Рішення № 19021603, 22.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2011 р. Справа № 6/023-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом Приватного підприємcтва “Корпоративні зернові системи” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” про стягнення боргу за контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” до Приватного підприємcтва “Корпоративні зернові системи” про стягнення грошових коштів, штрафних санкцій, відшкодування моральної шкоди та зобовязання вчинити дії,

представники за первісним позовом:

позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 0403/1-1 від 04 березня 2011 року);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 10/09-10 від 10 вересня 2010 року),

представники за зустрічним позовом первісним позовом:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 10/09-10 від 10 вересня 2010 року);

відповідача: ОСОБА_1. (довіреність № 0403/1-1 від 04 березня 2011 року),

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Приватне підприємcтво “Корпоративні зернові системи” (далі - ПП “Корпоративні зернові системи”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” (далі - СТОВ “Кримський”, відповідач) про стягнення боргу за контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року.

Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобовязань за контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року, а саме, щодо оплати отриманого товару. У звязку з цим, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 809 635,23 грн, з яких: 595 350 грн - основний борг, 66083,85 грн - втрати коштів від інфляції, 20502,88 грн - штрафні санкції та 127698,50 грн - відсотки за користування грошовими коштами грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 лютого 2011 року порушено провадження у справі № 6/023-11 та призначено її до розгляду на 09 березня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 09 березня 2011 року представника відповідача за первісним позовом, неподанням ним витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу, якою відкладав розгляд справи на 22 березня 2011 року.

17 березня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області відповідачем за первісним позовом подано відзив від 16 березня 2011 року на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог з підстав, викладених у даному відзиві.

Ухвалою господарського суду від 22 березня 2011 року суд відклав розгляд справи на 05 квітня 2011 року, у звязку з необхідністю витребування у сторін додаткових документів.

22 березня 2011 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” через канцелярію суду подано зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства “Корпоративні зернові системи” про стягнення грошових коштів, штрафних санкцій, відшкодування моральної шкоди та зобовязання вчинити дії.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позовні вимоги тими ж підставами, що були покладені в основу заперечень викладених у відзиві на первісний позов, а саме: неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобовязань за контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року, щодо поставки товару у відповідності до п. 7.2. контракту з моменту виконання першим положень п. 5.1. контракту, тобто, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом прострочив поставку товару на 39 днів.

А також, позивач за зустрічним позовом посилається на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов п. 1.3. та 6.4. контракту, що стало причиною понесення СТОВ “Кримський” збитків. У звязку з цим, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 412882,83 грн, з яких: 17466 грн штраф, 319436,83 грн збитки за не отриманий прибуток, 76000 грн моральну шкоду та зобовязати Приватне підприємство “Корпоративні зернові системи” виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання, передбаченого контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року.

Ухвалою господарського суду від 22 березня 2011 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” (позивач за зустрічним позовом) до Приватного підприємства “Корпоративні зернові системи” (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення грошових коштів, штрафних санкцій, збитків у вигляді не отриманого прибутку, відшкодування моральної шкоди та зобовязання вчинити дії, оскільки подані матеріали відповідають вимогам розділу VIII ГПК України та є достатніми для прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду.

В судовому засіданні 05 квітня 2011 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

05 квітня 2011 року суд оголосив перерву в засіданні до 22 квітня 2011 року.

Під час розгляду справи представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” декілька разів подавалися письмові пояснення у справу, а саме, від 06 квітня 2011 року та від 21 квітня 2011 року.

В судовому засіданні позивачем за первісним позовом подано заяву від 22 квітня 2011 року, зі змісту якої вбачається, що позивач за первісним позовом фактично зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу. Відповідно до цієї заяви він просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом суму боргу у розмірі еквівалентної 73674,79 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення, що складає 586 849,17 грн. Таким чином, позивач за первісним позовом зменшив розмір позовних вимог на 8500,83 грн (595350 грн, згідно позову 586 849,17 грн).

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу у розмірі 586849,17 грн (еквівалентної 73674,79 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення); 66083,85 грн - втрат коштів від інфляції, 20502,88 грн - штрафних санкцій та 127698,50 грн - відсотків за користування грошовими коштами.

Крім того, в судовому засіданні позивачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним) подані заяви від 22 квітня 2010 року в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України, в яких він зазначив, що відмовляється від частини позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 20502,88 грн, відсотків за користування грошовими коштами у сумі 127698,50 грн, а також інфляційних втрат у сумі 66083 грн.

Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням поданих заяв про зменшення позовних вимог та про відмову від частини позовних вимог та, водночас, заперечив як відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечив та, водночас, підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічної позовної заяви заперечив, проте, письмового відзиву на зустрічний позов суду не надав.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на зустрічну позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.

22 квітня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

07 липня 2009 року між Приватним підприємcтвом “Корпоративні зернові системи” (далі постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” (далі покупець) було укладено та підписано контракт № 2546_8/1 (далі контракт).

Відповідно до умов контракту (п. 1.1.) постачальник поставляє і передає у власність покупця зерносушарку Mathews Company 975 BEM-LP (далі устаткування) в кількості 1 (одна) штука, а покупець оплачує і приймає устаткування на умовах і в терміни, визначені цим контрактом.

Комплектність устаткування, що поставляється по цьому контракту, здійснюється на підставі специфікації № 1 (додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного контракту).

Як визначено п.п. 4.1., 4.2. контракту, загальна ціна продажу (вартість) по цьому контракту складає еквівалент 100 000,00 доларів США, у тому числі ПДВ 20%. Загальна ціна продажу (вартість) устаткування згідно п. 4.1. цього контракту включає: вартість устаткування за умови постачання на майданчик покупця: Київська обл., Переяслав - Хмельницький р-н., с. Світанок, вул., Ювілейна, 36., а також шефмонтаж, пусконалагоджувальні роботи і навчання персоналу.

Сторонами погоджено (п. 5.1 договору), що розрахунки по цьому контракту здійснюються шляхом перерахування грошових коштів (у розмірі, обумовленому в п. 4.1. цього контракту) покупцем на банківський рахунок постачальника платежами в наступному порядку: а) 25% від загальної ціни продажу (вартості) устаткування, а саме: еквівалент 25 000,00 доларів США з ПДВ покупець оплачує постачальникові не пізніше за 3-х календарних днів з моменту підписання договору (перший платіж);

б) 75% від загальної ціни продажу (вартості) устаткування, а саме: еквівалент 75 000,00 доларів США з ПДВ, покупець оплачує постачальникові до 31 грудня 2009 р. (другий платіж), можлива оплата частинами. Усі платежі здійснюються в національній валюті України з конвертацією по міжбанківському валютному курсі на день оплати.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. контракту постачання устаткування постачальником здійснюється на умовах склад покупця Київська обл., Переяслав - Хмельницький р-н., с. Світанок, вул., Ювілейна, 36. Шефмонтаж, пусконалагоджувальні роботи і навчання фахівців здійснюється на протязі 25 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі устаткування по кількості згідно п. 8.2. цього контракту за умови виконання покупцем умов п. 6.3. цього контракту.

Термін постачання устаткування по цьому контракту - 70 календарних днів, з моменту виконання покупцем умов п. 5.1 даного контракту.

Даний контракт набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим контрактом (п. 12.1. контракту).

Так, вивчивши зміст даного договору, суд дійшов висновку, що цей договір має ознаки договору купівлі-продажу, відповідно до положень якого (п. 5.1. та п. 7.2.) сторони встановили обовязок покупця повністю оплатити товар до його передання постачальником.

Відтак, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення абз. а) п. 5.3. контракту кінцевий строк в який відповідач за первісним позовом повинен був перерахувати позивачу за первісним позовом 25% від загальної ціни продажу устаткування, що складає еквівалент 25000 доларів США (07 липня + 3 дні) є 11 липня 2009 року.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 5.1. контракту Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” перераховано Приватному підприємcтву “Корпоративні зернові системи” предоплату в розмірі 175000 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 14 липня 2009 року. Враховуючи абз. 4 п. 5.1. контракту, сума в розмірі 175000 грн за курсом Міжбанківського валютного ринку України станом на 14 липня 2009 року (день платежу) становить 22856,70 доларів США, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Національного Банку України http:// www.bank.gov.ua/ - Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України (765,64 грн за 100 дол. США)- (а.с. 119).

В подальшому: 10 серпня 2009 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” перераховано Приватному підприємcтву “Корпоративні зернові системи” суму в розмірі 4000 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 10 серпня 2009 року та відповідно за курсом Міжбанківського валютного ринку України станом на 10 серпня 2009 року складає 508,80 доларів США, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Національного Банку України http:// www.bank.gov.ua/ - Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України (786,17 грн за 100 дол США) (а.с. 119);

13 жовтня 2009 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” перераховано Приватному підприємcтву “Корпоративні зернові системи” суму в розмірі 17 000 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 13 жовтня 2009 року та відповідно за курсом Міжбанківського валютного ринку України станом на 13 жовтня 2009 року складає 2 081,17 доларів США, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Національного Банку України http:// www.bank.gov.ua/ - Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України (816,85 грн за 100 дол США) (а.с. 119).

Таким чином, на виконання абз. а) п. 5.2. контракту Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” перераховано позивачу кошти у сумі 196000 грн, що еквівалентна 25446,67 доларів США з прострочення виконання свого обовязку, як то визначено абз. а) п. 5.1 контракту.

Решта, 75 % від загальної ціни продажу устаткування, яка складає еквівалент 75000 доларів США Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський” повинно було перерахувати позивачу за первісним позовом до 31 грудня 2009 року (абз. б) п. 5.1. контракту).

Враховуючи прострочення виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” зобовязань за контрактом з оплати 25 % від загальної ціни продажу устаткування еквіваленту 25 000 доларів США та незважаючи на те, що 75 % від загальної ціни продажу устаткування в еквіваленті 75 000 доларів США Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський” повинне було оплатити до 31 грудня 2009 року Приватному підприємству “Корпоративні зернові системи” передало, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський” отримало устаткування, а саме, зерносушарку МС 975 BEM-LP, в кількості 1 штуки 31 жовтня 2009 року, що підтверджується актом № 012 приймання-передачі від 31 жовтня 2009 року по контракту № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року.

Отже, факт передання Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Кримський” устаткування підтверджується актом № 012 приймання-передачі від 31 жовтня 2009 року, про що свідчать підписи та печатки сторін договору.

Судом встановлено, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” прийнято устаткування за відсутності з його боку заперечень щодо поставленого товару у строки раніше ніж це визначено договором (70 днів з моменту виконання п. 5.1., тобто всієї оплати), а також за відсутності заперечень щодо відповідності якості та комплектації отриманого устаткування. Крім того, у даному акті сторони зазначили, що переданий товар відповідає по кількості деталей, вузлів та агрегатів відповідно до упакованого лита та якості, згідно сертифіката якості.

Як свідчать матеріали справи, 03 грудня 2010 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” перераховано позивачу платіж у розмірі 7 000 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 03 грудня 2010 року та відповідно за курсом Міжбанківського валютного ринку України станом на 03 грудня 2010 року складає 878,56 доларів США, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Національного Банку України http:// www.bank.gov.ua/ - Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України (796,76 грн за 100 дол США) (а.с. 124);

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобовязання за контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року в частині повної оплати 75 % від загальної ціни продажу устаткування еквіваленту 75000 доларів США належним чином не виконав, чим грубо порушив положення абз. б) п. 5.1. контракту.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський” своїх зобовязань перед Приватним підприємством “Корпоративні зернові системи” щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Таким чином, враховуючи часткову оплату Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський”, неоплаченим залишилось 73674,77 доларів США (100000 доларів США 26325,23 доларів США).

Водночас, відповідачем за первісним позовом подано відзив від 16 березня 2011 року на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог позивача за первісним позовом.

Зокрема, відповідач за первісним позовом в обґрунтування своїх заперечень посилається на не виконання позивачем своїх зобовязань щодо поставки устаткування у строки 70 календарних днів з моменту виконання останнім умов оплати у розмірі 175 000 грн, тобто, на думку відповідача за первісним позовом, останнім днем поставки є 22 вересня 2009 року.

Так, відповідно до положень п. 7.2. контракту термін постачання устаткування по цьому контракту - 70 календарних днів, з моменту виконання покупцем умов п. 5.1 даного контракту.

