Постанова № 19018807, 02.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 5005/3856/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2011року у справі № 5005/3856/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгума", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, про стягнення 11055,06 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. № 02юр-28/1 від 06.04.11);

відповідача ОСОБА_2 (дов. № 52-16/34 від 12.01.11),

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року позивач ПАТ "Київгума" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 11055,06 грн.

Вказував, що 20.01.10 між ним та відповідачем був укладений договір № 197д, згідно умов якого він (постачальник) зобовязався передати у власність покупцю (відповідачу) товар зазначений у специфікаціях, а покупець прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, визначених договором.

Зазначав, що на виконання умов договору ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 10 500 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № 13 від 18.03.10.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, позивач просив стягнути з відповідача 10 500 грн. боргу, 325,50 грн. інфляційних та 229,56 грн. річних, а всього 11055,06 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2011 року (суддя Примак С.А.), в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що у позивача не виникло право вимоги до відповідача оплатити отриманий товар, у звязку з невиконанням ним вимог п. 5.2 договору щодо надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2011 року (колегія суддів у складі: Логвиненко А.О. головуючого, Стрелець Т.Г., Головко В.Г.), рішення скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позову.

Постановлено стягнути з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПАТ "Київгума" 10 500 грн. боргу, 325,50 грн. інфляційних та 229,56 грн. річних, 156,83 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова обґрунтована посиланнями на помилковість висновків місцевого суду щодо ненастання строку оплати відповідачем отриманого товару, оскільки п.п. 6.1, 6.2 договору сторони передбачили передачу рахунків-фактур та податкових накладних одночасно з товаром, що свідчить про виконання позивачем вимог п. 5.2 договору, та відповідно є підставою до стягнення боргу.

У касаційній скарзі ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 530, 612, 613, 625 ЦК України та ст.ст. 33, 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.01.10 між сторонами у справі був укладений договір № 197д, згідно умов якого постачальник (позивач) зобовязався передати у власність покупцю (відповідачу) товар зазначений у специфікаціях, а покупець прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, визначених договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено, а відповідачем одержано товар та надано послуги на загальну суму 10 500 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 13 від 18.03.10.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу 5 банківських днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Постачальник зобовязався надати покупцю, зокрема, рахунки-фактури на товар, сертифікат якості, податкову накладну. Зазначені документи передаються постачальником покупцю в день поставки товару. У випадку відсутності необхідних документів в день поставки товару, товар прийому не підлягає (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем за отриманий відповідачем товар, на підставі договору № 197д, було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 716м від 18.03.10, який останнім не був оплачений, в звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 10 500 грн.

Нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплати отриманого товару на підставі договору № 197д.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та положенням укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з настання строку виконання відповідачем грошового зобовязання, оскільки відповідно до вказаних вище п.п. 6.1, 6.2 договору, поставка товару здійснюється одночасно з наданням рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар, що свідчить про виконання позивачем вимог п. 5.2 договору, та відповідно є підставою до стягнення боргу.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції здійснив неправильний правовий аналіз п.п. 5.2, 6.1, 6.2 укладеного між сторонами договору та помилково виходив з того, що обовязок відповідача оплатити отриманий товар ще не настав, у звязку з невиконанням позивачем вимог п. 5.2 договору щодо надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що відповідач не отримував рахунок-фактуру на оплату товару, тому строк оплати товару не настав, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2011року у справі № 5005/3856/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик