Рішення № 190115, 09.10.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2006 р.

Справа № 9/276-06-7998

За позовом: ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Транспродукт”

До відповідача: Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”

Про стягнення 15465,98грн.

Суддя Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Калініна С.В. дов. №б/н від 01.07.2006р.

Від відповідача: Вахідова А.В. дов. №б/н від 20.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Транспродукт” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” заборгованості по договору №5 від 13.03.2006р. в сумі 15465,98 грн.

Відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 04.09.2006 р. по 20.09.2006 р., з 20.09.2006 р. по 09.10.2006 р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Транспродукт” та державним підприємством „Одеський судноремонтний завод „Україна” укладено договір № 5, за умовами п. 1.1 якого ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Транспродукт” зобов’язався поставити продукцію, а державне підприємство „Одеський судноремонтний завод „Україна” зобов’язалося прийняти та оплатити продукцію.

17.03.2006р. продавець надав продукцію покупцю на загальну суму 15465,98 грн.

Покупець отримав продукцію через свого представника згідно довіреності ЯКЦ №966301 від 17.03.2006р.

Сторонами було укладено акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 17.03.2006р.

З боку покупця нарікань та претензій стосовно якості або кількості товару не було.

Позивач стверджує, що ним умови договору були виконані належним чином.

В свою чергу, відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару не виконав.

Згідно п.7.1 договору покупець сплачує продавцю повну вартість поставленого товару протягом 15-ти банківських днів з дня отримання товару.

Як стверджує позивач, відповідач отримав товар 17.03.2006р., що підтверджується накладними та актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 17.03.2006р.

Відповідно до п.7.1 договору покупець повинен був сплатити продавцю вартість товару до 06.04.2006р.

На адресу позивача надійшов лист №ОС10/34 від 28.04.2006р., в якому відповідач підтверджував всій борг та гарантував погасити його до 31.12.2006р., однак це, як стверджує позивач, порушує умов договору.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 15465,98 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи наступним.

Відповідач стверджує, що позивач, згідно зі специфікацією №1, що є додатком до договору, зобов’язаний поставити відповідачу товар на суму 27726,00 грн.

Згідно п. 6.1 та п. 7.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 15 банківських днів з дня отримання товару, ціна якого визначається за специфікацією. Таким чином, обов’язок здійснити оплату виникає у відповідача з моменту поставки товару у кількості та асортименті, що передбачені специфікацією до договору.

В зв’язку з цим відповідач вважає, що перебіг строку, встановленого п. 7.1 договору, починається з моменту виконання позивачем у повному обсязі своїх обов’язків щодо поставки визначеного у специфікації товару.

Між сторонами по договору не було жодних домовленостей щодо зміни кількості, асортименту, комплектності товару, які б змінювали попередні домовленості позивача та відповідача, що викладені в специфікації №1.

Відповідач стверджує, що станом на 31.08.2006р. зобов’язання з боку позивача виконані не були . Всупереч умовам договору позивачем було поставлено товар в кількості та на суму, що не відповідає кількості товару, яка передбачена специфікацією №1. Неналежне виконання зобов’язань з боку позивача підтверджується актом прийому-передачі та накладними на суму 15465,98 грн., замість встановлених договором кількості товару на суму 27729,00 грн.

Таким чином, на думку відповідача, у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань з боку позивача, у відповідача на момент подачі позову зобов’язання по оплаті товару не виникло.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дійшов до наступного висновку.

На думку суду, спір виник між сторонами в зв’язку з неоднаковим тлумаченням положень укладеного між ними договору.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір №5 від 13.03.2006р., відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується поставити та передати покупцю (відповідач) товар відповідно до специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар.

Кількість та ціна кожної одиниці товару та загальна вартість товару, що повинен був поставити продавець визначена сторонами у специфікації №1 до договору.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання товару, визнав наявність заборгованості, але вважає, що право вимоги у позивача може виникнути тільки після поставки всієї партії продукції, що передбачена в специфікації до договору.

Але відповідач не звернув уваги на п.2.2. договору, який передбачає, що товар надається окремими партіями за попередньою письмовою заявкою покупця.

Така заявка була направлена позивачу за № ОС-1/950, на підставі якої ним і була здійснена часткова поставка продукції.

Покупцем продукцію було прийнято без зауважень, документи підписані обома сторонами. Акт про недостачу у відповідні строки складено не було. Повідомлень з вимогами про надіслання додаткової продукції, передбаченій специфікацією не надійшло. Нових письмових заявок з боку покупця на постачання продукції на адресу продавця не надходило.

П.7.1. договору передбачено, що покупець оплачує повну вартість товару визначеною згідно п.6.1. протягом 15 банківських днів з дня отримання товару, а п.6.1. як раз і передбачено, що загальна вартість кожній окремій партії товару визначається в специфікації на відповідну партію /частину/ товару.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку порушення умов договору щодо кількості товару, а саме, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Ні однієї з зазначених дій відповідачем здійснено не було, що свідчить про належне виконання умов договору з боку позивача та прийняття його до виконання відповідачем.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання зобов’язані виконувати господарські зобов’язання належним чином, у відповідності з законом, іншими правовими актами, договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Одеський судноремонтний завод „Україна” (65003 м. Одеса вул. Гефта, 3, код 01124922, р/р 2600933723 в АБ „Південний” МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Транспродукт” (65117 м. Одеса пр-т Добро вольського, 102 кв. 172, код 32623323, р/р 26001310857901 в АБ „Південний” МФО 328209) заборгованість за поставлену продукцію по договору №5 від 13.03.2006р. в сумі 15465/ п’ятнадцять тисяч чотириста шістдесят п’ять/ грн. 98 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 154 /сто п’ятдесят чотири/ грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бакланова Н.В.