Рішення № 19021610, 26.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р. Справа № 6/041-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ПТАХ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Успіх і Ко” про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 31.01.2011 року);

відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 1 від 08.01.2010 року).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “ПТАХ” (далі - ТОВ “Компанія “ПТАХ”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Успіх і Ко” (далі - ТОВ “Успіх і Ко”, відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року, щодо оплати отриманого товару. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 11788,92 грн, з яких: 9 280 грн основного боргу, 2 320 грн штрафу, 69,84 грн 3% річних та 119,08 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17 березня 2011 року порушено провадження у справі № 6/041-11 та призначено її до розгляду на 12 квітня 2011 року.

12 квітня 2011 року в судовому засіданні суд оголосив перерву до 26 квітня 2011 року у звязку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Позивачем декілька разів подавались заяви, згідно яких він в порядку ст. 22 ГПК України зменшував розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення сум.

Відповідно до останньої заяви від 26 квітня 2011 року, яку позивач подав у судовому засіданні 26 квітня 2011 року, він просить суд стягнути з відповідача 6 280 грн основного боргу, 1 570 грн штрафу, 117,60 грн 3% річних та 412,32 грн інфляційних втрат. Зазначені заяви позивач обґрунтовує частковою оплатою відповідачем суми боргу, а саме:

04 лютого 2011 року на 1000 грн;

11 квітня 2011 року на 1000 грн;

13 квітня 2011 року на 1000 грн.

Проте, доказів на здійснення двох останніх платежів позивач суду не надав.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 6 280 грн основного боргу, 1 570 грн штрафу, 117,60 грн 3% річних та 412,32 грн інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив, проте, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

25 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “ПТАХ” (далі постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Успіх і Ко” (далі покупець, відповідач у справі) було укладено договір постачання товару № 25/10/2010/ (далі договір).

Сторонами погоджено (п. 1.2. договору), що асортимент продукції, кількість, ціна продукції визначається в специфікації до даного товару.

Відповідно до умов договору (п. 1.1.) постачальник забов'язується поставити та передати у власність покупцю продукцію, що вироблена постачальником, а покупець забов'язується прийняти продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах даного договору.

Як визначено п. п. 2.1., 2.2. договору вартість продукції за кожною поставкою визначається у видаткових накладних. Покупець здійснює оплату по факту поставки продукції в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати поставки, що позначається у видаткових накладних.

Пунктом 3.2.1. договору визначено, що покупець зобовязується своєчасно здійснити оплату вартості продукції згідно цього договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року (п. 9.1. договору).

Водночас, між сторонами договору укладено специфікацію до договору постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року із визначенням найменування товару, одиницю виміру, кількість та ціну товару.

Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав продукцію, а саме:

·огірки солоні, в кількості 960 кг. та сік яблучний 3,0 л., в кількості 504 шт. на загальну суму разом з ПДВ 13 980 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-359 від 01 листопада 2010 року та

·огірки солоні, в кількості 600 кг, на загальну суму разом з ПДВ 5 100 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-365 від 10 листопада 2010 року, які підписані та скріплені печатками обома сторонами договору (належним чином засвідчена копія знаходяться в матеріалах справи).

Також, судом встановлено, що копії наявних в матеріалах справи видаткових накладних оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме:

·найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

·назву документа(форми);

·дату і місце складення документа;

·зміст та обсяг господарської операції;

·одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

·посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

·особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт передання відповідачу матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, про що свідчать підписи сторін договору та за відсутності у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманої продукції.

Проте, судом встановлено, що у видаткових накладних відсутнє будь-яке посилання на договір, на який посилається позивач у своєму позові, як на доказ поставки продукції за договором.

Разом з тим, зі змісту самих видаткових накладних вбачається, що позивач передав відповідачу огірки солоні та сік яблучний.

При цьому, як встановлено судом вище, в матеріалах справ міститься специфікація до договору постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року, в якій сторони визначили найменування товару, який позивач зобовязаний поставити відповідача за цим договором.

З даної специфікації вбачається, що сторонами договору погоджено наступний товар: огірки солоні, патисони солоні та сік яблучний.

Відтак, суд приходить висновку, що товар, який отримав відповідач по видатковим накладним № РН-359 від 01 листопада 2010 року та № РН-365 від 10 листопада 2010 року відповідає найменуванню товару визначених сторонами у специфікації до договору, що безпосередньо вказує на те, що поставка вказаного товару відбулась саме за договором постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року.

Таким чином, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано продукцію за договором постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року на загальну суму 19080 грн.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 2.2. договору, відповідач зобовязаний був оплатити товар протягом 10 календарних днів з дати поставки, тобто, кінцевий строк, в який відповідач повинен був оплатити продукцію є 11 листопада 2010 року за видатковою накладною № РН-359 від 01 листопада 2010 року та 22 листопада 2010 року (з урахуванням того, що останній день строку оплати припав на вихідний день) за видатковою накладною № РН-365 від 10 листопада 2010 року (дата поставки +10 календарних днів).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року щодо оплати отриманого товару, а саме, сплатив лише 9 800 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку. У звязку з цим, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 9280 грн основного боргу.

