Рішення № 19020262, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/24217.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»

Простягнення 1811781, 99 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 8 від 13.03.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2., дов. № б/н від 09.08.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»про стягнення 1750578, 00 грн. заборгованості за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р.; звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р., на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці АТ «ПроКредит Банк»відповідно до договору іпотеки № 2276-ДІ1 від 02.03.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 909, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, що належать ТОВ «ВІОЛА», на загальну суму заборгованості 1750578, 00 грн., що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну його реалізації відповідно до заставної вартості предмету іпотеки згідно з актом огляду та оцінки предметів застави №3396-ДІ01/04 від 01.11.2010 р. у розмірі 1724480, 00 грн.; стягнення штрафу в розмірі 42611, 10 грн. за порушення умов рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди; зобовязання передати позивачу в управління шляхом володіння на період до його реалізації нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; зобовязання ТОВ «ВІОЛА»та/або осіб, що користуються нежилим приміщенням, передати позивачу ключі від приміщень, інформацію (коди та ін. від систем охорони та протипожежної сигналізації), прилади, необхідні для забезпечення вільного доступу до нежилих приміщень (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; зобовязання передати оригінали правовстановлюючих документів, технічної документації, всіх договорів оренди (суборенди, найму, користування, спільної діяльності) та інші договори, на підставі яких у третіх осіб виникає право користування нежилими приміщеннями (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; надання права позивачу від власного імені укладати договори оренди, користування приміщеннями, подавати та отримувати будь-які документи, в тому числі витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також виконувати всі інші дії, повязані з управлінням та отриманням доходів, в результаті управління нежилими приміщеннями (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; надання позивачу права, в рахунок часткового погашення заборгованості, отримувати від орендарів платежі за оренду нежилих приміщень (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, які скеровувати на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р.

Ухвалою суду від 04.08.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/242 та призначено її розгляд на 12.09.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 04.08.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 12.09.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 21.09.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду довідку про розмір заборгованості відповідача станом на день розгляду справи в суді, банківські виписки про надходження грошових коштів від відповідача та меморіальний ордер № 1796_5 від 24.11.2006 р.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 21.09.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 03.10.2011 р., зобовязано позивача надати суду письмові пояснення з приводу доцільності залучення до участі у даній справі третьою особою ОСОБА_4, відповідача відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду письмові уточнення до позовної заяви та пояснення з приводу доцільності залучення до участі у даній справі третьою особою ОСОБА_4.

У відповідності до письмових уточнень до позовної заяви від 03.10.2011 р., позивач до тих позовних вимог, які були заявлені згідно з позовною заявою, також заявив додаткову вимогу про зобовязання ТОВ «ВІОЛА»звільнити нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 10/22.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити підставу або предмет позову. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (див. абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», з наступними змінами і доповненнями). Тобто, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в поданій заяві про уточнення позовних вимог позивач додатково до заявлених позовних вимог висунув нову позовну вимогу про зобовязання відповідача звільнити нежитлові приміщення.

Суд відзначає, що неправомірно під виглядом уточнення позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, у звязку з чим не приймає до розгляду подану заяву в частині пункту 8.

У звязку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 03.10.2011 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, задовольнив.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

З метою витребування у позивача додаткових доказів у справі, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 03.10.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 12.10.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2011 р. надав суду витребувані таблиці, проте пояснень щодо показників, які у них наведені, надати суду не зміг. Крім того, не зміг пояснити різницю у розмірі основного боргу, виходячи з виписок банку за період з 22.11.2006 р. до 16.08.2011 р. та у розрахунку позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, з метою дослідження доказів у справі, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду у даній справі, розгляд справи було відкладено до 17.10.2011 р.

У судовому засіданні 17.10.2011 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав.

Представник відповідача повідомив, що до участі у судовому засіданні не готовий. Проте, враховуючи, що строк вирішення спору вже за заявою позивача продовжувався, приймаючи до уваги, що розгляд справи триває два з половиною місяці, то за таких обставин господарський суд не вбачає можливості в черговий раз відкладати розгляд справи з підстав непідготовленості представника відповідача.

