Рішення № 19021635, 21.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2011 р. Справа № 6/055-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора м. Ірпеня в Київській області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” до Кардіологічного санаторію “Ворзель” Національної академії наук України про стягнення боргу за Договором № 120342-ПГ/09-1 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів від 15 квітня 2009 року,

представники:

прокуратури: Сазонова С.В.

позивача 1.: не зявився

позивача 2.: ОСОБА_1. (дов. № 1-93 від 07.06.2011 року.)

відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2011 року прокурор м. Ірпеня в Київській області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі позивач 1.) та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (далі позивач 2.) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Кардіологічного санаторію “Ворзель” Національної академії наук України (далі - відповідач) про стягнення боргу за Договором № 120342-ПГ/09-1 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів від 15 квітня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 120/342-ПГ/09-1 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів від 15 квітня 2009 року щодо оплати газу на умовах даного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 квітня 2011 року порушено провадження у справі № 6/055-11 та призначеної до розгляду на 07 червня 2011 року.

07 червня 2011 року через загальний відділ господарського суду прокурором подано уточнюючу позовну заяву № 4899 від 03 червня 2011 року, зі змісту якої вбачається, що прокурор, на підставі ст. 22 ГПК України, фактично збільшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2. борг у сумі - 310838,30 грн. та вжити заходи до забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу в межах позовних вимог з підстав, викладених в уточнюючому позові.

У звязку з неявкою в судове засідання 07 червня 2011 року позивача 1. та відповідача, неподанням ними витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 21 червня 2011 року.

Позивачем-2 подано статут, згідно якого ВАТ по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” змінило назву на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”.

В судовому засіданні 21 червня 2011 року представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 21 червня 2011року знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області від 29 квітня 2011 року та від 07 червня 2011 року за адресою згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, яка відповідає зазначеній адресі відповідача в позові.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України також не зявився про причини неявки суд не повідомив.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

21 червня 2011року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (постачальник) та Кардіологічним санаторієм “Ворзель” Національної академії наук України (споживач) було укладено договір № 120/342-ПГ/09-1 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів (далі - договір), згідно якого постачальник зобовязується передати споживачу для власних виробничих потреб в 2009 році природний газ, надалі газ, а споживач зобовязується прийняти і оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 4.1. та 5.1. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу, який передається споживачу, без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (0%) до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 2020,25, крім того ПДВ 404,05, разом 2424,30.

Також споживач сплачує постачальнику:

-тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом постачальника, який становить 33,40, крім того ПДВ 6,68, разом 40,08 грн за 1000 куб.м.

Таким чином, сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 2464,38 грн

Крім того, у разі отримання споживачем імпортованого природного газу, споживач сплачує постачальнику вартість тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ДК «Укртрансгаз”, яка становить 18,90, крім того ПДВ 3,78, разом 22,68 грн за 1000 куб. м.

Таким чином, сума до сплати за 1000 куб. м. імпортованого природного газу складає 2487,06 грн.

Сторонами погоджено (п. 5.1. договору), що оплата за газ проводиться виключно грошовими коштами до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, в розмірі 100% вартості обсягу газу, який зазначений в заявці споживача запланований для поставки на наступний місяць за ціною, що зазначена у п. 4.1. даного договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного місяцем поставки газу, на підставі акту приймання-передачі газу.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 травня 2009 року і діє в частині постачання газу з 01 травня по 31 грудня 2009 року (включно), а в частині переведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 10.1.).

В подальшому, між сторонами договору було укладено додаткову угоду від 31 грудня 2009 року до договору № 120/342-ПГ/09-1 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів від 15 квітня 2009 року, відповідно до умов якого (п. 1) сторони прийшли до згоди продовжити термін дії Договору до 31 грудня 2011 року.

Крім того, додатковою угодою від 01 квітня 2011 року сторони змінили ціну за природний газ.

Так, сторони прийшли до згоди щодо суми сплати за 1000 куб. м. природного газу, яка складає 3409,52 грн, а також суми до сплати за 1000 куб. м. імпортованого природного газу, яка складає 3491,36 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” поставило природний газ Кардіологічному санаторію “Ворзель” Національної академії наук України в обємі 162781 куб. м. на загальну суму 491396,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме:

акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2011 року за січень 2011 року на суму 140246,15 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2011 року за лютий 2011 року на суму 145 131 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2011 року за березень 2011 року на суму 118438,69 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2011 року за квітень 2011 року на суму 75884,64 грн.

акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2011 року за травень 2011 року на суму 11696,06 грн.

Про належне виконання другим позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Зі змісту п. 5.1. договору вбачається, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акту приймання-передачі газу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 5.1 договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість отриманого газу за договором згідно актів приймання-передачі газу, у строк до 5 числа наступного за місяцем поставки газу.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, вартість отриманого природного газу сплатив частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

У звязку з чим, станом на 31 травня 2011 року (період з січня по травень 2011 року) борг відповідача перед позивачем 2. за поставлений природний газ по договору становить 310838,30 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, обєктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем 2. щодо оплати вартості отриманого газу доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач своїх зобовязань перед позивачем 2. по сплаті боргу за отриманий газ не виконав, борг в сумі 310838,30 грн, який відповідає фактичним обставинам справи не сплатив.

В силу ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, суд порушує справи за позовами прокурорів, їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення державних інтересів та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи, що акціями ВАТ «Київоблгаз»в розмірі 33,24 % статутного фонду володіє Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що підтверджується актом передачі акцій ВАТ «Київоблгаз»Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»від 22.09.08 р.

Відповідно до постанови КМУ №747 від 25.05.98 р., 100% акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»належить державі, а засновником та єдиним акціонером цієї компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відтак, невиконанням Кардіологічним санаторієм "Ворзель" взятих на себе договірних зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ завдається шкода інтересам держави.

Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Таким чином, суд вважає, що вимога прокурора про стягнення з відповідача 310838,30 грн основного боргу є обґрунтованою та правомірною.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що державне мито, від сплати якого позивач звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Аналогічне положення міститься в п. 6.6. Розяснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998р., яким передбачено, що у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Оскільки відповідач не звільнений від сплати державного мита згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Щодо вимоги прокурора про вжиття заходів до забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу в межах позовних вимог суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Кардіологічного санаторію “Ворзель” Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 03534305) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (код ЄДРПОУ 20578072) 310838,30 грн боргу.

3.Стягнути з Кардіологічного санаторію “Ворзель” Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 03534305) в доход Державного бюджету України: на р/р 31118095700001, банк УДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито в сумі 3108,38 грн; на р/р 31217264700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу державний Київська область, код бюджетної класифікації 22050003 236 грн за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Черногуз А.Ф.