Постанова № 18985641, 27.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р.Справа № 5024/1605/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В.Поліщук,

суддів: Л.І. Бандури (на підставі розпорядження голови суду № 632 від 25.10.2011 р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш,

представники сторін в судове засідання не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Славутич»

на рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2011р. у справі № 5024/1605/2011

за позовом Приватного підприємця Тишковського Сергія Анатолійовича

до Приватного підприємства «Славутич»

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

встановив:

Приватний підприємець Тишковський Сергій Анатолійович звернувся з позовом до Приватного підприємства «Славутич»про заборону відповідачу здійснювати обробку земель шляхом проведення агротехнічних заходів, здійснювати посів та збирання врожаю на земельних ділянках загальною площею 40,4 га у контурі 54 на території Верхньосірогозької сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, що належить: ОСОБА_1 (право власності посвідчено державним актом серії ХС № 021792 від 31.12.2003 р.), ОСОБА_2 (право власності посвідчено державним актом серії ХС № 021796 від 16.09.2003 р.), ОСОБА_3 (право власності посвідчено державним актом серії ЯБ №084247 від 15.06.2005 р.), ОСОБА_4 (право власності посвідчено державним актом серії ХС № 021797 від 19.12.2003 р.), ОСОБА_5 (право власності посвідчено державним актом серії ХС № 021793 від 16.09.2003 р.), ОСОБА_6 (право власності посвідчено державним актом серії ХС № 021795 від 16.09.2003 р.), стосовно яких позивач набув право користування за укладеними з власниками земельних ділянок договорами оренди. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі втрачений заробіток у звязку з явкою до господарського суду Херсонської області із розрахунку 86,36 за кожний день, із розрахунку згідно квартальної звітності до податкового органу 5700 грн. доходу позивача за квартал.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні позивача на підставі укладених з власниками цих земельних ділянок договорів оренди, проте відповідач не визнає право позивача, передбачене статтею 93 Земельного кодексу України та статтею 25 Закону України «Про оренду землі», на користування цими земельними ділянками, у звязку з чим останній звернувся з відповідним позовом згідно із частиною статтями 95, 152 Земельного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на те, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні підприємства на підставі укладених у 2006 році з вищезазначеними власниками земельних ділянок договорів оренди строком на 5 років. Державну реєстрацію вказаних договорів здійснено 16.03.2007 р., відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі»строк дії договорів повинен розраховуватися саме з цієї дати, у звязку з чим ці договори є чинними до 16.03.2012 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.09.2011 р. позов задоволено з мотивів доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Суд, відхиляючи доводи відповідача зазначив, що останній при здійсненні реєстрації своїх договорів оренди через рік після їх підписання не вніс у книгу реєстрації договорів оренди земельних ділянок відомостей про те, що у звязку з пізньою реєстрацією договорів їх термін продовжено на рік, а тому вони фактично зареєстровані з терміном дії до 16.03.2011 р.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати з мотивів його незаконності, провадження у справі припинити.

Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

15.03.2006 р. між Приватним підприємством «Славутич»та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (орендодавцями) укладені договори оренди землі, відповідно до яких орендодавцями передано в оренду шість земельних ділянок площею по 6,69 га кожна.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Відповідно до приписів статей 18, 20 Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Сторонами у пункті 8 вищевказаних договорів оренди земельних ділянок від 15.03.2006р. визначено строк дії цих договорів протягом пяти років, тобто до 15.03.2011 р. Також в цьому пункті зазначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 42 договорів передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається із відміток Нижньосірогозького райвідділу Херсонської філії ДП «Центр ДЗК»на договорах оренди від 15.03.2006 р., державна реєстрація цих договорів відбулася 16.03.2007 р., тобто через рік після їх укладення.

На думку відповідача, пятирічний строк дії договорів повинен розраховуватися саме з дати державної реєстрації - 16.03.2007 р., у звязку з чим ці договори є чинними до 16.03.2012 р. Проте, дата здійснення державної реєстрації договорів - 16.03.2007 р. впливає лише на момент, з якого вони набирають чинності, та не впливає на закінчення строку дії договору, оскільки, як було зазначено вище, цей строк чітко визначений пунктом 8 договорів - до 15.03.2011 р. У звязку з наведеним, висновки відповідача про закінчення строку дії договорів 16.03.2012 р. є помилковими.

Отже, договори оренди земельних ділянок, укладені 15.03.2006 р. між відповідачем та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, закінчили свою дію 15.03.2011 р., і в матеріалах справи відсутні докази продовження у встановленому порядку строку дії цих договорів.

22.06.2011 р. між Приватним підприємцем Тишковським С.А. (орендарем) та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (орендодавцями) було укладено договори оренди землі, відповідно до умов яких орендодавцями передано в оренду шість земельних ділянок площею по 6,69 га кожна, які знаходяться в контурі 54 на території Верхньосірогозької сільської ради.

Вказані земельні ділянки передані ПП ОСОБА_7 за актами про передачу та прийом земельних ділянок в натурі від 22.06.2011 р.

Згідно із відмітками Відділу Держкомзему у Нижньосірогозькому районі, державна реєстрація укладених позивачем договорів оренди відбулася 28.07.2011 р., а, отже, на даний момент вони є чинними.

Однак, як зазначив позивач, відповідач чинить перешкоди у здійсненні права позивача на оренду спірних земельних ділянок, а саме: відповідач не визнає його права користування земельними ділянками, кілька разів намагався здійснити обробіток вищезазначених земельних ділянок, виявляє намір здійснити посів озимої культури та надалі користуватися цими земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має, зокрема, право на усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.

Статтею 2 статті 95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як припинення дії, яка порушує право.

Враховуючи, що позивач є правомірним користувачем земельних ділянок, переданих йому ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в оренду на підставі відповідних договорів від 22.06.2011 р., а відповідач своїми діями створює перешкоди у здійсненні позивачем права користування цими земельними ділянками, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про заборону відповідачу здійснювати обробку земель шляхом проведення агротехнічних заходів, здійснювати посів та збирання врожаю на земельних ділянках загальною площею 40,4 га у контурі 54 на території Верхньосірогозької сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.

Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача судових витрат, що складаються із державного мита у розмірі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., без врахування втраченого позивачем заробітку у звязку із явкою до господарського суду Херсонської області, оскільки ці витрати не є судовими витратами у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2011 р. у справі № 5024/1605/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяЛ.І. Бандура

СуддяВ.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 28.10.2011 р.