У судовому засіданні 17.10.2011 р. Господарський суд міста Києва оголосив вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»(клієнт) було укладено рамкову угоду № 2276 від 28.02.2005 р., яку договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди викладено у новій редакції.

У відповідності до п. 2.1. вищезазначеної рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобовязався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобовязань, а також належно виконувати усі інші зобовязання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Пунктом 2.2. рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р. визначено, що на підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування еквівалент 100000, 00 доларів США, ліміт строку кредитування 120 календарних місяців, максимальний розмір процентів 40 % річних.

На підставі рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р. між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (кредитор/кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»(позичальник) було укладено договір про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р., який договором № 1 від 23.05.2009 р. про внесення змін до договору траншу викладено у новій редакції.

Пунктом 7 договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р. визначено, що даний договір є невідємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору.

Згідно з пунктом 1 договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р., кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р., а також цього договору зобовязався надати позичальнику кредит, а позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобовязань та виконання усіх інших зобовязань, передбачених рамковою угодою та цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2 договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р. визначені умови, на яких видається кредит: розмір кредиту 60000, 00 доларів США, строк користування 60 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти 14, 5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту 1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту 1, 5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260090102851 у кредитора.

У відповідності до п. 3 договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р., кредит видається у дату, вказану у графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є додатком № 1 до цього договору, за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором, а саме - з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобовязання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 303000, 00 грн. (еквівалент - 60000, 00 доларів США) за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. та договором про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р. з урахуванням змін і доповнень, викладених в договорі № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та в договорі № 1 від 22.05.2009 р. про внесення змін до договору про надання траншу, виконав належним чином, у підтвердження чого позивачем було надано меморіальний валютний ордер № 1796_5 від 24.11.2006 р., який міститься в матеріалах справи.

Пунктом 4 договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р. визначено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою. Дата останнього платежу згідно з графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом, вказаного в п. 2 цього договору, але не більше, ніж на 7 календарних днів.

Згідно з п. 5 вищевказаного договору, погашення усіх грошових зобовязань позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у черговості, вказаній рамковою угодою.

Пунктом 7.4. рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р. передбачено, що погашення грошових зобовязань здійснюється протягом операційного часу кредитора у день, що визначений кредитними договорами як день настання строку погашення (платежу). Якщо цей день не є банківським днем, погашення здійснюється не пізніше наступного за цим днем банківського дня.

В додатку № 1 до договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р. визначений графік повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 8.6. рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р., у разі існування заборгованості позичальника тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобовязаний здійснити дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменті настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи кредитор предявив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Представник Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» повідомив суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»належним чином не виконало своїх зобовязань за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. та договором про надання траншу №1.28630/2276 від 23.11.2006 р., своєчасно та у повному обсязі суму кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів у відповідності до графіку повернення кредиту та сплати процентів, визначеному в додатку № 1 до договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р., не перерахувало.

Згідно з п. 5.3. рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р., договори забезпечення повністю забезпечують виконання зобовязань позичальника, що виникають з угоди усіх кредитних договорів, які укладені та/чи будуть укладені у майбутньому на підставі угоди. Сторони погоджуються, що встановлене забезпечення одночасно може забезпечувати виконання зобовязань позичальника та/чи інших осіб, що випливають з інших рамкових угод та кредитних договорів, які є діючими або можуть бути укладені у майбутньому, про що вказується в договорах забезпечення чи вносяться до них відповідні зміни.

З метою забезпечення виконання позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»зобовязань за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. та договором про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (іпотекодерджатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»(іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 2276-ДІ 1 від 02.03.2005 р., який змінено та доповнено договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

