Постанова № 18999598, 31.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2571/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Бжассо В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 146248,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача податкову заборгованість по земельному податку у сумі 144426,26 грн. та по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1822,73грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення позапланової документальної перевірки підприємницької діяльності відповідача, за результатами якої складено акт перевірки №3753/17-1/НОМЕР_1від 09.07.2010 року, встановлено порушення п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 року та п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України №599 від 29.10.1999 року; ст. ст. 13,14 декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме - занижено обєкт оподаткування по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності; ст. 14 Закону України «Про плату за землю»№2535-XII; ст. 14 Закону України «Про плату за землю»№2535-XII; ст. 15 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року. На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення: №0000203171/0 від 27.07.2010 року, №0000204171/0 від 27.07.2010 року, № 0000205171/0 від 27.07.2010 року. Відповідачу направлялись перша та друга податкова вимоги №№ 1/1547, 2/1756 від 17.08.2010р. та 28.09.2010р. відповідно. Однак, незважаючи не те, що дана податкова заборгованість є узгодженою, відповідачем у добровільному порядку- не сплачена. Позивач зазначив, що невиконання відповідачем зобовязань щодо сплати існуючої податкової заборгованості негативно впливає на економічний розвиток держави, ускладнює поповнення та формування відповідних бюджетів та державних цільових фондів та погрожує іншим державним інтересам.

У судовому засіданні законний представник та представник ДПІ, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні та зазначили, що відповідно до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна (тверде покриття загальною площею 440 кв.м.) №151 від 01.02.2007 року відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майна (тверде покриття загальною площею 440 кв.м.), в суборенду будь-кому не передавав та користувався ним самостійно. Відповідач не є власником чи користувачем земельної ділянки, оскільки за договорами оренди окремого індивідуально визначеного майна Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради передавало у користування відповідача не земельну ділянку, а індивідуально визначене майно-тверде покриття (асфальт) з метою паркування автотранспорту, тому він не є субєктом плати за землю та норми закону України «Про плату за землю»на нього, як на користувача твердим асфальтним покриттям не розповсюджуються. Окрім того, представники відповідача зазначили, що останній отримав паспорт платного обєкту зберігання тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одесі А/С №0/651, де зазначено що паспорт є документом, який надає право на експлуатацію вказаного обєкта та відповідно 01 січня 2006 року відповідач уклав договір з Суворовською райадміністрацією про надання послуг по паркуванню автотранспорту, після чого 01 червня 2008 року було укладено договір з КП «Парк сервіс»№14/С, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 прийняв на себе зобовязання щодо експлуатації автостоянки по АДРЕСА_2. Посилаючись на ст.18 Закону України «Про сплату за землю», п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», відповідач вважає, що підстави для винесення податкового повідомлення рішення були відсутні, в звязку з чим вимоги ДПІ є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника прокуратури, представників позивача та відповідача, суд встановив наступні обставини та факти.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.03.2006 року, номер запису в ЄД № 2556000 0000 040148 (а.с.55). Відповідач був взятий на облік ДПІ у Суворовському районі міста Одеси 29.03.2006 року.

На підставі ч.13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно направлення №755/17-1 від 01.07.2010 року та наказу №302 від 29.06.2010 року, посадовими особами ДПІ у Суворовському районі міста Одеси проведена позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року. Перевірка проводилась з 01.07.2010 року по 07.07.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт № 3753/17-1/НОМЕР_1 від 09.07.2010 року (а.с.8-18), відповідно до висновків якого встановлені наступні порушення:

-неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, чим порушено п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 року та п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України №599 від 29.10.1999 року;

-заниження обєкту оподаткування по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, чим порушено ст. ст.13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року - підлягає донарахуванню податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності 1822, 73 грн.;

-не надання до ДПІ у Суворовському районі міста Одеси податкових розрахунків земельного податку на 2007, 2008 та 2009рр., чим порушено ст. 14 Закону України «Про плату за землю»№2535-XII;

-несплата земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності з моменту виникнення права на користування земельною ділянкою, чим порушено ст. 15 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року підлягає донарахуванню 95944,17 грн. земельного податку.

Листом (вих. №18090/К-17-124 від 06.07.2010 року ) ДПІ у Суворовському районі міста Одеси запрошувало відповідача для підписання акту перевірку та листом (вих. №18611/К-17-124 від 09.07.2010 року) було надіслано відповідачу для ознайомлення та підписання копії акту перевірки № 3753/17-1/НОМЕР_1 від 09.07.2010 року; направлення №755/17-1 від 01.07.2010 року та наказу №302 від 29.06.2010 року, які було отримано відповідачем 11.07.2011 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26 на звороті).

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000203171/0 від 27.07.2010 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання по земельному податку з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 510 грн. (а.с.22.); податкове повідомлення-рішення №0000204171/0 від 27.07.2010 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання по земельному податку з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 143916,26 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000205171/0 від 27.07.2010 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 1822,73 грн. (а.с.22-24). Зазначені повідомлення-рішення були надіслані відповідачу листом №205128/К/17-124 від 29.07.2010 року та отримані останнім 02.08.2010 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27 на звороті).

На час розгляду справи відповідач вищезазначену заборгованість в добровільному порядку не сплатив, податкові повідомлення рішення не оскаржив.

Заслухавши пояснення законного представника, представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»№1789-XII від 05.11.1991 року представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

До 31.12.2010 року виключно спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обовязкових платежів), нарахування та сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-XII від 04.12.1990 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон509-XII), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з п.п. 3 п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»№1251 ХІІ від 25.06.1991 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом терміни.

В акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про те, що згідно договору оренди окремого індивідуального визначеного майна №151 від 01.02.2007 року Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, передало ФОП ОСОБА_1 у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно тверде покриття, площею 440 кв.м. Згідно ст. 5 Закону України «Про плату за землю» ФОП ОСОБА_1 є субєктом сплати земельного податку та зобовязаний сплачувати земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" № 2535-XII від 03.07.1992 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2535-XII) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок та відповідно ст. 5 зазначеного закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Таким чином, до земельної ділянки відноситься не лише поверхня земельного ґрунту, а й простір над та під цією поверхнею.

Згідно статті 7 Закону № 2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Статтею 14 Закону України № 2535-XII встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Перевіркою встановлено, що в порушення вищезазначеної статті відповідачем протягом 2007-2009рр. не надався до ДПІ у Суворовському районі міста Одеси податковий розрахунок земельного податку та в порушення ст. 15 зазначеного Закону, відповідно до якої власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді земельний податок не сплачував. Таким чином донарахуванню підлягає сума - 95944,17 грн.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.200 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ у Суворовському районі міста Одеси було надіслано відповідачу податкові вимоги №1/1547 від 17.08.2010 року на суму 146384,86 грн. та №1/1756 від 28.09.2010 року на суму 146248,99 грн., які були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.28,29)

Згідно з п.п.5.4.1 п.5.4. Закону України №2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податку.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України №2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, відповідачем не оскаржувалися, термін сплати податкового зобовязання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях сплинув, під час розгляду справи відповідач податкову заборгованість не сплатив, таким чином, за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі - 146248,99грн.

Відповідно до приписів ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням того, що податкові повідомлення-рішення є узгодженими, в судовому порядку не оскаржені, заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку, що законний представник та представник позивача довели суду законність та обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 159-164,167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 місцезнаходження: 65006, АДРЕСА_1) на користь держави податкову заборгованість по земельному податку у сумі 95944,17 (девяносто пять тисяч девятсот сорок чотири гривні 17 копійок) грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 48482,09 грн. (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 09 копійок) грн. на рахунок 33218813700009 в УДК у м. Одесі ГУДКУ в Одеській області, код 23862106, банк отримувача: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 місцезнаходження: 65006, АДРЕСА_1) на користь держави податкову заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1822,73 (одна тисяча вісімсот двадцять дві гривні 73 копійки) грн. на рахунок 33219801700009 в УДК у м. Одесі ГУДКУ в Одеській області, код 23862106, банк отримувача: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Суддя: Г.П. Самойлюк

31 жовтня 2011 року