Рішення № 19019015, 03.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1984/11 за позовом Приватного підприємства "РОМДІ УКРАЇНА"

до відповідача: Приватного підприємства "Захід Еко Продукт"

про стягнення 15 860 грн. 00 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: Тарасюк Р.С. директор

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - приватне підприємство "Ромді Україна" просить стягнути з відповідача - приватного підприємства "Захід Еко Продукт" 15 860 грн. 00 коп., в. т. ч.: 12 000 грн. 00 коп. основного боргу згідно договору №11 від 09.02.2011 року, 2500 грн. 00 коп. штрафу, 1 047 грн. 50 коп. пені, 199 грн. 50 коп. річних, 113 грн. 00 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 158 грн. 60 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення позовних вимог від 02.11.2011 року, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 12 000 грн. 00 коп. основного боргу згідно договору №11 від 09.02.2011 року, 2500 грн. 00 коп. штрафу, 560 грн. 00 коп. пені, 106 грн. 70 коп. річних. Від стягнення 113 грн. 00 коп. збитків від інфляції відмовляється.

Зменшення та часткова відмова від позовних вимог не порушує чиїх небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваних ухвалами суду від 10.10.2011 року, від 19.10.2011 документів не подав, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№01-19/14443/11 від 31.10.2011 року), тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2011 року між позивачем - приватним підприємством "Ромді Україна" та відповідачем - приватним підприємством "Захід Еко Продукт" був укладений договір про організацію міжнародних перевезень вантажів №11 (далі договір, а.с.7-8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору від 09.02.2011 року № 11.

Згідно п. п. 1.2, 2.3, 2.4, 5.1, 5.2, 6.4, 6.5 договору позивач зобовязувався організувати перевезення вантажу в міжнародному сполученні, та/або на території України автомобільним транспортом і забезпечити його доставку в пункт призначення і видати його уповноваженій особі, а відповідач сплатити за перевезення вантажу провізну плату, що вказується в заявці на перевезення, на протязі 14 календарних днів з моменту представлення оригіналів рахунка, СМR, накладної, якщо інше не передбачено в заявці. Заявка на перевезення, що є дійсною, якщо вона направлена в письмовому вигляді (в т. ч. засобом факсимільного звязку) або електронною поштою, є невідємною частиною договору стосовно кожного окремого перевезення. У випадку затримки автомобіля під завантаженням / розвантаженням і на митному переході більше за встановлений термін, відповідач сплачує позивачу штраф в розмір 500 грн. 00 коп. за кожен день протермінування. У випадку несвоєчасної оплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 3% від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. Згідно п. 9.1 договору він діє до 09.02.2012 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач згідно заявки відповідача (а. с. 11) надав останньому послуги з перевезення вантажу за маршрутом Хшанув Краків Луцьк на загальну суму 13 000 грн. 00 коп. (форма оплати по розвантаженню), що стверджується договором від 01.04.2011 року, що укладений між позивачем та СП ТОВ «Алвітранс» (а. с. 9-10), заявкою від 01.04.2011 року (а. с. 12), міжнародною товарно-транспортною накладною (а. с. 16), актом виконаних робіт від 14.04.2011 (а. с. 13).

Відповідач оригінали документів (графік простою, рахунок, акт виконаних робіт, CMR) отримав 22.06.2011 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, проте в порушення умов договору отримані послуги оплатив частково на суму 1 000 грн. 00 коп., претензію від 23.05.2011 №634 (а. с. 17) залишив без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача становить 12 000 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Сторони у п. 6.4 договору домовились, що у випадку затримки автомобіля під завантаженням / розвантаженням і на митному переході більше за встановлений термін, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 500 грн. 00 коп. за кожен день протермінування.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова ВСУ від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Договір №11 від 09.02.2011 року не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненими, зокрема, в частині п. 6.4, не визнавався. Згідно графіку простою, відміток на CMR (а. с. 14, 15, 16) простій автомобіля становить 5 діб. Сплата штрафу за затримку автомобіля є договірним зобовязанням відповідача.

Нараховані позивачем 2 500 грн. 00 коп. штрафу підставні і підлягають до стягнення згідно п. 6.4 договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 6.5 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 3% від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

З нарахованих позивачем згідно уточненого розрахунку 106 грн. 70 коп. річних та 560 грн. 00 коп. пені за період з 07.07.2011 року по 06.10.2011 року підставні та підлягають до стягнення річні в сумі 90 грн. 74 коп. та пеня в сумі 468 грн. 82 коп., що нараховані за той же період, проте із суми основного боргу 12000 грн. 00 коп..

Оскільки позивачем річні та пеня нараховані на суму 14500 грн. 00 коп. на суму боргу із штрафом, у позові на суму 15 грн. 96 коп. річних та 91 грн. 18 коп. пені, а всього: 107 грн. 14 коп. слід відмовити.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Від нарахованих у позовній заяві 113 грн. 00 коп. збитків від інфляції позивач відмовився (в заяві про уточнення позовних вимог від 02.11.2011 року вимога про стягнення збитків від інфляції не заявлена), що не суперечить законодавству, не порушує чиїх небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ст.78, п.4 ст.80 ГПК України позивач має право відмовитись від позову, а господарський суд у випадку прийняття такої відмови припиняє провадження у справі.

За таких обставин, провадження у справі на суму 113 грн. 00 коп. збитків від інфляції підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, по сплаті державного мита в сумі 150 грн. 59 коп. та 232 грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Витрати на юридичну допомогу адвоката в сумі 2 500 грн. 00 коп. (угода про надання правової допомоги від 06.09.2011 року, що укладена із адвокатом Коноваловим Г.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.11.2010 року №464, квитанція до прибуткового касового ордера №04 від 06.10.2011 року про сплату 2500 грн. 00 коп. адвокату Коновалову Г.В.) підлягають частковому стягненню з відповідача, в сумі 1 700 грн. 00 коп. без врахування витрат на написання заяви про забезпечення позову в сумі 200 грн. 00 коп. (така заява відсутня) та витрат на участь адвоката під час судового розгляду справи в господарському суді Волинської області в сумі 600 грн. 00 коп. (адвокат Коновалов Г.В. не брав участі під час судового розгляду справи).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Захід Еко Продукт", м. Луцьк, вул. Потебні, 48, р/р 2600101230171 у Волинському відділенні Центральної філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код 36347819 на користь приватного підприємства "Ромді Україна", м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, офіс 201, р/р 26001060511123 у ВГРУ «Приватбанк», МФО 303440, код 36834332

- 12000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 500 грн. 00 коп. штрафу, 90 грн. 74 коп. річних, 468 грн. 82 коп. пені, 150 грн. 59 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 232 грн. 71 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 1 700 грн. 00 коп. адвокатських витрат, а всього: 17142 грн. 86 коп. (сімнадцять тисяч сто сорок дві грн. 86 коп.).

3. У позові на суму 107 грн. 14 коп. відмовити.

4. Провадження у справі на суму 113 грн. 00 коп. припинити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

03.11.11