У відповідності до п. 1.1. іпотеки № 2276-ДІ 1 від 02.03.2005 р., іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно (предмет іпотеки): нежилі приміщення (в літ «А») № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, будинок 10/22, які належать йому на праві колективної власності, і на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Пунктом 1.3. договору іпотеки № 2276-ДІ 1 від 02.03.2005 р., зміненого договором № 2 від 23.04.2008 р., визначено, що іпотека за цим договором забезпечує виконання іпотекодавцем зобовязань перед іпотекодержателем, що виникають із рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р., викладеній у новій редакції відповідно до договору № 2 від 23.04.208 р. про внесення змін та доповнень до неї, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту та усіх інших договорів, які укладені та будуть укладені на підставі рамкової угоди та є чи будуть її невідємною частиною (надалі за текстом рамкова угода та усі договори, укладені на її підставі кредитний договір) щодо погашення кредиту, отриманого чи який буде отриманий в межах ліміту кредитування, а також виконання усіх інших грошових зобовязань, що виникають на підставі кредитного договору.

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»повідомило суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»належним чином не виконало своїх зобовязань за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. та договором про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р., своєчасно та у повному обсязі суму кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів у відповідності до графіку повернення кредиту та сплати процентів, визначеному в додатку № 1 до договору про надання траншу № 1.28630/2276 від 23.11.2006 р., не сплатило, у звязку з чим станом на 24.03.2011 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 304365, 04 грн. боргу по капіталу, 29320, 51 грн. боргу по процентам та 49136, 36 грн. боргу по фактичних відсотках.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»про стягнення 1750578, 00 грн. заборгованості за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р. (з яких: 304365, 04 грн. боргу по капіталу, 29320, 51 грн. боргу по процентам, 49136, 36 грн. боргу по фактичних відсотках, 1367756, 09 грн. пені); звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р., на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці АТ «ПроКредит Банк»відповідно до договору іпотеки № 2276-ДІ1 від 02.03.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 909, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, що належать ТОВ «ВІОЛА», на загальну суму заборгованості 1750578, 00 грн., що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну його реалізації відповідно до заставної вартості предмету іпотеки згідно з актом огляду та оцінки предметів застави № 3396-ДІ01/04 від 01.11.2010 р. у розмірі 1724480, 00 грн.; стягнення штрафу в розмірі 42611, 10 грн. за порушення умов рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди; зобовязання передати позивачу в управління шляхом володіння на період до його реалізації нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; зобовязання ТОВ «ВІОЛА»та/або осіб, що користуються нежилим приміщенням, передати позивачу ключі від приміщень, інформацію (коди та ін. від систем охорони та протипожежної сигналізації), прилади, необхідні для забезпечення вільного доступу до нежилих приміщень (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; зобовязання передати оригінали правовстановлюючих документів, технічної документації, всіх договорів оренди (суборенди, найму, користування, спільної діяльності) та інші договори, на підставі яких у третіх осіб виникає право користування нежилими приміщеннями (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; надання права позивачу від власного імені укладати договори оренди, користування приміщеннями, подавати та отримувати будь-які документи, в тому числі витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також виконувати всі інші дії, повязані з управлінням та отриманням доходів, в результаті управління нежилими приміщеннями (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; надання позивачу права, в рахунок часткового погашення заборгованості, отримувати від орендарів платежі за оренду нежилих приміщень (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, які скеровувати на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У звязку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»своїх зобовязань за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р. позивачем 07.11.09 р. було направлено на адресу відповідача вимогу про повне дострокове погашення кредиту вих. № 4186 від 28.09.2009 р., в якій Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»вимагало протягом пяти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту.

Проте, як повідомив позивач у позовній заяві, суму заборгованості за вищезазначеними договорами відповідачем сплачено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»у підтвердження несплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»суми кредиту та нарахованим відсотків за користування кредитом за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р. було надано суду виписку з особового рахунку за період з 22.11.2006 р. до 16.08.2011 р., з якої вбачається, що відповідачем на виконання умов вищезазначених договорів було повернуто капітал внеску на загальну суму 21718, 46 доларів США.

