Рішення № 18984957, 11.10.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р.Справа № 22/5025/1621/11 За позовом Приватного акціонерного товариства „KGS & CO”, Харківської області, Чугуївського району, смт. Малинівка

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 30405,71 грн., з яких 22891,10 грн. помилково перераховані грошові кошти, 5768,61 грн. інфляційні витрати, 1746,00 грн. 3% річних

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Повне рішення складено та підписано 11.10.2011р.

Суть спору: позивач - приватне акціонерне товариство „KGS & CO” звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 30405,71 грн., з яких 22891,10 грн. помилково перераховані грошові кошти, 5768,61 грн. інфляційні витрати, 1746,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.06.2007р. між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого відповідачем надавались транспортні послуги позивачу з перевезення товару по території України, СНД та в інші країни. В період з 02.01.2008р. до 01.08.2009р., відповідачем надавались відповідні послуги, а позивачем вказані послуги оплачувались згідно умов договору або заявок. При цьому, умовами договору було передбачено, що послуги з перевезення товару оплачуються позивачем після їх отримання та підписання сторонами договору відповідних актів виконаних робіт.

В період з 15.01.2009р. по 22.01.2009р. позивачем помилково, з формулюванням "попередня оплата за договором", на рахунок відповідача було перераховано 22 891,10 грн., що відображається в акті звірки взаєморозрахунків станом на 08.08.2011р., підписаним сторонами.

14.07.2011р. відповідачу була направлена претензія про повернення грошових коштів, яка залишена останнім без задоволення.

З врахуванням вищезазначеного, позивач, відповідно до ст. ст. 536, 625 ЦК України, нарахував до сплати відповідачем три процента річних в сумі 1746,00грн. та індекс інфляції в розмірі 5768,61 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав.

10 жовтня 2011 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю прибути в дане судове засідання повноважного представника та необхідністю подання додаткових пояснень по справі.

У задоволенні вказаного клопотання належить відмовити в зв'язку з тим, що відповідно до ст. 28 ГПК України, позивач не позбавлений був можливості направити в судове засідання іншого представника, надати письмові пояснення з врахуванням відзиву відповідача (який направлений позивачу згідно поштової квитанції від 06.10.11 р.), однак даного позивачем не зроблено. При цьому враховано, що позивач також не з'явився в судове засідання 27.09.21011р., та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості з'явлення в судові засіданні 27.09.2011 р. та 11.10.2011 р. Крім того прийнято до уваги, що 27 вересня 2011 року розгляд справи розпочався по суті, що в свою чергу позбавляє можливості позивача змінити підставу або предмет позову.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та незаконними, зазначає, що на виконання умов договору перевезення вантажів від 01.07.2007р. з врахуванням заяви позивача від 17.12.2008р. № 1/17.12 позивачу були надані послуги з перевезення вантажу з пункту Зінген (Німеччина) до пункту Малиновка Харківської області (Україна).

Відповідно до п. 3.2. Договору ФОП ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, для чого надав позивачу копію товарно-транспортної накладної міжнародного зразка (CMR) серії А №0223983, а також виставив рахунок від 19.12.2008р. №202 та акт виконаних робіт.

ПАТ „KGS & CO” виконане замовлення прийняло та сплатило грошові кошти в сумі 29019,45 грн., що підтверджується платіжними доручення товариства №643 від 15.01.2009р., №650 від 16.01.2009р., №697 від 22.01.2009р. на суми 10 000,00 грн., 5 000,00 грн., та 14019,45грн. При цьому в призначенні цих платежів міститься інформація про підстави та умови розрахунків.

Тому твердження позивача про помилково перераховані кошти на рахунок відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються ними.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №484226 приватне акціонерне товариство "KGS & CO" зареєстровано як юридична особа за адресою: 63525, Харківська область, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, 5, код 32500503.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №260620 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: 29000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1.

01.06.2007р. між ЗАТ "KGS & CO" (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений договір, відповідно до п. 2.1. якого цей договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні Перевізником доручень Виконавця по території України, СНД та інших країн.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору Замовник зобов'язаний оформити заявку на перевезення вантажу. В заявці повинно бути вказано: дата і час завантаження, місце завантаження (адреса вантажовідправника), місце замитнення вантажу при завантаженні і розвантаженні, місце розвантаження (адрес вантажоодержувача), інформація про вантажосупроводжувальних документах, ціна фрахту, додаткова інформація.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний приймати до перевезення вантаж у відповідності з взаємопогодженими заявками.

