Рішення № 19019410, 19.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/441

19.10.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек”

До

Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”

Про

стягнення 707409,74 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

Від позивача

не з"явилися

Від відповідача

не з"явилися

У судовому засіданні 19.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Комспек” звернулося до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 143097,11 грн. втрат від інфляції, 81349,21 грн. 3 % річних та 482963,42 грн. пені, нарахованих на суму прострочених грошових зобов’язань за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/498 від 12.02.2009 р.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/441 від 13.12.2010 р.

У ході розгляду спору про суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 143097,11 грн. втрат від інфляції, 81349,21 грн. 3 % річних та 482963,42 грн. пені, нарахованих на суму простроченого грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого товару за договором № 01/03 від 15.03.2006 р. у сумі 4 624 994,08 грн., присудженого до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/498 від 12.02.2009 р. Зазначені суми нараховані позивачем за період з 01.04.201 р. по 31.10.2010 р. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на порушення відповідачем обов’язку з оплати отриманого товару, факт чого встановлено не одним судовим рішенням.

Представник відповідача заперечував проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на відсутність підстав для стягнення з підприємства пені за розрахунком позивача, який не відповідає нормам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також на те, що позивач не підтвердив належними доказами факт несплати відповідачем заборгованості та її розміру. Крім того, відповідач посилається на відсутність його вини у неспроможності погасити кредиторську заборгованість, зазначаючи на історію створення підприємства та джерела отримання ним коштів (бюджетне фінансування з суворим цільовим призначенням).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 08.02.2011 зупинено провадження у справі №15/441 до моменту вирішення пов"язаноїз нею справи №6/498.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 05.10.2011 поновлено провадження у справі №15/441, у зв"язку із надходженням результатів розгляду справи №6/498-59/53 та призначено на 19.10.2011.

У судове засідання, що відбулось 19.10.2011, представники сторін не з"явилися.

Як вбачається із змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 апеляційну скаргу Прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області залишено без задоволення, а рішення госопдарського суду м.Києва від 20.05.2011 у справі №6/498-59/53 -без змін.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комспек” в якості постачальника та Дочірнім підприємством “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в якості замовника укладено договір № 01/03, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався передати замовнику (відповідачеві) передбачену договором продукцію, а останній зобов’язався прийняти її та оплатити на умовах даного договору.

Аналіз умов укладеного сторонами правочину дає підстави стверджувати про виникнення між сторонами за наслідками його підписання правовідносин з договору поставки, до якого відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За твердженнями позивача, у рамках вказаного договору в період з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Комспек” поставило відповідачеві, а останній прийняв товар (щебеневу продукцію) загальною вартістю 6 624 994,08 грн., але оплатив її лише у сумі 2 000 000,00 грн., у зв’язку з чим у Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4 624 994,08 грн.

В ході розгляду справи відповідач не заперечив та не спростував наведених тверджень позивача.

З метою захисту своїх прав у грудні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. у справі № 6/498 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” до Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” позовні вимоги позивача були задоволенні шляхом стягнення з відповідача 4 624 994,08 грн. боргу за поставлений товар, 401 273,58 грн. втрат від інфляційних процесів, 92 168,67 грн. 3 % річних, 735 212,73 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як слідує з матеріалів справи, стягнення з відповідача пені, 3 % та пені за вказаним рішенням мало місце з моменту прострочення відповідача по 20.01.2009 р., інфляційних нарахувань —по грудень 2008 р.

Посилаючись на положення ст. 534 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу, позивач зарахував отримані кошти для погашення боргу відповідача у наступній черговості: 139 902,66 грн. - у рахунок повного погашення державного мита в розмірі 25 500,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., 3 % річних в розмірі 92 168,67 грн. та в рахунок часткового погашення пені в розмірі 22 115,99 грн.

Таким чином, станом на 13.10.2009 р. позивачу погашено 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 92 168,67 грн. З % річних та 22 115,99 грн. пені, внаслідок чого не погашеною залишилася сума основного боргу у розмірі 4 624 994,08 грн., 401 273,58 грн. втрат від інфляції та 713 096,74 грн. пені.

Надалі, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. у справі № 38/447 з відповідача на користь позивача було стягнуто 381 514,52 грн. втрат від інфляції, 84 770,44 грн. З % річних, 654 595,05 грн. пені, 11 209,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розрахунок збитків від інфляції за вказаним рішенням було проведено з січня 2009 року по серпень 2009 р., а пені та 3 % річних –з 21.01.2009 р. по 31.08.2009 р.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. у справі № 6/112 з відповідача на користь позивача було стягнуто 78 624,90 грн. втрат від інфляції, 23 188,33 грн. 3 % річних, 158 453,56 грн. пені, 2 602,66 грн. державного мита та 235,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розрахунок збитків від інфляції за вказаним рішенням було проведено з вересня 2009 року по жовтень 2009 року, пені та 3 % річних –з 01.09.2009 р. по 31.10.2009 р.