Представник відповідача дану суму не заперечив, доказів у її спростування суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 304365, 04 грн. боргу по капіталу (що станом на день підписання позовної заяви становило 38281, 54 доларів США за курсом НБУ) та 29320, 51 грн. боргу по процентам, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд також стягнути з відповідача 49136, 36 грн. боргу по фактичних відсотках, посилаючись на п. 4.4. рамкової угоди, яким передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360»від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до дати повного її погашення, включно.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення 49136, 36 грн. боргу по фактичних відсотках, господарський суд визнав його обґрунтованим, у звязку з чим дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1367756, 09 грн. пені у звязку з несвоєчасною сплатою суми кредиту та нарахованих за користування кредитом відсотків за період з 22.05.2009 р. до 21.09.2011 р., що передбачено пунктом 10.2. рамкової угоди від № 2276 від 28.02.2005 р., у якому зазначено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобовязань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0, 5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 дня календарного дня прострочення вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш, ніж 80 % усього боргу, чи щомісячно погашається не менш, ніж 30 % від суми заборгованості.

Приймаючи до уваги викладені умови рамкової угоди, дослідивши поданий позивачем детальний розрахунок позовних вимог, суд визнає його обґрунтованим, у звязку з чим позовна вимога про стягнення 1367756, 09 грн. пені підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»також просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»42611, 10 штрафу, посилаючись на п. 10.3. рамкової угоди від № 2276 від 28.02.2005 р., яким визначено, що при порушенні п. 5.4., 9.2.3., 9.2.5.1., 9.2.7., 9.2.9. угоди позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від суми загального залишку кредиту за кредитними договорами на дату вчинення порушення за кожен випадок порушення.

Позивач повідомив, що відповідачем порушені умови пунктів 5.4., 9.2.3., 9.2.5.1., 9.2.7.6, 9.2.9.1.та 9.2.9.2. рамкової угоди № 2276 від 28.02.2005 р.

У відповідності до п. 5.4. рамкової угоди від № 2276 від 28.02.2005 р., у випадку втрати, пошкодження, зменшення вартості предмета забезпечення, обтяження предмета забезпечення правами інших осіб, звернення стягнення на предмет забезпечення, погіршення фінансового стану поручителя, виникнення (виявлення) обставин, які погіршують (з великою ймовірністю погіршать в майбутньому) стан забезпечення, чи можуть утруднити або унеможливити задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечення, а також у разі порушення договорів кредитор праві вимагати, а позичальник зобовязаний надати у строк, встановлений кредитором, додаткове чи інше забезпечення, яке б відповідало вимогам кредитора.

Позивач не довів господарському суду факту порушення відповідачем пункту 5.4. рамкової угоди, оскільки не довів факт передачі в неправомірну оренду Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»предмету іпотеки. Крім того, варто зауважити, що згідно з пунктом 3.13. договору іпотеки № 2276-ДІ 1 від 02.03.2005 р., іпотекодавцю відомо, що вказані нежилі приміщення є предметом оренди за договором від 01.01.2005 р., укладеного між іпотекодавцем та приватним підприємством ОСОБА_6. Будь-яких інших договорів, які б свідчили про передачу відповідачем в оренду вказаних нежилих приміщень, суду не надано. Складений же в односторонньому порядку акт від 11.10.2010 р. (підписаний представником АТ «ПроКредит Банк»ОСОБА_1.) та акт від 18.07.2011 р. (підписаний юрисконсультом ОСОБА_1. та водієм ГО ОСОБА_5.). суд не визнає належними доказами порушення пункту 5.4. рамкової угоди, оскільки вони не є обєктивними документами, складеними з відома відповідача та підписаними уповноваженими особами обох сторін.

Згідно з п. 9.2.3. даної угоди, позичальник зобовязаний безперешкодно надавати кредиторові визначені ним достовірні інформацію і/чи документи у встановлені кредитором обсязі, формі та строк, а також фізичний доступ до оригіналів документів, предметів забезпечення, місця ведення позичальником діяльності, яка аналізувалась при укладенні кредитних договорів чи знаходження предметів забезпечення, якщо це потрібно для встановлення, перевірки і аналізу дійсного фінансового стану позичальника, стану забезпечення, виконання умов договорів.

Доказів того, що відповідач не надавав на вимогу позивача достовірні інформацію і/чи документи, господарському суду не представлено. При цьому судом не приймається твердження про те, що відповідач в порушення пункту 9.2.3. не надав договору оренди, за яким неправомірно передав у користування третім особам предмет іпотеки, оскільки позивач не довів взагалі існування такого договору оренди.