Проте, розрахунки по цьому контракту здійснюються шляхом перерахування грошових коштів (у розмірі, обумовленому в п. 4.1. цього контракту) покупцем на банківський рахунок постачальника платежами в наступному порядку:

а) 25% від загальної ціни продажу (вартості) устаткування, а саме: еквівалент 25 000,00 доларів США з ПДВ покупець оплачує постачальникові не пізніше за 3-х календарних днів з моменту підписання договору (перший платіж);

б) 75% від загальної ціни продажу (вартості) устаткування, а саме: еквівалент 75 000,00 доларів США з ПДВ, покупець оплачує постачальникові до 31 грудня 2009 р. (другий платіж), можлива оплата частинами. Відтак, суд дійшов висновку, що п. 7.2 контракту (умови постачання) звязує поставку товару у термін 70 днів з необхідною умовою здійснення відповідачем за первісним позовом розрахунків передбаченим абз. а), б) п. 5.1 контракту у розмірі 25 % та 75% разом, від загальної ціни продажу (вартості) устаткування, а саме: еквівалент 100 000 доларів США з ПДВ, як загальну ціну продажу.

Як вже досліджено та встановлено судом вище, відповідачем здійснено оплату лише на суму 26325,23 доларів США, що безпосередньо вказує на часткове виконання останнім свого обовязку здійснити оплату всієї вартості зерносушарки до 31 грудня 2009 року, як то визначено абз. а) і б) п. 5.2. контракту, тобто поставка зерносушарки 31 жовтня 2009 року відбулась в день не повного виконання відповідачем обовязку здійснити оплату всієї вартості зерносушарки, а тому посилання відповідача на порушення позивачем строків поставки у звязку з її оплатою є безпідставним та спростовується вищенаведеним.

Також, необґрунтованим є посилання відповідача за первісним позовом на невиконання позивачем умов п. 7.1. контракту щодо шефмонтажу, пусконаладочних робіт та навчання спеціалістів на протязі 25 днів з моменту підписання акту приймання-передачі обладнання виходячи з наступного.

Пунктом 7.1. контракту передбачено, що постачання устаткування постачальником здійснюється на умовах склад покупця Київська обл., Переяслав - Хмельницький р-н., с. Світанок, вул., Ювілейна, 36. Шефмонтаж, пусконалагоджувальні роботи і навчання фахівців здійснюється на протязі 25 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі устаткування по кількості згідно п. 8.2. цього контракту за умови виконання покупцем умов п. 6.3. цього контракту.

Вивчивши п. 6.3. контракту, суд дійшов висновку, що зобовязання позивача за первісним позовом по виконання умов п. 7.1 контракту кореспондує обовязок покупця відповідача за первісним позовом за один місяць до початку виконання шефмонтажних робіт письмово попередити дату готовності для прибуття спеціаліста для початку виконання шефмонтажних робіт.

На підтвердження виконання положень п. 6.3. контракту відповідач за первісним позовом надав суду копію листа та роздруківку з Інтернету (електронної пошти), що на його думку є належними доказами того, що останнім виконано вимоги п. 6.3 контракту щодо письмового повідомлення.(а/с 86)

Позивач вказані обставини у судовому засіданні заперечив, зазначивши, що письмових повідомлень на виконання умов п. 6.3 контракту від відповідача не надходило.

Дослідивши данні докази суд встановив, що як на доказ повідомлення про готовність до проведення шефмонтажних робіт відповідач за первісним позовом посилається на лист відправлений з електронної пошти @rumbler.ru» 26 вересня 2009 року.

Суд враховує ту обставину, що вказана роздруківка вказує на відправку певного електронного листа, ще до виконання відповідачем умов договру навіть щодо оплати першої частини вартості сушарки, а також до моменту, коли сушарку було поставлено позивачем (31 жовтня 2009 року).

Крім того, вивчаючи та даючи оцінку вказаному доказу, суд враховує, що вказана роздруківка з електронної пошти інтернет-ресурсу не містить жодної текстової інформації, щодо змісту якої можна зробити висновок про направлення відповідачем письмового повідомлення позивачу за первісним позовом про готовність до шефмонтажних робіт та визначення дати, на яку відповідач за первісним позовом готовий прийняти працівника позивача для проведення шефмонтажних робіт.

У вказаній роздруківці є лише запис, який може свідчити про те, що вказаним електроним листом могло бути надіслано на електронну адресу позивача за первісним позовом певний вкладений документ.

Водночас, вбачається, що зі вказаної роздруківки не можна встановити змісту вкладеного файлу.