Водночас, судом враховано подані позивачем заяви про зменшення позовних вимог, згідно з останньою він просить суд стягнути з відповідача 6280 грн основного боргу за отриману останнім продукції за договором постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року становить 6 280 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, господарський суд зазначає, що цивільні права і обовязки виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Зважаючи на те, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 712 ЦК України та п. 2.2 договору основний борг у сумі 6 280 грн відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6 280 грн основного боргу за отриманий товар згідно видаткових накладних є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, сторонами визначено (п. 5.3. договору), що у випадку, якщо прострочка грошових зобовязань покупцем, становить більше ніж 60 днів, покупець зобовязаний також сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо своєчасної оплати орендної плати доведено позивачем належними та допустимими доказами, та не заперечено відповідачем.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

На цій підставі, враховуючи прострочення терміну сплати відповідачем вартість отриманої продукції, позивачем нараховано штраф у розмірі 1570 грн.

Здійснивши перерахунок суми штрафу господарський суд дійшов до висновку про задоволення даної вимоги в сумі 1 570 грн.

Крім того, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат від простроченої суми боргу у розмірі 412,32грн та 3 % річних у розмірі 117,60грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Вбачається, що 3% річних нараховані позивачем за період з 11 листопада 2010 року по 13 квітня 2011 року на суму боргу з урахуванням часткових оплат та з урахуванням збільшення суми боргу на 5100 (друга поставка).

Проте, як встановлено судом вище, прострочення відповідача з оплати отриманої продукції по видатковій накладній № РН-359 від 01 листопада 2010 року, у відповідності до положення п. 2.2. договору постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року має місці з 12 листопада 2010 року, а по видатковій накладній № РН-365 від 10 листопада 2010 року має місце з 23 листопада 2010 року, в відтак, визначений позивачем період нарахування 3% річних є неправильним та розрахунок арифметично невірним.

Враховуючи строки виникнення зобовязання по оплаті отриманої продукції, граничний період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, положення частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив розрахунок 3% річних за правильний період за формулою (С x 3 x Д:365:100, де С сума боргу; Д кількість днів прострочки):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1398012.11.2010 - 14.11.201033 %3.45

1298015.11.2010 - 15.11.201013 %1.07

998016.11.2010 - 17.11.201023 %1.64

718018.11.2010 - 22.11.201043 %2.95

1228023.11.2010 - 30.11.201083 %8.07

1128001.12.2010 - 02.12.201023 %1.85

1028003.12.2010 - 05.01.2011343 %28.73

928006.01.2011 - 03.02.2011293 %22.12

828004.02.2011 - 10.04.2011663 %44.92

728011.04.2011 - 12.04.201123 %1.20

628013.04.2011 - 13.04.201113 %0.52

всього 116,52 Враховуючи, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу. Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 116,52 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 117,60 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 116,52 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в частині стягненні 1,08 грн (117,60 грн 116,52 грн) 3% річних, суд відмовляє.

Вбачається, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 11 листопада 2010 року по 13 квітня 2011 року на суму боргу з урахуванням часткових оплат та з урахуванням збільшення суми боргу на 5100 (друга поставка).

Враховуючи, що інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу.

Проте, як вже було встановлено судом вище позивачем не вірно визначено момент настання прострочення у відповідача, а тому заявлений період, відповідно, суд вважає неправильним та розрахунок арифметично невірним.

Перевіривши заявлені до стягнення суму інфляційних втрат, господарський суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 536,60 грн інфляційних втрат, а тому вважає, що поданий позивачем розрахунок інфляційних є невірними. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 412,32 грн інфляційних втрат, а заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині позивачем не подано, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню саме у заявленому до стягнення розмірі.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, повязані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду, зокрема, копію договору про надання адвокатських послуг від 31 січня 2011 року, який укладений між ОСОБА_1 та позивачем у даній справі, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 393 від 31 грудня 2010 року на імя ОСОБА_1, акт приймання передачі адвокатських послуг від 12 квітня 2011 року згідно договору про надання адвокатських послуг від 31 січня 2011 року, копію квитанції № 5 від 31 січня 2011 року на загальну суму 5000 грн та копію видаткового касового ордеру № 88 від 31 січня 2011 року на загальну суму 5000 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/155 від 13 лютого 2002 року зазначено, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальний розмір заробітної плати з 1 квітня 2011 року складає 960,00 грн.

Враховуючи наведене, мінімальний розмір заробітної плати станом на момент винесення рішення, а також предмет даного спору, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5000 грн витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме у розмірі 960 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 280 грн основного боргу, 1570 грн штрафу, 412,32 грн інфляційних втрат, 116,52 грн 3% річних, а також 960 грн витрат на послуги адвоката є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 2. п. 4.2. Розяснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Успіх і Ко” (код ЄДРПОУ 37075684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ПТАХ” (код ЄДРПОУ 33365767) 6 280 грн основного боргу 1 570 грн штрафу, 412,32 грн інфляційних втрат та 116,52 грн 3% річних, а також судові витрати: 960 грн витрат на послуги адвоката, 101,99 грн державного мита та 235,97грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині позову про стягнення 1,08 грн 3% річних та 4040 грн витрат на послуги адвоката відмовити.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.