Пунктом 9.2.5.1. рамкової угоди від № 2276 від 28.02.2005 р. встановлено, що позичальник зобовязаний не пізніше як через 14 днів повідомити кредитора про зміну найменування (прізвища) позичальника, його фактичного та зареєстрованого місця знаходження (проживання), номерів контактних телефонів, місця знаходження та ідентифікаційних ознак предметів забезпечення, погіршення фінансового стану та/чи стану забезпечення, виникнення обтяження чи ризику обтяження майна позичальника чи поручителів на суму понад 20 % від залишку кредиту, здійснення дій, вказаних у п. 9.2.7. угоди.

Посилання позивача на те, що відповідач не отримує кореспонденцію за юридичною адресою, не є підставою вважати доведеним факт зміни його місцезнаходження, оскільки таке неотримання могло статися і у звязку з тим, що між відповідачем та відділенням поштового звязку не врегульовані правовідносини щодо доставки поштової кореспонденції. Інших же підстав у підтвердження факту зміни місцезнаходження відповідачем позивач суду не надав.

У п. 9.2.7.6. вищевказаної угоди зазначено, що позичальник зобовязаний протягом усього часу дії угоди отримувати висновок кредитора про відсутність ризику негативного впливу на виконання умов договорів у випадку виникнення заборгованості зміна місцезнаходження та відчуження майна позичальника чи вчинення інших дій, внаслідок яких відбувається обтяження майна позичальника правами інших осіб чи можливе ускладнення погашення заборгованості позичальника.

Позивач вважає, що внаслідок передачі відповідачем в оренду предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя, відповідачем були вчинені дії, що утрудняють погашення заборгованості перед кредитором за рахунок реалізації предмету іпотеки.

Проте, як зазначалося вище, позивачем не доведено факту неправомірної передачі відповідачем предмету іпотеки в оренду, у звязку з чим відсутні підстави стверджувати, що відповідач порушив пункт 9.2.7.6. рамкової угоди, а отже відсутні підстави стягувати штраф за таке порушення.

Відповідно до п 9.2.9.1. рамкової угоди від № 2276 від 28.02.2005 р., відповідач зобовязався не пізніше як протягом 3 банківських днів з моменту виникнення заборгованості прибути у відповідне відділення кредитора та надати пояснення причин виникнення заборгованості, а також, згідно з п. 9.2.9.2. вищевказаної угоди, надати кредитору повну інформацію та документи, а також вчинити інші дії, необхідні для встановлення і перевірки дійсного стану забезпечення та фінансового стану позичальника.

Позивач повідомив, що відповідач, в порушення пунктів 9.2.9.1. та 9.2.9.2. не прибув у встановлений строк до відповідного відділення кредитора, не надав пояснення причин виникнення заборгованості, а також не надав кредитору повну інформацію та документи для перевірки стану забезпечення та фінансового стану позичальника.

Представник відповідача проти даного твердження заперечень не навів, доказів у підтвердження протилежного суду не надав.

Враховуючи наведене, господарський суд визнає обґрунтованими твердження позивача про те, що відповідач допустив порушення пункту 9.2.9.1. та пункту 9.2.9.2. рамкової угоди, у звязку з чим з ТОВ «ВІОЛА»підлягає стягненню штраф за два випадки порушення у загальній сумі 12174, 60 грн. (по 2% від суми залишку кредиту за кожне порушення).

Ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Таким чином, стягненню з ТОВ «ВІОЛА»підлягають 304365, 04 грн. боргу по капіталу, 29320, 51 грн. боргу по процентах, 49136, 36 грн. боргу по фактичних відсотках, 1367756, 09 грн. пені та 12174, 60 грн. штрафу.

Позивач, посилаючись на те, що ТОВ «ВІОЛА» порушило зобовязання за кредитним договором, просить суд звернути стягнення, в рахунок погашення заборгованості за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р., на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці АТ «ПроКредит Банк» відповідно до договору іпотеки № 2276-ДІ1 від 02.03.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 909, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, що належать ТОВ «ВІОЛА», на загальну суму заборгованості 1750578, 00 грн., що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну його реалізації відповідно до заставної вартості предмету іпотеки згідно з актом огляду та оцінки предметів застави № 3396-ДІ01/04 від 01.11.2010 р. у розмірі 1724480, 00 грн.

