Рішення № 19021589, 12.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2011 р. Справа № 6/030-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Люкс Автотрак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦІНТЕРТРАНС” про стягнення боргу за Договором на виконання ремонтних робіт від 05 січня 2009 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 23.03.2011 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Люкс Автотрак” (далі, ТОВ “Люкс Автотрак” - позивач) звернувся з позовом до господарського суду Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦІНТЕРТРАНС” (далі, ТОВ “СПЕЦІНТЕРТРАНС” - відповідач) про стягнення боргу за Договором на виконання ремонтних робіт від 05 січня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на виконання ремонтних робіт від 05 січня 2009 року, а саме, щодо сплати вартості виконаних позивачем робіт, що підтверджуються актами прийому-передачі виконаних робіт, у звязку з цим, на думку позивача, за відповідачем утворився борг у сумі 17512,20.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02 березня 2011 року порушено провадження у справі № 6/030-11 та призначено її до розгляду на 29 березня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 29 березня 2011 року представників сторін, неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 12 квітня 2011 року.

У судовому засіданні 12 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 12 квітня 2011року знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області від 02 березня 2011 року та від 29 березня 2011 року, які були надіслані відповідачу за вказаною позивачем адресою (08114, Київська обл., с. Гореничі, вул. Леніна, 205), яка відповідає адресі вказаній у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Вбачається, що ухвала суду від 02 березня 2011 року була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2725791 5, врученого 09 березня 2011 року та ухвала суду від 29 березня 2011 року також була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2759330 3, врученого 01 квітня 2011 року.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

12 квітня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

05 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Люкс Автотрак” (далі СТО, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СПЕЦІНТЕРТРАНС” (далі Замовника/Клієнта, відповідач у справі) було укладено та підписано договір на виконання ремонтних робіт (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) СТО виконує технічне обслуговування та ремонт ДТЗ Замовника/Клієнта, а Замовник/Клієнт бере на себе зобов'язання перед СТО сплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали, та встановлені на ДТЗ або надані Замовнику/Клієнту запасні частини повністю та в строк згідно з п 4.2 даного Договору.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що передача виконаних робіт проводиться на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт. Акт прийому-передачі виконаних робіт, що підписано та надіслано по факсу, має юридичну силу оригіналу, але не звільняє сторони від зобов'язання повернути протилежній стороні оригінал належно оформленого акту прийому-передачі.

У відповідності до п.п. 4.1., 4.2. договору, загальна сума договору визначається сумарною вартістю робіт та запасних частин зазначених у рахунках-накладних за весь термін дії договору. Оплата виконаних робіт, використаних для виконання ремонтних робіт запасних частин та матеріалів проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок СТО на протязі трьох банківських днів з моменту передачі виконаних робіт, або на інших умовах оплати, які погоджуються сторонами письмово у додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009 року. Строк дії договору може бути продовженим на умовах пролонгації чи додатковою угодою сторін. У разі, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору про його розірвання, договір вважається автоматично пролонгованим ще на один календарний рік (п.п. 9.1. - 9.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін не повідомляла один одного за 20 днів до закінчення строку дії договору про намір його розірвання, а тому суд дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір на виконання ремонтних робіт від 05 січня 2009 року вважається пролонгованим ще на один рік, тобто до 31 грудня 2010, як то передбачено п. 9.3. договору.

Судом встановлено, що за результатами виконаних позивачем ремонтних робіт, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Люкс Автотрак” та Товариством з обмеженою відповідальністю “СПЕЦІНТЕРТРАНС” було підписано акт прийому передачі виконаних робіт № РН-0001132 від 07 липня 2010 року на суму 6804 грн, акт прийому передачі виконаних робіт № РН-0001126 від 07 липня 2010 року на суму 9396 грн та акт прийому передачі виконаних робіт № РН-0001123 від 07 липня 2010 року на суму 1 312 грн, всього на загальну суму 17512,20 грн, які підписані уповноваженими сторонами позивача та відповідача та скріплені їх печатками без будь яких заперечень.

За твердженням позивача, вказані роботи здійснювались за договором на виконання ремонтних робіт від 05 січня 2009 року.

Так, судом досліджено та встановлено, що роботи за підписаними актами приймання-передачі робіт виконувалися, зокрема, на підставі рахунків-накладних, які зазначені в цих актах, як то передбачено п. 8.5. договору.

При цьому, позивачем надано суду рахунки-накладні № 001348 від 07 липня 2010 року, № 001018 від 07 липня 2010 року та № 001020 від 07 липня 2010 року, з яких вбачається, що ці рахунки виставлялися позивачем на підставі, саме, договору від 05 січня 2009 року, на який посилається позивач у своєму позові.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини з виконання ремонтних робіт склалися між Товариством з обмеженою відповідальністю “Люкс Автотрак” та Товариством з обмеженою відповідальністю “СПЕЦІНТЕРТРАНС” сааме на підставі договору на виконання ремонтних робіт від 05 січня 2009 року.

Також, судом прийнято до уваги той факт, що сторонами спору підписано акти без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, якості, вартості виконаних робіт та строків їх виконання за підписаними актами.

Відтак, враховуючи вищевикладене та факт підписання сторонами спору актів, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт 07 липня 2010 року.

Зі змісту п. 4.2. договору вбачається, що оплата виконаних робіт, використаних для виконання ремонтних робіт запасних частин та матеріалів проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок СТО на протязі трьох банківських днів з моменту передачі виконаних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 4.3 договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість виконаних ремонтних робіт за договором на виконання ремонтних робіт від 05 січня 2009 року згідно актів прийому-передачі виконаних робіт від 07 липня 2010 року, у строк протягом трьох банківських днів з моменту передачі виконаних робіт.

Проте, як свідчать матеріали справи, останній свої зобовязання за договором належним чином не виконав, вартість виконаних позивачем робіт не сплатив, у звязку з чим, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за виконані останнім роботи по договору становить 17512,20 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Відтак, на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 837 ЦК України у відповідача виникло зобовязання оплатити виконані позивачем роботи.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач своїх зобовязань перед позивачем по сплаті боргу за виконані ремонтні роботи не виконав, борг в сумі 17512,20 грн, який відповідає фактичним обставинам справи не сплатив.

Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17512,20 грн основного боргу є обґрунтованою та правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17512,20 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не заперечена та не спростована, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦІНТЕРТРАНС” (код 24217419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Люкс Автотрак” (код 24217419) 17512,20 грн основного боргу, а також 175,12 грн державного мита та 236 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.