Проте, відповідач у своїх поясненнях зазначає, що вказаним електронним листом позивачу було відправлено саме повідомлення про готовність до шефмонтажних робіт в розумінні п. 6.3 контракту та надав копію листа від 24 вересня 2009 року, зазначаючи, що саме цей лист є тим вкладенням, яке містилося в електронному листі від 26 вересня 2009 року (а/с 87).

Комплексно, оцінивши вказані докази суд не приймає їх (роздруківка електронної пошта та копія листа) як належний доказ виконання відповідачем за первісним позовом умов контракту, а саме п. 6.3, з тих підстав, що відповідач належними доказами не довів тієї обставини, що лист саме такого змісту було надіслано на електронну пошту позивача.

З цих підстав, суд дійшов висновку про неможливість встановити, саме зміст відправленого листа з наданої роздруківки електронної пошти, а з самої копії листа не вбачається доказів його отримання чи відправлення позивачу, що безпосередньо вказує на безпідставність та недоведеність відповідачем заперечень належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Відтак, невиконання відповідачем умов контракту щодо належного повідомлення позивача про готовність для прибуття спеціаліста для початку виконання шефмонтажних робіт є фактом, що вказує на прострочення відповідачем своїх зобов'язань у розумінні ст. 613 ЦК України.

Будь-яких інших доказів на підтвердження виконання умов п. 6.3 договору відповідач не надав.

Таким чином, неповідомлення позивача за зустрічним позовом про готовність для прибуття спеціаліста для початку виконання шефмонтажних робіт унеможливлює виконання позивачем положень п. 7.1. контракту та знімає відповідальність з останнього, а тому посилання відповідача на ст.ст. 538 та 594 ЦК України є необґрунтованим та спростовується вищевикладеним.

Крім того, статтею 594 ЦК України визначено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Проте, встановлений факт виконання позивачем свого зобовязання та настання строку оплати у відповідача не дає права відповідачу притримувати виконання останнім своїх зобовязань на підставі ст. 594 ЦК України та не виконувати їх на підставі ст. 538 ЦК України.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що відповідач на виконання вимог ч. 2 ст. 595 ЦК України не повідомив позивача про притримання ним своїх зобовязань та відповідних доказів до суду не надав.

Так, ч. 1 ст. 595 ЦК України визначено, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Відтак, на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 655 ЦК України у відповідача за первісним позовом виникло зобовязання оплатити отримане устаткування.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

При цьому, суд звертає увагу на те, що звертаючись з позовною заявою позивач за первісним позовом не надав суду документального підтвердження курсу гривні до долару на міжбанківському валютному ринку України на день винесення рішення у даній справі.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, відповідно до п. 14 «Про судове рішення у цивільній справі” від 18 грудня 2009 року № 14 у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Крім того, позивач за первісним позовом в заяві від 22 квітня 2011 року також уточнив позовні вимоги та просив стягнути суму боргу в еквіваленті та за курсом Національного банку України на день прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене вище, а також ту обставину, що суд не може застосувати курс долара США до гривні, що формується на міжбанківському валютному ринку України, як передбачено договором, з тих підстав, що на момент винесення рішення у справі торги на міжбанківському валютному ринку України не завершені, суд, враховуючи положення ст. 533 ЦК України, вважає за можливе задовольнити позовну вимогу за первісним позовом виходячи з офіційного курсу долара США до гривні встановленого Національним Банком України на день винесення рішення у справі.

Як вбачається з наданої позивачем роздруківки з Інтернет ресурсу http:// www.bank.gov.ua/ офіційний курс гривні до іноземної валюти в Національному Банку України станом на 22 квітня 2011 року становить 796,54 грн за 100 доларів США.

З урахуванням викладеного та відповідно до розрахунку господарського суду Київської області борг відповідача за первісним позовом перед позивачем станом на день винесення рішення становить 586849,01 грн еквівалентний 73674,77 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення (а.с. 117-118).

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач своїх зобовязань перед позивачем по сплаті боргу за отриману зерносушарку не виконав, борг в сумі 586849,01 грн еквівалентний 73674,77 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення, який відповідає фактичним обставинам справи не сплатив.

Оскільки, вірна сума боргу, за розрахунком суду, становить 586849,01 грн еквівалентний 73674,77 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 586849,17 грн еквівалентний 73674,79 доларів США підлягає частковому задоволенню в сумі 586849,01 грн еквівалентний 73674,77 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме, в частині стягнення основного боргу в розмірі 0,16грн, суд відмовляє.