15.10.2010 року позивач направив на адресу ТОВ «ВІОЛА»вимогу № 1755 про усунення порушення кредитних зобовязань та про попередження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в разі ухилення від погашення заборгованості у 30-денний термін .

У відповідності до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержатель.

У відповідності до п. 1.1. іпотеки № 2276-ДІ 1 від 02.03.2005 р., іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно (предмет іпотеки): нежилі приміщення (в літ «А») № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, будинок 10/22, які належать йому на праві колективної власності, і на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Відповідно до пункту 5.1. договору іпотеки № 2276-ДІ1, у разі невиконання або неналежного виконання умов (зобовязань) за кредитним договором та/або за цим договором іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки може виникати в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що діє на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу ПАТ «ПроКредит Банк» про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р., на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці АТ «ПроКредит Банк»відповідно до договору іпотеки № 2276-ДІ1 від 02.03.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 909, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, що належать ТОВ «ВІОЛА», на загальну суму заборгованості 1762752, 60 грн. (304365, 04 грн. боргу по капіталу, 29320, 51 грн. боргу по процентах, 49136, 36 грн. боргу по фактичних відсотках, 1367756, 09 грн. пені та 12174, 60 грн. штрафу), що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

При цьому господарський суд не визнає обґрунтованою та правомірною оцінку майна предмету іпотеки, зафіксовану у акті № 3396-ДІ01/04 від 01.11.2010 р., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.2. договору іпотеки № 2276-ДІ1 від 02.03.2005 р. в редакції договору №2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, сторони на підставі Акта оцінки, який є невідємною частиною цього договору, досягли згоди, що оціночна вартість предмета іпотеки становить 2272500, 00 грн. Протягом дії даного договору оціночна вартість предмета іпотеки за ініціативою іпотекодержателя може змінюватися. Сторони погоджуються, що змінена оціночна вартість предмета іпотеки відображається у новому акті оцінки предмета іпотеки, який є невідємною частиною цього договору і оформляється іпотекодержателем у простій письмовій формі з відома іпотекодавця.

Проте наданий суду акт № 3396-ДІ01/04 від 01.11.2010 р., відповідно до якого визначено ринкову вартість предмета іпотеки 2155600, 00 грн., а заставну вартість 1724480, 00 грн., не відповідає вимогам, визначеним вищенаведеним пунктом 1.2. договору іпотеки, виходячи з наступного.

Позивач не надав суду доказів того, що такий акт складався з відома відповідача, оскільки не представлено суду попередження про проведення оцінки, не узгоджено час її проведення та не забезпечено присутності представника відповідача під час її виконання.

Надана копія фіскального чеку № 8091 від 10.11.2010 р. свідчить про те, що кореспонденція направлялась з повідомленням про вручення, проте копія повідомлення про вручення, надана позивачем, датована не 10.11.2010 р., а 10.10.2011 р., не містить номеру чека у верхньому правому кутку, не містить повної адреси одержувача (що могло перешкоджати отриманню кореспонденції), та не містить відбитку штампу поштового відділення.

Крім того, направлення документів через 9 днів після проведення оцінки не відповідає поняттю «з відома іпотекодавця».

Також господарським судом приймається до уваги, що у вказаному акті № 3396-ДІ01/04 від 01.11.2010 р. не визначено посади особи, яка його складала, та не зазначено, на якій підставі дана особа вправі виконувати оцінку нерухомого майна (чи має відповідну ліцензію). Крім того, не вказано обґрунтованих конкретних причин, з яких вартість предмету іпотеки так значно знизилася, не наведено розрахунків та показників, з яких оцінювач виходив при проведенні оцінки нерухомого майна.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави встановлювати початкову ціну реалізації предмету іпотеки відповідно до заставної вартості згідно з актом огляду та оцінки предметів застави № 3396-ДІ01/04 від 01.11.2010 р. у розмірі 1724480, 00 грн.

