Рішення № 19021104, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/15925.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Домінік-Київ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №558»

простягнення 1 013,41 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 03.10.2011 р.;

від відповідача: Шатохіна Л.В. - директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Домінік-Київ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №558» про стягнення з відповідача на користь позивача 1013,41 грн., а саме: 941,45 грн. основний борг, 71,96 грн. - пеня. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу товарів № 456/11 від 08.12.2010 р. щодо оплати поставлених товарів у визначений п. 4.4 Договору термін, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №558»заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Домінік-Київ».

Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд, з метою забезпечення позову накласти арешт на все майно відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/159, розгляд справи призначено на 25.10.2011 р.

Представником відповідача в судовому засіданні подано докази на підтвердження сплати заборгованості за Договору купівлі-продажу товарів № 456/11 від 08.12.2010 р., а саме платіжне доручення № 29003 від 24.10.2011 р. на суму 941,45 грн.

Розглянувши в судовому засіданні 25.10.2011 р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існує необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки виконання рішення суду може бути неможливим чи утрудненим. Крім того, суд відзначає, що клопотання позивача взагалі нічим не вмотивоване та належним чином необґрунтоване.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Домінік-Київ»(далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин №558» (далі - Покупець) укладено Договір № 456/11 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеними даним Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, товар будь-яка продукція, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю та є невідємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, асортимент і кількість товару визначаються за заявкою покупця та зазначається в накладних.

Ціни на товар вказуються в накладних Продавця, що є додатками до Договору. оплата здійснюється в національній валюті України (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.4 Договору сторонами погоджено, що оплата суми вартості товару здійснюється не пізніше 14 календарних днів з дати передачі товарів Покупцю.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами (08.122010 р.) і діє до 31.12.2011 р., а в частині зобовязань до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем за видатковою накладною № 5974 від 09.12.2010 р. поставлено відповідачу товар на суму 941,45 грн.

Проте, відповідач, в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обовязку по сплаті проданого товару не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №558»виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 941,45 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою Договір № 456/11 купівлі-продажу товарів від 08.12.2010 р. є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч зазначених вимог діючого законодавства не надано суду доказів на спростування повідомлених позивачем та доведених ним належними доказами обставин.

Також, суд додатково зазначає, що між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звіряння № б/н станом на 30.04.2011 р. (оригінал якого судом оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками відповідача перед позивачем, яка становить 941,45 грн., зауважуючи, що вказаний акт звіряння № б/н згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не є первинним документом.

Крім того, 06.05.2011 р. позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України направлено вимогу № 501 від 03.05.2011 р. з проханням сплатити існуючу заборгованість.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час подачі позову заборгованість відповідача за передані товари становить 941,45 грн., яку останнім не погашено станом на час звернення з даним позовом до суду..

Проте, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідач погасив заборгованість в повному обсязі, що підтверджується платіжним доручення № 29003 від 24.10.2011 р. на суму 941,45 грн. (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірену копію долучено до матеріалів справи), а тому у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 5/159 в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.1 Договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №558»на свою користь 71,96 грн. пені.

Пунктом 7.2 Договору сторонами погоджено, що за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період прострочення, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем та встановлено, що з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Домінік-Київ»підлягає стягненню 71,96 грн. пені.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки ним сплачено суму основного боргу 24.10.2011 р., тобто вже після звернення позивача 30.09.2011 р. з даним позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №558»(03141, м. Київ, вул. Соломянська, 33; код ЄДРПОУ 16477023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Домінік-Київ»(04080, м. Київ, вул. Аляб'єва, 15; код ЄДРПОУ 33149893) 71 (сімдесят одну) грн. 96 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині провадження у справі припинити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 26.10.2011 р.