Крім того, позивач за первісним позовом, просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 66083,85 грн - втрат коштів від інфляції, 20502,88 грн - штрафних санкцій та 127698,50 грн - відсотків за користування грошовими коштами грн.

Проте, в судовому засіданні, позивачем за зустрічним позовом подані заяви, згідно яких він в порядку ст. 22 ГПК України фактично відмовився від позовних вимог в частині заявлених до стягнення з відповідача сум, а саме: що стосується стягнення штрафних санкцій у сумі 20502,88 грн, відсотків за користування грошовими коштами у сумі 127698,50 грн та інфляційних втрат у сумі 66083 грн.

Відповідно до поданих заяв позивач просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу.

З урахуванням матеріалів справи та поданих позивачем заяв, суд дійшов наступного висновку.

Позивач відмовився від позову щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 20502,88 грн, відсотків за користування грошовими коштами у сумі 127698,50 грн та інфляційних втрат у сумі 66083 грн повністю, що підтверджується його заявами.

Відмова позивача від штрафних санкцій, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат не суперечить законові та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Дані заяви підписані уповноваженим представником позивача за первісним позовом на вчинення цих дій Паршаковим Євгенієм Олександровичем (дов. № 0403/1-1 від 04.03.2011 року).

Суд розяснив позивачу наслідки відмови позивача, зокрема, було розяснено, що згідно зі ст. 80 ГПК України відмова позивача від штрафних санкцій, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат є підставою для припинення провадження у справі, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі в частині штрафних санкцій, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Крім того, суд розяснив позивачу, що відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, розяснивши позивачу наслідки відмови позивача від штрафних санкцій, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат та перевіривши повноваження позивача на вчинення цих дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття заяв про відмову від штрафних санкцій, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Щодо поданої заяви про забезпечення первісного позову суд зазначає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача за первісним позовом, пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Крім того, відповідно до абз. 2. п. 4.2. Розяснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, державне мито, яке підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом визначається пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, в провадження даної справи суд розглядає первісний позов спільно із зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” (позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) до Приватного підприємства “Корпоративні зернові системи” (відповідач за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення грошових коштів, штрафних санкцій, збитків у вигляді не отриманого прибутку, відшкодування моральної шкоди та зобовязання вчинити дії.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом посилається на ті ж обставини, що були покладені в основу заперечень викладених у відзиві на первісний позов, тобто, на неналежне виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобовязань за контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року, щодо поставки товару у відповідності до п. 7.2. У звязку з цим, на підставі п. 9.1. контракту позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф у розмірі 0,1% від ціни продажу обладнання.

Проте, як вже було встановлено судом під час дослідження первісного позову, відповідач за зустрічними позовом не порушив взяті на себе зобовязання передбачені положенням п. 7.2. контракту щодо поставки устаткування, оскільки в день підписання акту приймання-передачі зерносушарки, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «»Кримський, в свою чергу, ще не виконало взяті на себе зобовязання щодо повної оплати устаткування, як того вимагає положення п. 5.2. контракту.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов п. 1.3. та 6.4. контракту, що, на його думку стало причиною понесення СТОВ “Кримський” збитків. Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує виникнення збитків неможливістю виконати ним умови договору по наданню послуг із сушіння кукурудзи, укладеного 02 вересня 2009 року між ТОВ «Агрофірма-Світанок” та СТОВ «Кримський”, а тому, дії відповідача за зустрічним позовом щодо не здійснення шефмонтажу та навчання спеціалістів завдали збитків першому на підставі положень п. 7.3. договору від 02 вересня 2009 року.

Додатково, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що у звязку з такими діями відповідача за зустрічним позовом першому довелось звертатися до послуг елеватора, що спричинило додаткові збитки.

У звязку з цим, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 319436,83 грн збитків за не отриманий прибуток, 76000 грн моральну шкоди та зобовязати Приватне підприємство “Корпоративні зернові системи” виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання, передбаченого контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дані доводи позивача за зустрічним позовом, також досліджувалися судом та було встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом не порушено положень п.п. 1.3. та 6.4. контракту, оскільки сам позивач за зустрічним позовом не виконав взяті на себе зобовязання щодо повідомлення за один місяць до початку виконання шефмонтажних робіт та навчання спеціалістів, як то передбачено главою: «обовязки сторін», зокрема, п. 6.3. контракту, що в свою чергу зумовило до неможливості, в такому випадку, виконати відповідачем за зустрічним позовом обовязку щодо шефмонтажу, тощо.

