Ухвала суду № 1901936, 26.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Березяк Н.Є.                                                                            Справа № 22а-3396/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 3/293А)                                                                Рядок статзвіту № 40

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

26 травня 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача -       Сениш Г.Я., виконавчого директора;

Солука О.В., довіреність від 31.08.2007р.;

пред-ка відповідача -    Мельничука В.А., довіреність № 11260/10-010 від 16.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 16.10.2007р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства /ЗАТ/ «Львівська текстильна фабрика» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

31.08.2007р. позивач ЗАТ «Львівська текстильна фабрика» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0002181630/0/9327 від 24.04.2007р., винесене на підставі Акта перевірки № 734/50/15-2/30388137 від 16.04.2007р. (а.с.5-7).

Предметом спору є зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007р. в розмірі 20879 грн. через порушення позивачем вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган безпідставно і неправомірно зменшив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку.

Постановою господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0002181630/0/9327 від 24.04.2007р.; судові витрати покладено на позивача (а.с.227-230).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.235-237).

Апелянт вказує, що в розглядуваному випадку перевіркою податкового органу встановлено включення позивачем при складанні розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2007 року суми податкового кредиту, який не стосується минулого звітного податкового періоду (січня 2007 року). Оскільки сума 20879 грн. не є сумою податкового кредиту січня 2007 року, то у позивача відсутнє право на отримання з бюджету відшкодування податку в цій сумі за результатами подання податкової декларації за лютий.

Також зазначає, що пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права на податковий кредит настання не однієї з подій, вказаних у цьому підпункті, а вказує саме на ту дату, яка була першою. В даному випадку першою подією була дата отримання податкових накладних, а не дата їх оплати. В свою чергу, дати отримання податкових накладних, суми ПДВ по яких включені до податкового кредиту січня 2007 року та бюджетного відшкодування за лютий 2007 року, припадають на звітні періоди 2006 року, через що відповідні суми податкового кредиту не можуть створювати позивачу право на податковий кредит за січень 2007 року та право на отримання бюджетного відшкодування за лютий 2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Протягом 06.04.2007р. – 16.04.2007р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Львівська текстильна фабрика» за лютий 2007 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 734/50/15-2/30388137 від 16.04.2007р. (а.с.11-17).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002181630/0/9327 від 24.04.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 року в розмірі 20879 грн. (а..с.10).

Оскаржуваним повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007р. у зв’язку з тим, що позивач в декларації за лютий 2007 року завищив суму бюджетного відшкодування на 20339 грн. 84 коп., включивши до податкового кредиту суму, яка не стосується даного звітного періоду.

Відповідно до вимог Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем в розглядуваній ситуації були повністю дотримані вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки декларація з податку на додану вартість із зазначенням суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року була подана до податкового органу із розрахунком відшкодування (а.с.191-194).

            Також господарським судом з’ясовано, що оплата вартості товарів (робіт, послуг) по всіх наведених в переліку Акта перевірки податкових накладних здійснена позивачем у січні 2007 року.

            Таким чином, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також із врахуванням дати оплати товарів (робіт, послуг), господарським судом зроблено правильний висновок про правомірне формування позивачем податкового кредиту у січні 2007 року.

            Матеріалами справи стверджується, що протягом січня 2007 року позивач шляхом перерахування коштів на поточні рахунки фактично сплатило своїм контрагентам у ціні придбаних товарів і послуг податок на додану вартість у сумі 88770 грн. (а.с.56-142).

            Із податкової декларації за лютий 2007 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування та Акта перевірки ЗАТ «Львівська текстильна фабрика» слідує, що різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду – 63518 грн. (рядок 9 декларації) та сумою податкового кредиту 87638 грн. (рядок 17 декларації) складає 24120 грн. (рядок 18.2 декларації) та має від’ємне значення (а.с.191-192).

            Таким чином, оскільки різниця між сумою податкових зобов’язань позивача і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від’ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

            Виходячи з наведеного, судом першої інстанції правильно зазначено про те, що податковий кредит в січні 2007 року сформований податковими накладними за грудень 2006 року (а.с.13-14, 39-55); відповідач не довів неправомірність формування позивачем податкового кредиту у січні 2007 року; не представив доказів подвійного включення зазначених податкових накладних до податкового кредиту у грудні 2006 року та січні 2007 року.

            Таким чином, позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 20339 грн. 84 коп., що підтверджені належно оформленими податковими накладними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Пліш М.А.