Розрахунки здійснюються в формі банківського переводу, якщо інше не оговорено заявкою. Платіж здійснюється Змовником в валюті чи гривні України, після отримання наступних документів: рахунок /інвойс/, товарно-транспортна накладна (ТТН) або накладна міжнародного зразка /CMR/, акт виконаних робіт, податкова накладна. Якщо строки і форма розрахунку не обумовлена в заявці-погодженні, то проплати здійснюються протягом 5 банківських днів після отримання Замовником оригіналів вище перерахованих документів (п. 5.2. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання. договір складений на невизначений строк і діє до 90 діб з дня, коли одна зі сторін письмово повідомить другу сторону про своє бажання розірвати договір (п. 9.1. Договору).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Таким чином, стверджує позивач, що співпрацював з відповідачем з 2007р. по 2009р. включно, а саме в період з 02.01.2008р. по 01.08.2009р. відповідачем надавались передбачені договором послуги, а позивачем вказані послуги оплачувались, згідно умов договору або заявок.

Однак в період з 15.01.2009р. по 22.01.2009р. позивачем помилково, з формулюванням "попередня оплата за договором", на рахунок відповідача було перераховано 22891,10 грн., що відображається в акті звірки взаєморозрахунків станом на 08.08.2011р., підписаним сторонами. В підтвердження зазначеного позивачем подано платіжні доручення №643 від 15.01.2009р. на суму 10 000,00 грн., №650 від 16.01.2009р. на суму 5 000,00 грн., №697 від 22.01.2009р. на суму 14019,45 грн.

Згідно заявки позивача №1/17.12 від 17.12.2008р. на перевезення вантажу відповідачем були надані послуги з перевезення вантажу з пункту Зінген (Німеччина) до пункту Малиновка Харківської області (Україна), у зв'язку з чим виставлено до оплати рахунок №202 від 19.12.2008р. на суму 29 019,45грн., підставою зазначено: "заявка №1/17.12 від 17.12.2008р. від 17.12.2008р.".

З наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А№0223983 вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено перевезення вантажу для одержувача ЗАТ "KGS & CO" з пункту Зінген (Німеччина) до пункту Малиновка Харківської області (Україна).

Відповідно до акту №329 від 19.12.2008 р. прийняття-здачі виконаних послуг по вантажним автоперевезенням загальна вартість робіт становить 29019,45 грн. Акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Разом з цим, в податкових накладних від 19.12.2008р. №599, №598 ФОП ОСОБА_1, як продавець послуг, зазначив про надання послуг у вигляді вантажних перевезень по Україні та за її межами, покупцю ЗАТ "KGS & CO" на суму 29 019,45 грн.

Однак, позивач вважає грошові кошти в сумі 22891,10 грн. сплачені згідно платіжних доручень №643 від 15.01.2009р., №650 від 16.01.2009р., №697 від 22.01.2009р. помилково перерахованими, у зв'язку з чим 14.07.2011р. звернувся до відповідача з претензією протягом 7 днів повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 22891,10 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, неповернення відповідачем грошових коштів в сумі 22 891,10 грн. стала підставою для позивача нарахувати ФОП ОСОБА_1 три процента річних в сумі 1746,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 5768,61 грн. та звернутись до суду з даним позовом.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що підставою для стягнення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 22 891,10 грн. позивач вважає перерахування останніх згідно платіжних доручень №643 від 15.01.2009р., №650 від 16.01.2009р., №697 від 22.01.2009р. з формулюванням "попередня оплата за договором", однак з огляду на те, що відповідачем в зазначений період послуги з перевезення не надавались, то грошові кошти в сумі 22891,10 грн. перераховані помилково.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Таким чином, предметом позову є зокрема, вимога позивача стягнути з відповідача 22891,10 грн. помилково перерахованих грошових коштів.

Зі змісту ст. 22 ГПК України вбачається, що лише позивач має право до початку розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову.

