 05.09.2011р.

02.09.2011р. через загальний відділ господарського суду (вх. номер 12089) від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у даній справі з підстав п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки мирова угода, яка затверджена ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2010р. у справі №3/065-10 не є договором у цивільно-правовому розумінні, а тому не може бути предметом позову у господарському судочинстві.

Пунктом 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Водночас, п. 1 ст. 12 ГПК України встановлено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що господарським судам підвідомчі справи не лише у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, а й з інших підстав, з урахуванням встановлених Законом обмежень.

До того ж, ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи той факт, що предметом спору у даній справі є вимога про спонукання до виконання мирової угоди від 02.06.2010р., затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2010р. у справі №3/065-10, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі з підстав п. 1 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість.

05.09.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.09.2011р., про що сторони були повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви.

22.09.2011р. від представника позивача надійшли заперечення від 21.09.2011р. на клопотання про припинення провадження у справі. Вказані заперечення взяті судом до уваги.

В судовому засіданні 26.09.2011р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2010р. у справі №3/065-10 (суддя Лопатін А.В.) за позовом ТОВ “ІСК Трансекспо” до ТОВ “Галєна” про стягнення 588106,03 грн., затверджено мирову угоду від 02.06.2010р., укладену між сторонами, а провадження у справі припинено (далі-Мирова угода).

Відповідач визнав, що заборгованість перед позивачем за договором підряду №13/12/2006-П від 13.12.2006р. на момент укладення Мирової угоди становить 486677,89 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень 89 коп.), та яку останній зобов'язувався сплатити позивачу шляхом перерахування грошової суми на поточний рахунок до 31.07.2011р. (останній платіж).

Однак, відповідач свої обовязки за Мировою угодою в частині своєчасної сплати 486677,89 грн. заборгованості належним чином не виконав, здійснивши лише часткове погашення заборгованості за Мировою угодою в розмірі 45000,00 грн.

У відповідності до пункту 4 мирової угоди, сторони домовились, що у випадку, якщо відповідач не сплатить позивачу заборгованість у розмірі 486 677,89 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень 89 коп.) в строк до 31.07.2011 року, крім зазначеної суми заборгованості, сплачує позивачу додатково пеню в розмірі 57573,99 грн. (п'ятдесят сім тисяч пятсот сімдесят три гривні 99 коп.), збитків від інфляції в розмірі 36014,15 грн. (тридцять шість тисяч чотирнадцять гривень 15 коп.), 3% річних в розмірі 7840,00 грн. (сім тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.)

З метою досудового врегулювання даного спору, 04.05.2011р. позивачем було направлено відповідачу претензію №57 від 29.04.2011р., відповідно до якої у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу за Мировою угодою позивач, у відповідності до п. 4 Мирової угоди, вимагав сплати останнім існуючої на той момент заборгованості в розмірі 345000 грн.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Предметом позову є вимога позивача про спонукання відповідача до виконання умов Мирової угоди шляхом стягнення з останнього 441677,89 грн. суми основного боргу, 57573, 99 грн. пені, 36014, 15 грн. інфляційних втрат, 7840,00 грн. 3% річних в порядку п. 4 Мирової угоди.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 78, 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Таким чином, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”від 09.04.2009р. №01-08/204).

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, ухвала господарського суду про припинення провадження у справі, яка винесена з підстав п. 7 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з затвердженням мирової угоди, є виконавчим документом у розумінні Закону України “Про виконавче провадження” (розяснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”від 28.03.2002р. №04-5/365).

Таким чином, ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження”).

Недодержання відповідних вимог ухвала суду про затвердження мирової угоди не може вважатись виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2010р. у справі №22/48.

Так, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Однак, як слідує зі змісту ухвали господарського суду Київської області від 02.06.2010р. у справі №3/065-10 про затвердження Мирової угоди, вона не містить ані дати набрання ухвалою законної сили, ані строку пред'явлення її до виконання, що свідчить про обґрунтованість посилань позивача на невідповідність зазначеної ухвали вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3.9.6 розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”(зі змінами та доповненнями) наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Пунктом 4 Мирової угоди передбачено, що якщо ТОВ “Галєна” не сплатить ТОВ “ІСК Трансекспо” 486 677,89 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень 89 коп.) в строк до 31.07.2011 року, крім зазначеної суми заборгованості, сплачує позивачу додатково пеню в розмірі 57573,99 грн. (п'ятдесят сім тисяч пятсот сімдесят три гривні 99 коп.), збитків від інфляції в розмірі 36014,15 грн. (тридцять шість тисяч чотирнадцять гривень 15 коп.), 3% річних в розмірі 7840,00 грн. (сім тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.).

За таких обставин, несвоєчасна сплата відповідачем 486677,89 грн. заборгованості за Моровою угодою (після 31.07.2011р.), у відповідності до п. 4 Мирової угоди, породжує в останнього обов'язок по сплаті 57573,99 грн. пені, збитків від інфляції в розмірі 36014,15 грн., 3% річних в розмірі 7840,00 грн.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, станом на день прийняття рішення, відповідач свої грошові зобовязання за Мировою угодою належним чином не виконав, зазначений факт відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про спонукання відповідача до виконання умов Мирової угоди шляхом стягнення з останнього 441677, 89 грн. суми основного боргу, 57573,99 грн. пені, збитків від інфляції в розмірі 36014,15 грн. та 3% річних в розмірі 7840,00 грн. в порядку п. 4 Мирової угоди є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.11.2010р. у справі №22/48, від 08.12.2010р. у справі №66/262-10.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Галєна”(08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 12, код ЄДРПОУ 31022642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСК Трансекспо”(03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 21548802) 441677 (чотириста сорок одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 89 коп. суми основного боргу, 57 573 (п'ятдесят сім тисяч пятсот сімдесят три) грн. 99 коп. пені, 36014 (тридцять шість тисяч чотирнадцять) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 7840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. 3% річних, 5431 (пять тисяч чотириста тридцять одну) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 29.09.2011р.