Рішення № 19021617, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 6/047-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком” до Військової частини А-0704, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Головне управління Державного казначейства України у Київській області, 2. Міністерство Оборони України, про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 96 від 25.01.2010 року);

відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 02.07.2010 року);

третьої особи 1.: не зявився;

третьої особи 2.: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2011 року Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком” (далі ВАТ “Укртелеком”, позивач) звернулося з позовом до господарського суду Київської області до Військової частини А-0704 (далі ВЧ А-0704, відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди № 2494-32 нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв. м. від 18 січня 2008 року та умов договору № 170-32 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв. м. від 08 квітня 2009 року щодо розміру та строків сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 6/047-10, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Головне управління Державного казначейства України у Київській області, 2. Міністерство Оборони України та призначено її до розгляду на 18 квітня 2011 року.

18 квітня 2011 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій він зазначив, що ВЧ А-0704 є бюджетною організацією та фінансуються у кошторисно-бюджетному порядку. Враховуючи, відсутність асигнувань від забезпечувального фінансового органу на відповідні рахунки ВЧ-0704 по видаткам на оренду та експлуатаційні послуги кошти взагалі не виділялися, а тому вини військової частини А-0704 не має.

Представники третіх осіб в судове засідання 18 березня 2011 року не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 31 травня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача підтримав заперечення викладені у його відзивів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

18 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком” (орендодавець, позивач у справі) та Військовою частиною А 0704 (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди № 2494-32 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв. м. (далі договір № 1), за умовами якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) бере у строкове платне користування частину кімнати будівлі ЦЕЗ № 6 (далі - майно), розташованої у м. Василькові, Київської області на 2-му поверсі 3-поверхового будинку № 13 на вул. Грушевського, загальною площею 1 кв. м. спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення обладнання П -303-ОБ.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Орендна плата за перший базовий місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 137,60 грн з ПДВ (20%) за 1м? спеціалізованих технологічних приміщень (п. 3.2. договору).

Крім того, сторони домовилися (п. 3.4 договору), що орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, орендар відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками орендодавця пропорційно орендованій площі. У разі неможливості визначення суми компенсації витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати можуть нараховуватись в розмірі 25% від суми орендної плати.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, відповідно до пункту 3.2.1. договору, визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Пунктом 6.1.3. договору встановлено, що відповідач зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором, компенсувати комунальні послуги.

Відповідно до п. 12.1. договору, цей договір діє з 01 лютого 2008 року до 31 січня 2009 року. Сторони зобовязані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Судом досліджено, що на виконання умов договору № 1 позивач передав в оренду приміщення відповідачу, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі майна від 01 лютого 2008 року (додаток 1 до Договору № 2494-32 від 18 січня 2008 року).

З п. 2.3. вбачається, що сторони передбачили умови повернення майна орендарем не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за актом приймання передачі звіреним з актом приймання передачі майна, зазначеним у п. 2.1. цього договору… .

Проте, як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії договору 31 січня 2009 року (п. 12.1. договору № 1) відповідач не передав позивачу обєкт оренди, як то вимагає п. 2.3. договору № 1.

Як визначено п. 3.6 договору № 1 у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

В подальшому, 08 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком” (орендодавець, позивач у справі) та Військовою частиною А 0704 (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди № 170-32 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв. м. (далі договір № 2), за умовами якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) бере у строкове платне користування частину кімнати будівлі ЦЕЗ № 6 (далі - майно), розташованої у м. Василькові, Київської області на 2-му поверсі 3-поверхового будинку № 13 на вул. Грушевського, загальною площею 1 кв. м. спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення обладнання П -303-ОБ. Даний договір укладений на аналогічних умовах договору № 1, за винятком п. 3.2. договору щодо розміру ціни орендованого приміщення, яка складає за перший базовий місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 137,60 грн з ПДВ (20%) за 1м? спеціалізованих технологічних приміщень (п. 3.2. договору).

На виконання умов договору № 2 позивач передав в оренду приміщення відповідачу, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі майна від 01 березня 2009 року (додаток 1 до Договору № 170-32 від 08 квітня 2009 року).

Таким чином, суд дійшов висновку, що після закінчення строку дії договору № 1 (31.01.2009) відповідач фактично користувався обєктом оренди поза межами дії договору у період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, тобто до моменту передання обєкту оренди за Актом приймання-передачі майна від 01 березня 2009 року (додаток 1 до Договору № 2).

Даний договір (№ 2) набирає чинність від дати підписання його сторонами і діє з 01 березня 2009 року до 31 грудня 2011 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності належних доказів, зокрема, акту приймання передачі орендованого майна, тощо, які б свідчили про факт повернення майна відповідачем позивачу, яке було орендована на підставі договору № 1, перший зобовязаний сплачувати позивачу плату за фактичне користування обєктом оренди і поза строком дії договору № 1, тобто по день припинення фактичного користування обєктом оренди та за період користування обєктом оренди у відповідності до взятих на себе зобовязань за договором № 2.

Господарським судом встановлено, що з метою оплати відповідачем орендної плати та інших платежів, визначених п. 3.4. договорів (№ 1 та № 2), позивачем у відповідності до умов договору були виставлені рахунки-фактури за період з вересня 2008 по лютий 2011 року включно, копії яких містяться в матеріалах справи.

З наданих позивачем на оплату рахунків - фактур за період з вересня 2008 по січень 2011 року включно вбачається, що вони були підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень щодо ціни орендної плати та інших витрат передбачених п. 3.4 договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України свої зобовязання за договором № 1 та договором № 2 належним чином не виконав, орендну плату та інші, передбачені договорами, платежі не сплатив, у звязку з чим, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем по договорам №1 та № 2 за період з 01 вересня 2008 року по 01 січень 2011 року становить 7984,69 грн.

