Ухвала суду № 19018767, 01.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"01" листопада 2011 р. Справа № 14/110пд/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

суддіМуравйов О.В.

Полянський А.Г.

Яценко О.В.(доповідач у справі)

розглянувши матеріали

касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Лугбарімпекс" м. Луганськ

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011р.

по справі№ 14/110пд/2011 господарського суду Луганської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лугбарімпекс" м. Луганськ

до відповідача 1Приватного підприємства "Слідопит" м. Стаханов Луганської області

до відповідача 2Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" м. Чернігів

провизнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугбарімпекс" м. Луганськ на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. по справі № 14/110пд/2011 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з наступних підстав.

Порядок і розміри сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.03.1993 року №7-93 та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року №15.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито" державне мито, яке справляється із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до Держаного бюджету України на рахунки, що відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів. Таким чином, державне мито, із касаційних скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України повинно бути перераховане наступним чином:

Одержувач: ВДК у Печерському районі;

Ідентифікаційний код: 26077922;

Банк одержувача: управління Державного казначейства в м. Києві;

МФО: 820019;

Розрахунковий рахунок №31113095700007;

Код економічної класифікації доходів: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій";

Символ звітності банку (095).

У доданій до касаційної скарги квитанції № 3993.37.4 від 05.09.2011 р. зазначеним вимогам не відповідають наступні реквізити: одержувач –УДК у Київському районі; банк одержувача –Банк ГУДКУ у Донецькій області; рахунок –31111095700006; МФО –834016.

Отже, дана квитанція не може слугувати належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Керуючись ст. 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугбарімпекс" м. Луганськ на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. по справі № 14/110пд/2011 повернути скаржнику.

Головуючий суддя           О. В. Муравйов

Судді А. Г. Полянський

О. В. Яценко