Постанова № 18999699, 28.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3225/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Бжассо В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000152310, 00001423100 від 15.04.2011р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000152310, 00001423100 від 15.04.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в акті перевірки №187/13/23-1008/34334724 від 06.04.2011р., на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем необґрунтовано зроблений висновок щодо неправомірного включення позивачем до складу податку на додану вартість та валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»та ТОВ «Интер-маркет ЛТД»товарів (робіт, послуг) на підставі первинних документів, складених на думку відповідача по нікчемним правочинам, укладеним ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»з ТОВ «Профстрой плюс ЛТД», ТОВ «Интер-маркет ЛТД». Крім того, позивач зазначив, що не погоджується з висновком відповідача про нікчемність угоди між ним та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД», ТОВ «Интер-маркет ЛТД», оскільки зазначені висновки відповідача є лише припущеннями, не підтверджені відповідними доказами, окрім того акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили про визнання угод недійсними, а відповідно висновок про нікчемність угод укладених між Позивачем та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»та ТОВ «Интер-маркет ЛТД»зроблено з перевищенням повноважень, тому дії ДПІ у м. Южному Одеської області є незаконними, рішення прийняті в результаті цих дій є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що ДПІ у м. Южному Одеської області правомірно винесено податкові повідомлення-рішення № № 0000152310, 00001423100 від 15.04.2011р та відповідно підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»зареєстровано виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області 21.04.2006 року, номер запису ЄДР 1558102 0000 000289 (Т.2 а.с.78).

Відповідно довідки Головного управління статистики в Одеській області, одним із видів діяльності ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»є будівництво будівель (45.21.1).

21.04.2006 року позивач був взятий на облік ДПІ у м. Южному Одеської області за № 427 (Т. 2 а.с.80).

12.06.2006 року ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»отримало ліцензію Одеської обласної державної адміністрації серії АВ № 120613 на право провадження будівельної діяльності строком дії з 09.06.2006 року по 09.06.2011 року ( Т.2, а.с. 72).

На підставі направлення від 29.03.2011 року №40 та наказу №104 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», виданих ДПІ у м. Южному Одеської області з 30.03.2011 року по 05.04.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Южному проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено довідку № 23/14/23-1007/34334724 від 06.04.2011 року. Відповідно до останньої перевіряючі дійшли висновку, що у звязку з необхідністю виявлення всього спектору обставин господарської діяльності ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»з вищезазначеними підприємствами та подальшого ланцюга постачання послуг по виконанню ремонтних робіт для ВАТ «ОПЗ»видано наказ про проведення документальної виїзної позапланової перевірки № 170 від 01.04.2011 року стосовно встановлення взаємовідносин ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»з ВАТ «ОПЗ»за період листопад грудень 2010 року (Т.1 а.с.23-38).

11.04.2011 року позивачем було надано заперечення на довідку по результатах позапланової невиїзної перевірки № 23/14/23-1007/34334724 від 06.04.2011 року, на які позивач отримав Висновок за результатами розгляду заперечення від 06.04.2011 року, відповідно до якого перевіряючий орган дійшов висновку, що доводи та обґрунтування викладені в довідці відповідають вимогам чинного законодавства

На підставі направлення від 01.04.2011 року №45 та наказу № 170 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», виданих ДПІ у м. Южному (Т.1, а.с. 47-48) з 04.04.2011 року по 06.04.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Южному проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року. Направлення про проведення перевірки вручено 04.04.2011 року під розпис директору Дмитрієву М.М.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №187/13/23-1008/34334724 від 06.04.2011р. (Т.1 а.с. 53-75). Відповідно до висновків вищезазначеного акту перевіряючими зроблений висновок щодо порушення ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»безпідставно збільшено податковий кредит в періоді, що перевірявся на суму податку на додану вартість в розмірі 795 грн., а саме:

- листопад та грудень 2010 року в сумі 795 грн., у звязку із включенням до складу податку на додану вартість придбаних у ТОВ «Профстрой Плюс», ТОВ «Интер-маркет ЛТД»товарів (робіт, послуг) на підставі первинних документів, складених по нікчемним правочинам;

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 171655 грн., у тому числі по періодах:

- 4 квартал 2010 року в сумі 171655 грн. (листопад та грудень 2010 року на суму 171655 грн.), у звязку із включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ТОВ «Профстрой Плюс», ТОВ «Интер-маркет»товарів (робіт, послуг) на підставі первинних документів, складених по нікчемним правочинам;

- ч. 1,5 ст. 203 , ч.2 ст. 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей на момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Профстрой Плюс», ТОВ «Интер-маркет»(Т.1 а.с. 53-75).

Не погоджуючись з зазначеним актом, позивач надав до ДПІ у м. Южному Одеської області заперечення на акт №187/13/23-1008/34334724 від 06.04.2011р. (Т.1 а.с.78-80).

14.04.2011 року відповідачем надано Висновок за результатами розгляду заперечення на акт перевірки ДПІ у м. Южному Одеської області від 06.04.2011 року №187/13/23-1008/34334724, яким залишено без змін висновки викладені в акті перевірки. (Т. 1 а.с.81-85).

На підставі вищезазначеного акту, відповідачем 15.04.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000142310 від 15.04.2011 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму - 171655 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 85827,5 грн.; №0000152310 від 15.04.2011 року про донарахування податку на додану вартість за основним платежем на суму - 795 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 198, 75 грн. (Т.1 а.с. 16, 18).

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить їх скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності обставин, серед іншого за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.п. 20.1.1. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, серед іншого, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Направлення про проведення перевірки 04.04.2011 року під розписку вручено директору Дмитрієву Миколі Михайловичу.

За матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення вищевказаних порушень позивачем стало наступне.

Так, між позивачем та ТОВ Профстрой плюс ЛТД» був укладений договір № 28 від 01.11.2010 року, предмет договору виконання робіт по ремонту обладнання та монтажу металоконструкцій в цехах ВАТ «ОПЗ» (Т.2, а.с. 110-114).

Судом встановлено, що всі умови зазначеного договору сторонами були виконані: ТОВ «Буд гарант-інвест-55»прийняло роботу і оплатило її на умовах, передбачених договором, а ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»виконало і передало роботу замовнику та одержало оплату, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами (акти виконаних робіт: № № б/н від 30.11 2010р. на загальну суму 151 915,06 грн.; від 30.11.2010 року на загальну суму 135 037,34 грн.; від 30.11.2010 року на загальну суму 118 114,24 грн.; від 24.12.2010 року на загальну суму 70 540,08 грн.; від 24.12.2010 року на загальну суму 1325 477,68грн.; від 24.12.2010 року на загальну суму 89 460,00 грн.; від 24.12.2010 року на загальну суму 25 477,68 грн.; від 24.12.2010 року на загальну суму 203 154,83 грн.), податковими та видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-В податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону№ 168/97-В датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-В не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, в даному випадкуконтрагентами позивача були виписані податкові накладні з додержанням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "№ 168/97-В встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що згідно отриманого ДПІ у м. Іллічівську акту від 18.03.2011 року № 593/23-0302/37305586 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД»з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень-січень 2010 року, з урахуванням відсутності у ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, достатніх трудових ресурсів, угоди з контрагентами останнього за період грудень - січень 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». З зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними вище контрагентами, визнані судом недійсними.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені субєктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у листопаді-грудні 2010 року підтверджується документально. Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобовязання за договором виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»та ТОВ «ТД Интемаркет ЛТД»на ухилення від сплати податків, а у звязку з цим і нікчемності угоди укладеної з Позивачем, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідачем жодним чином не підтверджені відомості, викладені в акті перевірки контрагента позивача щодо відсутності у нього необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. По-перше, інформація про трудові ресурси ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД», складські приміщення та виробничі потужності не підтверджується первинними документами. Акт перевірки є лише документом, що засвідчує виявлені в ході перевірки обставини, однак, не представляє собою доказову базу на підтвердження тих чи інших обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. По-друге, не є підставою для визнання нікчемною угоди у разі якщо контрагент за такою угодою неналежним чином оформляє податкову звітність. По-третє, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у звязку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. При цьому, суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку.

Відповідно до пунктів 1.7. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 (чинний на момент проведення перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд також враховує, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують господарські відносини між вказаними субєктами господарювання та відповідно спростовують наведені в акті перевірки висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту внаслідок порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000142310 від 15.04.2011 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму - 171655 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 85827,5 грн., судом встановлено наступне.

В акті перевірки перевіряючим органом зроблено висновок стосовно того, що для визнання валовими витратами виконаних робіт, послуг, необхідні первинні документи, що підтверджують використання таких послуг для підготовки, організації продажу товару тобто маршрутні листи автомобіля, товарно-транспортні накладні з замовленням постачальників або/чи покупців та перевірючими встановлено, що на балансі підприємства автотранспортні засоби не обліковуються, відсутні фахівці у штаті підприємства, які б здійснювали вказані види послуг та робіт, також відсутні договори оренди з автотранспортними підприємствами на здійснення перевезень вантажів, однак зазначені висновки податкового органу спростовуються наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: матеріальними звітами за листопад-грудень 2010 року (Т.2 а.с.44-47); листом заступника директора ВАТ «ОПЗ»№228/7 від 26.05.2011р. про видані перепустки на транспортні засоби; довідкою директора ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»про наявність основних засобів в кількості 128 одиниць на загальну суму 1854180 грн. (Т. 2 а.с. 53); витягом з журналу проведення інструктажу персоналу сторонніх організацій ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»від 27.09.2007 року (Т.2 а.с.54-60).

Таким чином, встановлені відповідачем порушення з боку позивача вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що на думку податкового органу призвело до заниження ТОВ «Буд гарант-інвест-55»податку на прибуток в розмірі 171 655 грн. в періоді, що перевірявся, є недоведеними та такими, що спростовуються обставинами, які викладені вище.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач ДПІ у м. Южному Одеської області, заперечуючи проти адміністративного позову, не надав суду відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень № № 0000152310, 00001423100 від 15.04.2011р.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55»правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ГАРАНТ - ІНВЕСТ-55»до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області № № 0000152310, 00001423100 від 15.04.2011р.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

28 жовтня 2011 року