Також, 20.05.2010 р. Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 6/161 про стягнення з відповідач на користь позивача 92 957,76 грн. втрат від інфляції, 23 188,33 грн. 3 % річних та 158 453,56 грн. пені, 2 746,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за яким втрати від інфляції розраховано з листопада по грудень 2009 року, а пеня та 3 % річних –з 01.11.2009 р. по 31.12.2009 р.

10.09.2010 Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі №46/284 про стягнення з відповідача214 331,48грн. втрат від інфляції, 34212,28 грн.-3% річних, 233 783,95грн.-пені, 4 823,28грн.-державного мита та 236,00грн.-витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за яким втрати від інфляції,пеня та 3 % річних розраховано за період 01.01.2010р. по 31.03.2010р.

Як стало відомо суду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. у справі №6/498 апеляційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. у справі №6/498 - без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011р. у справі №6/498 частково задоволено касаційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.05.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” до Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” були задоволенні шляхом стягнення з відповідача 4 624 994,08 грн. боргу за поставлений товар, 401 273,58 грн. втрат від інфляційних процесів, 92 168,67 грн. 3 % річних, 735 212,73 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 рішення госопдарського суду м.Києва від 20.05.2011 року у справі №6/498-59/53 залишено без змін.

Таким чином, позивачем повністю доведено обов"язок відповідача сплатити 143097,11 грн. втрат від інфляції, 81349,21 грн. 3 % річних та 482963,42 грн. пені, нарахованих на суму прострочених грошових зобов’язань за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р.

19.11.2010 р. позивач направив відповідачеві вимогу № 19/11-1 від 19.11.2010 р. про сплату 143097,11грн. втрат від інфляції, 81349,21 грн. 3 % річних та 482963,42грн. пені за невиконання грошового зобов’язання (несплатою 4 624 994,08 грн. за отриманий з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. товар).

Факт отримання зазначених вище вимог позивача відповідач не заперечив, але відповідей на них суду не надав, доказів погашення підтвердженої судовим рішенням суми боргу не пред’явив.

Зважаючи на викладені обставини прострочення відповідача, у грудні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 143097,11 грн. втрат від інфляції, 81349,21 грн. 3 % річних та 482963,42 грн. пені, нарахованих на суму прострочених грошових зобов’язань за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/498 від 12.02.2009 р.(а також присуджених до стягнення рішенням Господарського суду м.Києва від 20.05.2011 у справі №6/498-59/53) за період з 01.04.2010 р. по 31.10.2010 р.

Відповідно до п. 5.1. 1 договору поставки від 15.03.2006 р. № 01/03 за порушення замовником строків оплати продукції постачальник має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У ст. 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на положення п. 5.1.1 договору, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачеві пеню за спірний період, оскільки договором сторін такий період не обмежений, а тому до поданого позивачем розрахунку положення ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України застосуванню не підлягають.

Норами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем у сумі 4 624 994,08 грн., заявлені вимоги та обставини свого прострочення у спірний період (з квітня по жовтень 2010 років) не спростував.

На вказаних підставах, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 81349,21 грн., 143097,11 грн. інфляційної складової боргу та 482963,42 грн. пені за вказаний вище період прострочення видаються такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Поряд з викладеним, задовольняючи позов, суд приймає до уваги викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини відсутності його вини у неможливості погасити борг перед позивачем, але не розглядає їх як підставу для відхилення позовних вимог, оскільки нормами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України чітко визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Також, суд враховує подане до матеріалів справи листування позивача зі Службою автомобільних доріг у Київській області з якого слідує, що у 2008 році відповідач отримав все передбачене для нього фінансування. Крім того, надаючи оцінку посиланням відповідача на отримання ним бюджетного фінансування з суворим цільовим призначенням, суд враховує той факт, що відповідач не надав доказів закладення в проектах своїх кошторисів коштів, необхідних для погашення боргу перед позивачем.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта доданих до матеріалів справи доказів до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” задовольняються судом повністю.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, ідентифікаційний код 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” (01042-, м. Київ, бул. Дружби народів, 19, ідентифікаційний код 30858756) 143 097(сто сорок три тисячі дев"яносто сім) грн. 11 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 81349(вісімдесят одна тисяча триста сорок дев"ять) грн. 21 коп. 3 % річних, 482 963(чотириста вісімдесят дві тисячі дев"ятсот шістдесят три)грн.42 коп. пені. 7 074(сім тисяч сімдесят чотири) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.Г. Хоменко

Повне рішення складено: 25.10.2011 р.