Крім того, з поданого відповідачем відзиву вбачається, що позовну вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 7984,69 грн останній визнав повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Перевіривши розрахунок заборгованості за фактичне користування обєктом оренди за період з 01 вересня 2008 року по 01 січень 2011 року включно, який поданий позивачем, та з огляду на те, що станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив орендну плату та інші платежі, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7984,69 грн відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем на підставі п. 8.2. договору заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 291,44 грн пені.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо своєчасної оплати орендної плати та інших платежів доведено позивачем належними та допустимими доказами, та не заперечено відповідачем.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договорів (№ 1 № 2) передбачено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги п. 3.1. договору, розрахунки по договорам проводяться помісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, то момент прострочення відповідачем виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу по кожному місяцю окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі №5/634-08.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, тобто, за орендоване приміщення у вересні 2008 року, пеню слід обраховувати з 21 жовтня 2008 року по 19 листопада 2008 року (в межах заявленого позивачем терміну, 30 день) та на суму визначену у рахунку за відповідний місяць;

за орендоване приміщення у жовтні 2008 року, пеню слід обраховувати з 21 листопада 2008 року по 21 грудня 2008 року (в межах заявленого позивачем терміну, 31 день) та на суму визначену у рахунку за відповідний місяць, і так далі.

Враховуючи строки виникнення зобовязання щомісячних платежів за договорами, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 2 статті 231 ГК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу з урахуванням оплати (грн) Місяць у якому виставлено рахунок Сплачено (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

240.9609 200821.10.2008-19.11.20083012.0000 %0.066 %*4.74

267.221021.11.2008-21.12.20083112.0000 %0.066 %*5.43

264.281121.12.2008-19.01.20093012.0000 %0.066 %*5.20

262.291221.01.2009 - 15.02.20092612.0000 %0.066 %*4.48

262,291216.02.2009 - 20.02.2009512.0000 %0.066 %*0.86

322.8801 200921.02.2009-23.03.20093112.0000 %0.066 %*6.58

263.980221.03.2009-17.04.20092812.0000 %0.066 %*4.86

303.310321.04.2009-21.05.20093112.0000 %0.066 %*6.18

319.610421.05.2009 - 14.06.20092512.0000 %0.066 %*5.25

319.610415.06.2009 - 19.06.2009511.0000 %0.060 %*0.96

321.400521.06.2009-21.07.20093111.0000 %0.060 %*6.01

334.030621.07.2009 - 11.08.20092211.0000 %0.060 %*4.43

334.030612.08.2009 - 19.08.2009810.2500 %0.056 %*1.50

336.090721.08.2009-20.09.20093110.2500 %0.056 %*5.85

335.260821.09.2009-21.10.20093110.2500 %0.056 %*5.84

339.470921.10.2009 - 19.11.20093010.2500 %0.056 %*5.72

658.891021.11.2009 - 21.12.20093110.2500 %0.056 %*11.47

263,10

(363.70)11100021.12.2009 - 19.01.20103010.2500 %0.056 %*4.44

369.181221.01.2010 - 20.02.20103110.2500 %0.056 %*6.43

37101 201021.02.2010 - 23.03.20103110.2500 %0.056 %*6.46

363.210221.03.2010 - 17.04.20102810.2500 %0.056 %*5.71

398.410321.04.2010 - 21.05.20103110.2500 %0.056 %*6.94

412.380421.05.2010 - 07.06.20101810.2500 %0.056 %*4.17

412.380408.06.2010 - 19.06.2010129.5000 %0.052 %*2.58

421.320521.06.2010 - 07.07.2010179.5000 %0.052 %*3.73

421.320508.07.2010 - 21.07.2010148.5000 %0.047 %*2.75

426.580621.07.2010 - 09.08.2010208.5000 %0.047 %*3.97

426.580610.08.2010 - 19.08.2010107.7500 %0.042 %*1.81

423.480721.08.2010 - 20.09.2010317.7500 %0.042 %*5.57

401.620821.09.2010 - 21.10.2010317.7500 %0.042 %*5.29

310.77

(410.77)09100021.10.2010 - 19.11.2010307.7500 %0.042 %*3.96

404.771021.11.2010 - 21.12.2010317.7500 %0.042 %*5.33

416.441121.12.2010 - 19.01.2011307.7500 %0.042 %*5.31

368,89

(407.89)123921.01.2011 - 20.02.2011317.7500 %0.042 %*4.86

417.0201 201121.02.2011 - 23.03.2011317.7500 %0.042 %*5.49

всього 170,16 Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 170,16 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 291,44 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 170,16 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 121,28 грн пені (291,44 грн 170,16 грн) суд відмовляє. Також, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат від простроченої суми боргу у розмірі 1392,61грн та 3 % річних у розмірі 402,53грн. Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором. Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних. Перевіривши заявлену до стягнення суму 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним. За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення 1392,61 грн інфляційних втрат та 402,53 грн 3% річних. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів. За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7984,69 грн основного боргу,170,16 грн пені, 1392,61 грн інфляційних втрат та 402,53 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню. Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом також було враховано, що при подачі позову у даній справі позивач сплатив державне мито у розмірі 100,71 згідно платіжного доручення № 3598 від 29 березня 2011 року, тоді як правильний розмір державного мита з ціни позову 10071,27 грн становить - 102 грн.

Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн).

Враховуючи викладене, суд достягує з позивача 1,29 грн недоплаченого державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А-0704 (код 24978957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком” (код 01184901) 7984,69 грн основного боргу, 170,16 грн пені, 1392,61 грн інфляційних втрат та 402,53 грн 3% річних, а також 100,77 грн державного мита та 233,15 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині позову про стягнення 121,28 грн пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.