Виходячи зі змісту абз. 2 п. 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України № 227 від 16.03.1995р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Згідно з п. 2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Як вбачається з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

Судом встановлено, що позивачем згідно платіжних доручень №643 від 15.01.2009р. на суму 10 000,00 грн., №650 від 16.01.2009р. на суму 5 000,00 грн., №697 від 22.01.2009р. на суму 14019,45 грн. було перераховано на рахунок відповідача 29019,45 грн. з призначенням платежу: "плата за транспортні послуги згідно рахунку 202 від 19.12.2008р. Тобто ПАТ "KGS & CO" сплатило виставлений відповідачем до оплати рахунок №202 від 19.12.2008р. на підставі заявки на перевезення вантажу №1/17.12 від 17.12.2008р., що в свою чергу свідчить про виконання взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажів від 01.07.2007р.

При цьому враховано, що заявка №1/17.12, яка відповідає вимогам викладеним розділом 3 договору, прийнята відповідачем до виконання та виконана останнім, про що свідчить CMR накладна №0223983 та акт №329 від 19.12.2008 р. Будь-яких претензій з боку позивача щодо перевезення відповідачем вантажу вказаного у заявці №1/17.12 в матеріали справи не надано, як і не спростовано факту отримання позивачем вантажу згідно наявної CMR накладної №0223983, акту №329 від 19.12.2008 р. та існування самої заявки.

Твердження позивача щодо помилкового перерахування грошових коштів в сумі 22 891,10 грн. в період з 15.01.2009 р. по 22.01.2009 р. з посиланням на платіжні доручення №643 від 15.01.2009р. на суму 10 000,00 грн., №650 від 16.01.2009р. на суму 5 000,00 грн., №697 від 22.01.2009р. на суму 14019,45 грн. з формулюванням "попередня оплата за договором" до уваги судом не береться та спростовується змістом вищезазначених платіжних доручень. Так, у даних платіжних дорученнях відсутнє будь-яке посилання на попередню оплату, а чітко зазначається "оплата за транспортні послуги згідно рахунку 202 від 19.12.2008 р."

При цьому судом враховується, що відповідно до п. 3.8. Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2011р., підписаний сторонами та скріплений їх печатками, свідчить лише про наявність заборгованості в сумі 22 891,10 грн. на користь ПАТ "KGS & CO", тому не може підтверджувати, що грошові кошти в сумі 22 891,10 грн. били перераховані позивачем помилково саме згідно платіжних доручень №643 від 15.01.2009р. на суму 10 000,00 грн., №650 від 16.01.2009р. на суму 5 000,00 грн., №697 від 22.01.2009р. на суму 14019,45 грн.

При цьому, загальна сума у вказаних вище платіжних дорученнях складає 29019,45 грн., а не 22891,10 грн. які зазначає позивач у позовній заяві.

Крім того, акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Акт звірки це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, актами, накладними, платіжними дорученнями, розрахунками (аналогічна позиція в постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2011 р. по справі №14/263-10).

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, зважаючи що підставою для стягнення 22891,10 грн. позивач зазначає помилково перераховані грошові кошти згідно платіжних доручень №643 від 15.01.2009р., №650 від 16.01.2009р., №697 від 22.01.2009р., однак судом встановлено, що грошові кошти в сумі 29 019,45 грн. перераховані позивачем на підставі рахунку №202 від 19.12.2008р., у позові щодо стягнення 22 891,10 грн. помилково перерахованих грошових коштів відмовити.

Згідно вимог ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

При прийнятті рішення в цій частині судом взято до уваги те, що незважаючи на вказівку у заявці позивача №1/17.12 фрактової суми у розмірі 2500 Євро, відповідачем правомірно виставлено, з огляду на ст. 198 ГК України, а приватним акціонерним товариством сплачено заборгованість по вантажним перевезенням в національній валюті. Також враховано, що у заявці позивача №1/17.12 у п. 14 є вказівка на умови оплати - в гривнях по курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За таких обставин, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 22891,10 грн. помилково перерахованих грошових коштів, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 1746,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5768,61 грн. також належить відмовити.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з відмовою в позові.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.

повне рішення складено та підписано 11.10.11 р.

Помічник судді Гураль Л.Л.