Позивач просить суд також зобовязати ТОВ «ВІОЛА»передати АТ «ПроКредит Банк»в господарське управління шляхом володіння на період до його реалізації нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу вимог ст. 1 Господарського процесуального України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, законодавець передбачив право підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб звертатися до господарського суду лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Проте позивач не обґрунтував на час прийняття рішення у даній справі необхідності передачі предмета іпотеки в господарське управління банку, оскільки твердження позивача про неправомірну передачу предмета іпотеки в оренду свого підтвердження у ході розгляду справи не знайшло, а інших підстав та обґрунтувань позивачем не наведено.

Враховуючи наведене, позовна вимога про передачу АТ «ПроКредит Банк»в господарське управління на період до його реалізації нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22 є передчасною, а отже задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про зобовязання ТОВ «ВІОЛА»та/або осіб, що користуються нежилим приміщенням, передати позивачу одночасно з актом прийому-передачі приміщення ключі від приміщень, інформацію (коди та ін. від систем охорони та протипожежної сигналізації), прилади, необхідні для забезпечення вільного доступу до нежилих приміщень (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; зобовязання за актом прийому-передачі передати оригінали правовстановлюючих документів, технічної документації, всіх договорів оренди (суборенди, найму, користування, спільної діяльності) та інші договори, на підставі яких у третіх осіб виникає право користування нежилими приміщеннями (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; надання права позивачу від власного імені укладати договори оренди, користування приміщеннями, подавати та отримувати будь-які документи, в тому числі витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також виконувати всі інші дії, повязані з управлінням та отриманням доходів, в результаті управління нежилими приміщеннями (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; надання позивачу права, в рахунок часткового погашення заборгованості, отримувати від орендарів платежі за оренду нежилих приміщень (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, які скеровувати на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р., то Господарський суд міста Києва у їх задоволенні відмовляє, виходячи з наступного.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Отже, рішення суду про визнання права повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо прийняття рішень відносно осіб, які не беруть участь у даній справі (як це просить позивач щодо осіб, які користуються нежилим приміщенням), щодо зобовязання передати ключі, інформацію, прилади, оригінали правовстановлюючих документів, технічної документації, всіх договорів оренди, тощо.

Крім того, позовні вимоги про надання права банку від власного імені укладати договори оренди, користування приміщеннями, подавати та отримувати будь-які документи, в тому числі витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також виконувати всі інші дії, повязані з управлінням та отриманням доходів, в результаті управління нежилими приміщеннями (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22; надання позивачу права, в рахунок часткового погашення заборгованості, отримувати від орендарів платежі за оренду нежилих приміщень не лише не відповідають способу захисту порушених прав, а й такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з цього, оскільки суд, як орган державної влади, зобовязаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»підлягає задоволенню частково.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІОЛА»(вул. Мартиросяна, 10/22, м. Київ, 03168, код 24936502) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(проспект Перемоги, 107-а, м. Київ, 03115, код 21677333) 304365 (триста чотири тисячі триста шістдесят пять) грн. 05 коп. боргу по капіталу, 29320 (двадцять девять тисяч триста двадцять) грн. 51 коп. боргу по процентах, 49136 (сорок девять тисяч сто тридцять шість) грн. 36 коп. боргу по фактичних відсотках, 1367756 (один мільйон триста шістдесят сім тисяч сімсот пятдесят шість) грн. 09 коп. пені, 12174 (дванадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 60 коп. штрафу, 17712 (сімнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Звернути стягнення, в рахунок погашення заборгованості за рамковою угодою № 2276 від 28.02.2005 р. зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 2 від 23.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, та договором про надання траншу № 1.28630 від 24.11.2006 р., на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці АТ «ПроКредит Банк»відповідно до договору іпотеки № 2276-ДІ1 від 02.03.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 909, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) № 54, 58, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна/Соціалістична, 10/22, що належать ТОВ «ВІОЛА», на загальну суму заборгованості 1762752, 60 грн., що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

21.10.2011 р.