Рішення № 19018929, 31.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 жовтня 2011 р.

Справа 2/132/2011/5003

за позовом: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до: Спільного Українсько-Польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 119-А

про стягнення 10 037,59 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Спільного Українсько-Польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" про стягнення 10 037,59 грн., з яких : 6 446,28 грн.- основного боргу, 36% річних в сумі 1 958,26 грн., 368,34 грн. - інфляційних втрат, 843,14 грн.- пені та 421,57 грн.- відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.09.2011 р. порушено провадження у справі №2/132/2011/5003 та призначено засідання на 31.10.11 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 30.09.2011 року документів не надав незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.10.2011 року з відміткою про вручення відповідачу від 05.10.2011 р., яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На підставі умов укладеного Договору № 4 від 01.10.10 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту- - "Виконавець", "Позивач") здійснив ремонт транспортних засобів, що належать Спільному Українсько- Польському підприємству ТОВ "Варта" (далі по тексту - "Замовник", "Відповідач") та реалізував запасні частини на загальну суму 12 723,60 грн., що підтверджується актами здачі- прийняття робіт (надання послуг):

№ОУ-0000403 від 08.10.2010 р,

№ ОУ- 0000411 від 16.10.2010 р.,

№ ОУ-0000428 від 21.10.2010 р.

та накладними № РН-0000007 від 08.10.2010 р., № РН-0000011 від 16.10.2010 р., № РН-0000016 від 21.10.2010 р., підписаними уповноважними особами.

Відповідно до п.п. 2.1. Договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом п'яти банківських днів з дня виставлення рахунку та/або підписання сторонами акту прийому- передачі наданих послуг (виконаних робіт) і відсутності зауважень, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в установі банку.

П.2.2. Договору сторонами погоджено, що у випадку непроведення розрахунків Замовником, останній зобов'язується на користь Виконавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Свої зобов'язання Виконавець виконав в повному обсязі, Замовник за виконані послуги грошові кошти сплатив частково в сумі 6 277,32 грн., решту коштів у сумі 6 446,28 грн. на розрахунковий рахунок Виконавця не перерахував. Причина неоплати невідома.

Всі вимоги позивача про сплату виниклої заборгованості відповідачем залишено без уваги, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 36% річних в сумі 1 958,26 грн., 368,34 грн. - інфляційних втрат, 843,14 грн.- пені та 421,57 грн.- відсотків за користування чужими грошовими коштами.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу та штрафних санкцій за договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг з техобслуговування та ремонту автотранспорту та з реалізації запасних частин, про що свідчать акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000403 від 08.10.2010 р., № ОУ- 0000411 від 16.10.2010 р., № ОУ-0000428 від 21.10.2010 р. та накладні № РН-0000007 від 08.10.2010 р., № РН-0000011 від 16.10.2010 р., № РН-0000016 від 21.10.2010 р., які підписані уповноважними особами.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо оплати наданих послуг по виконанню робіт згідно умов договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 6 446,28 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 6 446,28 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 36% річних в сумі 1 958,26 грн., 368,34 грн. - інфляційних втрат, 843,14 грн.- пені та 421,57 грн.- відсотків за користування чужими грошовими коштами в результаті чого дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тобто, відповідач є таким, який прострочив виконання грошового зобов''язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.1. Договору сторони обумовили, що за невиконання чи неналежне виконання однією з сторін своїх обов''язків , вона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поряд з тим, в силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони погодили та встановили, що у випадку непроведення розрахунків Замовником, останній зобов'язується на користь Виконавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п.2.2 Договору).

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 36% річних в сумі 1 958,26 грн., 368,34 грн. - інфляційних втрат та 843,14 грн.- пені заявлено правомірно, однак суд не погоджується з розрахунком пені. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, судом отримано 503,70 грн. в межах граничного шестимісячного терміну. В стягненні 339,44 грн. пені слід відмовити.

Беручи до уваги укладені сторонами умови Договору, суд дійшов висновку що в стягненні 421,57 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами слід відмовити як безпідставно заявлених, оскільки вказана відповідальність у вигляді стягнення річних сторонами погоджено у розмірі 36 %.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 30.09.2011 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково в сумі 8 908,24 грн.

2. Стягнути з Спільного Українсько- Польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" (21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, 19-А, код ЄДРПОУ 21728220) на користь Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 6 446,28 грн. основного боргу, 36% річних в сумі 1 958,26 грн., 503,70 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань, 90,53 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 209,45 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1

3 - відповідачу 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 119-А

4 - представнику позивача - ОСОБА_2- АДРЕСА_2