Рішення № 19019849, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/33610.10.11 За позовомДержавного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Техніка»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Факт»

простягнення 38654,54 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 15.09.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Державне спеціалізоване видавництво «Техніка»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Факт»про стягнення 28 075,03 грн. основного боргу, 9776,00 грн. пені та 803,51 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 29.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 16.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 16.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.10.2011 року.

В судовому засіданні 10.10.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 25000,00 грн. як такі, що перебувають в останнього без достатніх на те правих підстав.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2010 року між Державним підприємством «Державне спеціалізоване видавництво «Техніка»(далі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Факт»(далі виконавець, відповідач) був укладений договір № 135-16/3 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторони узгодили, що замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати роботи з видання книги «Фінансове право»(навчальний посібник) під редакцією ОСОБА_2 ОСОБА_3., ОСОБА_4 компютерна верстка, розробка дизайну макета, коректура, редактора, оформлення схем та малюнків, видання книги накладом 1000 примірників, передача накладу замовнику на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору виконавець зобовязується виконати роботи, вказані в п. 1, не пізніше 15 червня 2010 року.

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що замовник зобовязується здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості робіт не пізніше 15 травня 2010 року.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість робіт за даним договором становить 26000,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору 11.05.2010 року сплатив на рахунок відповідача 26000,00 грн., що засвідчується банківською випискою.

Однак, відповідач оплачені позивачем послуги не надав та грошові кошти в сумі 26000,00 грн. не повернув.

07.02.2011 року позивач направив на адресу відповідача вимогу, відповідно до якої просив останнього до 21.02.2011 року повернути кошти в сумі 26000,00 грн., на доказ чого надано фіскальні чеки та повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач сплатив лише 1000,00 грн.

29.03.2011 року позивач знову, надіслав на адресу відповідача претензію, згідно якої просив відповідача перерахувати залишок коштів, що підтверджується фіскальними чеками та повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач залишив дану вимогу без задоволення та належного реагування.

Крім того, пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, але не пізніше 15 червня 2010 року.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частинами 2 та 3 статті 622 ЦК України передбачено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач прострочив виконання, строк дії договору закінчився, позивач відмовився від прийняття виконання зобовязання, що засвідчується листами № 01-09 від 07.02.2011 року та № 01-61 від 29.03.2011 року, з чим погодився відповідач повернувши частково передплату на 1000,00 грн., господарський суд вважає, що зобовязання сторін за договором припинилась, а отже сплачені позивачем кошти в сумі 25000,00 грн. перебувають у відповідача без достатніх на те правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів, які знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави підлягають задоволенню повністю в сумі 25000,00 грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.3 Договору у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, визначених у пункті 2.1, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми Договору за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків виконання відповідачем робіт, керуючись п. 4.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9776,00 грн. за період з 16.06.2010 року по 30.06.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 статті 22 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, остаточної дати виконання робіт визначеної сторонами, а також обмеживши нарахування пені шестимісячним строком із дня коли зобовязання мало бути виконано, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4784,00 грн., перерахунок якої здійснено за період з 16.06.2010 року по 16.12.2010 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 803,51 грн. та 3678,63 грн. інфляційних втрат за період з 16.06.2010 року по 30.06.2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати направлення претензії, а також враховуючи дату повернення коштів зазначену у претензії, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 269,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 989,00 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Факт»(місцезнаходження: 04080, м. Київ, Подільський р н, вул. Фрунзе, буд. 20-22, код ЄДРПОУ 32347616) на користь Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Техніка»місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Обсерваторна, буд. 25, код ЄДРПОУ 02473145) 25 000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп. коштів, 4784 (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. пені, 989 (девятсот вісімдесят девять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 269 (двісті шістдесят девять) грн. 10 коп. 3% річних, 310 (триста десять) грн. 42 коп. - державного мита та 189 (сто вісімдесят девять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

21.10.2011 року