З приводу додаткових пояснень щодо належного доказу повідомлення відповідача за первісним позовом про готовність позивача за первісним позовом до виконання шефмонтажних робіт від 24 вересня 2009 року суд зазначає, що даним доказам була дана оцінка, яка викладена вище.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

В силу вимог ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке повязане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Загальні підстави цивільно-правовірної відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання цивільно-правової відповідальності необхідно наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є субєкт та обєкт правопорушення, а також субєктивна та обєктивна сторони.

Субєктом цивільного правопорушення є боржник, а обєктом правопорушення зобовязальні правовідносини кредитора та боржника. Субєктивну сторону становить вина боржника, а обєктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обовязку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів зазначена цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судом також враховано, що в обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що останнім понесено збитки у звязку з невиконанням умов договору від 02 вересня 2009 року на сушіння кукурудзи.

Так, в світлі викладеного, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач за зустрічним позовом, ще не виконавши взятих зобовязань за контрактом на купівлю зерносушарки та за відсутності факту поставки вказаної сушарки (строк поставки 70 днів з моменту повної оплати), тобто не маючи виробничих потужностей для виконання зобовязань за договором від 02 вересня 2009 року на сушіння кукурудзи, на власний ризик уклав вказаний договір та взяв на себе відповідні зобовязання.

Відтак, сукупність встановлених судом обставин у справі, зокрема, відсутність вини відповідача за зустрічним позовом, недоведеність порушеного права позивача за зустрічним позовом та факт того, що позивач за зустрічним позовом зазнав збитків повязаних з виконанням ним умов договору від 02 вересня 2009 року на сушіння кукурудзи з підстав, які залежали від дій самого позивача за зустрічним позовом, вказує на відсутність протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом, а отже і відсутність причинно-наслідкового звязку між його протиправною поведінкою та спричиненими в результаті цього збитками.

Також, господарський суд Київської області вважає необґрунтованими вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з Приватного підприємcтва “Корпоративні зернові системи” шкоди, завданої престижу та діловій репутації товариства в сумі 76 000 грн виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у приниженні ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З наведених положень чинного законодавства України вбачається, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також наявність вини заподіювача шкоди, наведені підстави деліктної відповідальності є загальними, оскільки їх наявність необхідна переважно для всіх випадків відшкодування шкоди. В свою чергу, відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі законними діями, або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати майнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У заявленій вимозі про зобовязання Приватного підприємства “Корпоративні зернові системи” виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання, передбаченого контрактом № 2546_8/1 від 07 липня 2009 року суд відмовляє у звязку з недоведеністю правових підстав виникнення зобов'язання перед позивачем за зустрічним позовом вчинити певні дії.

Так, згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відтак, як було встановлено вище, у звязку з неповідомленням відповідача за зустрічним позовом про необхідність виконання ним обовязку передбаченого положенням п. 7.1. контракту, що застосовується в комплексі з п. 6.3. контракту, така вимога є передчасною та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивача за зустрічним позовом не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 60, 75, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Первісний позов задовольнити частково.

1.1.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” (код ЄДРПОУ 32617756) на користь Приватного підприємcтва “Корпоративні зернові системи” (код ЄДРПОУ 33477486) 586849,01 грн еквівалентний 73674,77 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення, а також судові витрати: 5868,49грн державного мита та 172,87 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1.2.В частині первісного позову про стягнення 0,16 грн основного боргу відмовити.

1.3.Прийняти відмову Приватного підприємcтва “Корпоративні зернові системи” (код ЄДРПОУ 33477486) від стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” (код ЄДРПОУ 32617756) штрафних санкцій у сумі 20502,88 грн, відсотків за користування грошовими коштами у сумі 127698,50 грн та інфляційних втрат у сумі 66083 грн. 85 коп.

1.4.Припинити провадження у справі № 6/023-11 за первісним позовом в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський” (код ЄДРПОУ 32617756) штрафних санкцій у сумі 20502,88 грн, відсотків за користування грошовими коштами у сумі 127698,50 грн та інфляційних втрат у сумі 66083 грн. 85 коп.

1.5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2.У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.