Постанова № 19018915, 01.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. Справа № 5023/2818/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивачане зявилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідачане зявилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Чугуївтепло" на постановувід 04.08.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5023/2818/11 господарського суду Харківської області

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Чугуївтепло"

про стягнення 3 680,18 грн.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до КП "Чугуївтепло" про стягнення збитків у сумі 3 680,18 грн., посилаючись на приписи статей 525, 598, 629, 627, 651 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. з ФОП ОСОБА_1 на користь КП "Чугуївтепло" стягнуто 2 150,18 грн. заборгованості. Вказане рішення ФОП ОСОБА_1 було оскаржено в апеляційному порядку.

На пропозицію представника КП "Чугуївтепло" між сторонами було укладено мирову угоду, умовою якої було визнання ФОП ОСОБА_1 заборгованості та відмова КП "Чугуївтепло" від стягнення цієї заборгованості.

Укладення такої мирової угоди, яка на думку позивача є двостороннім договором, стало підставою для відмови ФОП ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р.

Проте, 05.04.2011 р. КП "Чугуївтепло" було подано до виконавчої служби заяву про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 2 150,18 грн. з огляду на відмову від апеляційної скарги та видачу судом першої інстанції наказу.

Позивач вважає, що КП "Чугуївтепло" своїми діями порушив договірні зобов'язання, чим завдано позивачеві збитки.

При цьому, внаслідок дій КП "Чугуївтепло", позивач був змушений звернутися до юриста, вартість послуг якого склала 1200 грн., сплатити державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення процесу.

У відзиві на позовну заяву КП "Чугуївтепло" просило відмовити у її задоволенні, вказуючи на те, що позивачем безпідставно визначено грошові кошти в сумі 2 150,18 грн. як збитки, оскільки вказана сума була сплачена позивачем на виконання судового рішення у справі № 66/237-10, а тому не може визначатися як збитки в розумінні чинного законодавства. Сума витрат на послуги адвоката, держане мито та витрати на ІТЗ також безпідставно включені позивачем до суми збитків, оскільки за приписами статті 44 господарського процесуального кодексу України ці кошти є судовими витратами.

Крім того, відповідач зазначив, що мирова угода, на яку посилається позивач, не була затверджена судом, а рішення господарського суду у справі № 66/237-10 набрало законної сили, КП "Чугуївтепло" було подано на виконання до виконавчої служби судовий наказ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. (суддя Жигалкін І.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що кошти сплачені позивачем на виконання рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. по справі № 66/237-10 не можуть визначатись як збитки.

Крім того, судом було зазначено, що рішення суду по справі № 66/237-10 набрало законної сили та на його виконання видано судовий наказ, а мирова угода, на яку посилається позивач, в межах справи № 66/237-10 не укладалась та не затверджувалась судом.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 Харківський апеляційний господарський суд (судді: Фоміна В.О., Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.08.2011 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, стягнув з КП "Чугуївтепло" на користь ФОП ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 2150,18 грн., витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 1200,00 грн., державне мито за подання позову в розмірі 102,00 грн., держмита за подання апеляційної скарги в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що підписуючи мирову угоду КП "Чугуївтепло" підтвердило те, що заборгованість в сумі 2150,18 грн. була нарахована позивачу помилково і позивач не має сплачувати цю заборгованість, у зв'язку з чим дійшов висновку, що зважаючи на наявність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та понесеними збитками позивача; факт наявності збитків, вину відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача заподіяних позивачу збитків є доведеними та обґрунтованими.

КП "Чугуївтепло" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 р. скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи, зокрема, на залишення судом поза увагою правової природи спірної суми, оскільки кошти в розмірі 2 150,18 грн. були сплачені позивачем саме на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і мирова угода по якому не була затверджена судом, що унеможливлює висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність дій відповідача та понесення позивачем саме збитків.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції було встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. по справі № 66/237-10 задоволено позовні вимоги Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 339 від 14.08.2008р. в сумі 2150,18 грн.

ФОП ОСОБА_1 вказане рішення суду від 06.12.2010 р., було оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду, який ухвалою від 16.02.2011 р. прийняв відмову ФОП ОСОБА_1 від апеляційної скарги та припинив апеляційне провадження.

У звязку з набранням чинності рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. по справі № 66/237-10, господарським судом видано наказ від 03.03.2011 р. щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь КП "Чугуївтепло" суми основного боргу - 1 964,60 грн., пені - 84,26 грн., суми індексації боргу 89,02 грн., 3% річних 12,30 грн., а всього 2 150 грн. 18 коп.

Добровільно рішення ФОП ОСОБА_1 виконано не було, на підставі чого КП "Чугуївтепло" направив наказ на примусове виконання до відділу ДВС за територіальною належністю.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_1 про стягнення з КП "Чугуївтепло" збитків у сумі 3 680,18 грн., з посиланням на невиконання відповідачем зобов'язань за мировою угодою, укладеною між сторонами, умовами якої було визнання ФОП ОСОБА_1 заборгованості та відмова КП "Чугуївтепло" від стягнення цієї заборгованості, за судовим рішенням у справі № 66/237-10.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад та розмір відшкодування збитків визначені статтею 225 цього Кодексу.

Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання згідно із частиною2 статті623 Цивільного кодексу України, доказується кредитором.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за завдання збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний звязок між ними; вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Отже, для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було визнано необґрунтованими посилання позивача на мирову угоду, підписану сторонами 16.02.2011 р., оскільки мирова угода Харківським апеляційним господарським судом у справі № 66/237-10 не була затверджена, а рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. набрало законної сили та на його виконання видано судовий наказ, відповідно до якого позивачем і було сплачено заборгованість в сумі 2150,18 грн., відповідачем не вчинялось неправомірних дій по відношенню до позивача, ніякі зобов'язання КП "Чугуївтепло" не порушувались, що унеможливлює висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача будь яких коштів, в тому числі і збитків.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вимоги щодо змісту постанови встановлені у статті 105 вказаного Кодексу, якою передбачено, що в постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Проте, скасовуючи судове рішення у даній справі судом апеляційної інстанції не було зазначено обставин, на підставі відповідних доказів, за якими суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з КП "Чугуївтепло" збитків, виходячи з норм чинного законодавства, з урахуванням підстав позовних вимог, визначених позивачем.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. у даній справі підлягає залишенню в силі, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 р. у справі № 5023/2818/11 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. - залишити в силі.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач