Рішення № 19021587, 05.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2011 р. Справа № 6/033-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інституту картоплярства Української академії аграрних наук про стягнення боргу за Договором № 5 на проведення робіт по дискуванню земельних площ від 25 липня 2008 року,

представники:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1015 від 29.11.2010 року);

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 228 від 15 листопада 2010 року).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся з позовом до господарського суду Київської області до Інституту картоплярства Української академії аграрних наук (далі - відповідач) про стягнення боргу за Договором № 5 на проведення робіт по дискуванню земельних площ від 25 липня 2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 5 на проведення робіт по дискуванню земельних площ від 25 липня 2008 року, а саме, щодо сплати вартості виконаних позивачем робіт по дискуванню земельних площ, у зв’язку з цим, на думку позивача, за відповідачем утворився борг у сумі 40 537 грн, з яких: 27500 грн основний борг та 13037 грн пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10 березня 2011 року порушено провадження у справі № 6/033-11 та призначено її до розгляду на 05 квітня 2011 року.

У судовому засіданні 05 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем подані заперечення на позовну заяву, в яких він зазначив, що дійсно роботи позивачем були виконані та підписані відповідні акти виконаних робіт від 26 серпня 2008 року. У зв’язку з цим основний борг відповідача перед позивачем за договором № 5 становить 27500 грн. Також, у своїх запереченнях відповідач зазначив, що нараховані позивачем штрафна санкції є неправомірними та не підлягають стягненню, оскільки нараховані за період з 30 серпня 208 року по 01 грудня 2010 року з порушенням положень п.6 ч. 232 ГПК України, тобто більше ніж за шість місяців. У зв’язку з цим відповідач просить відмовити позивачу у задоволені частини сплати штрафних санкцій у розмірі 13037 грн.

05 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

25 липня 2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі –виконавець, позивач у справі) та Інститутом картоплярства Української академії аграрних наук (далі –замовник, відповідач у справі) було укладено та підписано договір № 5 на проведення робіт по дискуванню земельних площ (далі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по дискуванню земельних площ.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк робіт визначається замовником, для чого він зобов’язаний не пізніше, як за 10 днів до початку робіт в письмовій формі сповістити виконавця про можливість розпочати дискувальні роботи.

У відповідності до п.п. 3.1. - 3.4. договору, сторони домовились попередньо вартість робіт по дискуванню земельних площ визначити:

площа –110 га.;

вартість диск. 1 га. 250 грн в два сліди;

загальна вартість виконаних робіт –27500 грн.

При виконанні робіт по дискуванню земельних площ проводиться на дизельному пальному замовника. Розрахунки з виконавцем за надані послуги замовник здійснює не пізніше трьох календарних днів після закінчення робіт та підписання акту про виконані роботи. Датою повного розрахунку замовника з виконавцем є дата фактичного розрахунку з виконавцем.

У відповідності до п. 4.12. договору замовник зобов’язується, повністю провести розрахунок з виконавцем за надані послуги по дискуванню в строки згідно п. 3.3. даного договору.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до проведення повного розрахунку за виконану роботу (п. 7.1. договору).

Так, за результатами виконаних позивачем робіт по дискуванню земельної ділянки, 26 серпня 2008 році між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Інститутом картоплярства Української академії аграрних наук було підписано акт виконання робіт в період з 11 серпня 2008 року по 25 серпня 2008 року, який підписаний уповноваженими сторонами позивача та відповідача та скріплений печаткою останнього.

Крім того, виконання позивачем робіт не заперечується самим відповідачем, що підтверджується його запереченням на позовну заяву. В даній заяві відповідач підтвердив факт виконання позивачем робіт за договором № 5, який укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Інститутом картоплярства Української академії аграрних наук, а також підписання між ними акту виконання робіт від 26 серпня 2008 року.

Також, суд приймає до уваги той факт, що відповідач, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 09 квітня 2009 року та заперечень на позов, визнав виконання позивачем робіт, саме на загальну суму 27500 грн, як суму, що передбачено у договорі.

Таким чином, з вище зазначеного акту виконання робіт та поданих відповідачем заперечень вбачається, що сторонами спору підписано акт без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, якості, вартості виконаних робіт та строків їх виконання за підписаним актом згідно договору № 5 на проведення робіт по дискуванню земельних площ від 25 липня 2008 року.

Відтак, враховуючи вищевикладене та факт підписання сторонами спору акту виконаних робіт, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором з моменту підписання сторонами акту виконання робіт від 26 серпня 2008 року.

Сторонами договору визначено (п. 3.3.), що розрахунки з виконавцем за надані послуги замовник здійснює не пізніше трьох календарних днів після закінчення робіт та підписання акту про виконані роботи.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 3.3 договору, відповідач зобов’язаний був оплатити вартість виконаних робіт за договором № 5 на проведення робіт по дискуванню земельних площ від 25 липня 2008 року згідно акту виконаних робіт від 26 серпня 2008 року, у строк не пізніше трьох календарних днів після закінчення робіт та підписання акту про виконані роботи, тобто, кінцевий строк, в який відповідач повинен був оплатити роботи є 29 серпня 2008 року.

Проте, як свідчать матеріали справи, останній свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, вартість виконаних позивачем робіт не сплатив, у зв’язку з чим, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за виконані останнім роботи по договору становить –27 500 грн.

Крім того, дана заборгованість відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 09 квітня 2009 року на загальну суму 27500 грн, який підписаний з боку позивача –ОСОБА_1 та директором і головним бухгалтером відповідно з боку відповідача –ОСОБА_4, а також засвідчений їх печатками.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Відтак, на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 837 ЦК України у відповідача виникло зобов’язання оплатити виконані позивачем роботи.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач своїх зобов’язань перед позивачем по сплаті боргу за виконані роботи не виконав, борг в сумі 27 500 грн, який відповідає фактичним обставинам справи не сплатив.

Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27 500 грн основного боргу є обґрунтованою та правомірною.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 13 037 грн пені, нарахованої за період з 30 серпня 2008 року по 01 грудня 2010 року на 27 500 грн заборгованості.

Так, п. 5.5. договору передбачено, що за затримку проведення розрахунків з виконавцем, замовник сплачує пеню в розмір 0,5% за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, статтею 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як встановлено судом вище, кінцевий строк, в який відповідач повинен був оплатити роботи за договором є 29 серпня 2008 року, а тому прострочення платежу за виконані позивачем та не оплачені відповідачем роботи починається з 30 серпня 2008 року.

Враховуючи викладене та беручи до уваги положення ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто з 30 серпня 2008 року по 30 лютого 2009 року, оскільки більший строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, ніж встановлено законом, договором не передбачено.

Відтак, наданий позивачем розрахунок пені за період з 30 серпня 2008 року по 01 грудня 2010 року розраховано з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто більше ніж за шість місяців, а тому є невірний та спростовується вищевикладеним.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи строки виникнення зобов’язання з оплати виконаних робіт за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2750030.08.2008 - 15.02.200917012.0000 %0.066 %*3065.57

2750016.02.2009 - 28.02.20091312.0000 %0.066 %*235.07

Всього 3300,64 Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 3300,64 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13 037 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 3300,64 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 9736,36 грн пені, суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 500 грн основного боргу та 3300,64 грн пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Інституту картоплярства Української академії аграрних наук (код 00496828) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 27 500 грн основного боргу та 3300,64 грн пені, а також 308 грн державного мита та 179,32 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині позову про стягнення 9736,36 грн пені відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 Черногуз А.Ф.