Рішення № 18984955, 18.10.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р.Справа № 22/5025/1546/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" м Львів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Красилів

про стягнення 16524,84 грн.

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 по довіреності від 20.07.2011р. (присутній в судовому засіданні 13.09.2011р.)

ОСОБА_3 по довіреності від 01.08.2011р. (присутній в судовому засіданні 06.10.2011р.)

відповідача: ОСОБА_4 по нот. посвідченій довіреності від 13.09.2011р.

Повне рішення складено та підписано 18.10.11 р.

Суть спору: Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якій просить суд стягнути з останньої 16524,84 грн., з яких 16382,64 грн. основної заборгованості за поставлену продукцію, 65,53 грн. інфляційних втрат та 76,67грн. 3% річних.

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі накладних №ПР150039 від 14.02.2011 р. на суму 8537,65 грн., №ПР150028 від 08.02.2011 р. на суму 8584,63 грн. №ПР150068 від 24.03.2011 р. на суму 9037,46 грн., №ПР150051 від 04.03.2011 р. в сумі 8587,01 грн. відповідачем було отримано товарно-матеріальні цінності в сумі 34746,75 грн. Однак станом на час розгляду справи відповідачем частково оплачена заборгованість за отриманий товар в сумі 18364,11 грн., у зв'язку з чим її заборгованість складає 16 382,64 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2011 р. підтримав позовні вимоги у повному об'ємі.

В судовому засіданні 18.10.2011р. відповідач визнав позовні вимоги позивача в розмірі 16524,84 грн. (в повному обсязі), про що викладено в письмовій заяві від 18.10.2011р.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Однак в задоволенні даного клопотання належить відмовити з огляду на його безпідставність та необгрунтованість. Так, відповідачем не вказано та не подано жодних достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду Хмельницької області або роблять його неможливим. Крім того, задоволення даного клопотання є неможливим, з огляду на те, що відповідачем не вказано конкретного строку, до якого останній просить суд відстрочити виконання рішення.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Провімі”, с. Жорниська Яворівського району Львівської області як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно виписки із ЄДР станом на 22.08.2011р.

ОСОБА_1, м. Красилів як субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець зареєстрована Красилівською районною державною адміністрацією 05.05.2008р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно витягу з ЄДР станом на 08.09.2011р. №11078972.

Позивачем ТзОВ "Провімі" м. Львів, на адресу відповідача - фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Красилів, у відповідності до усної між сторонами домовленості, було здійснено поставку продукції на суму 34746,75грн., що підтверджено накладними №ПР150039 від 14.02.2011 р. на суму 8537,65 грн., №ПР150028 від 08.02.2011 р. на суму 8584,63 грн. №ПР150068 від 24.03.2011 р. на суму 9037,46 грн., №ПР150051 від 04.03.2011 р. в сумі 8587,01 грн.

Відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар, що підтверджено квитанцією № 5748054 від 04.02.2011р. на суму 3000,00 грн., № 5841036 від 18.02.2011р. на суму 5000,00грн., № 5954698 від 10.03.2011р. на суму 6500,00грн., №6019414 від 18.03.2011р. на суму 5000,00грн., № 6073946 від 28.03.2011р. на суму 4000,00грн., № 639,3458 від 19.05.2011р. на суму 2500,00грн., № 6737764 від 18.07.2011р. на суму 2000,00грн.

Однак зазначені квитанції не містять в собі відомостей згідно яких накладних проводилась оплата. З усних пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що частково за даними квитанціями оплата товарно-матеріальних цінностей здійснена відповідно до попередніх накладних, які оплачені у повному об'ємі. При цьому враховано, що правовідносини між сторонами виникли ще з жовтня 2010 року.

Крім цього, відповідачем було повернуто товар на суму 5680,00грн. згідно накладної від 24.05.2011р. (даний факт не заперечується позивачем).

На суму заборгованості в розмірі 16382,64 грн. позивачем нараховано 65,53 грн. інфляційних втрат, 76,67 грн. три процента річних.

За таких обставин, позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 16524,84 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що підставою для стягнення основної суми заборгованості позивач зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей за накладними №ПР150039 від 14.02.2011 р. на суму 8537,65 грн., №ПР150028 від 08.02.2011 р. на суму 8584,63 грн., №ПР150068 від 24.03.2011 р. на суму 9037,46 грн., №ПР150051 від 04.03.2011 р. в сумі 8587,01 грн.

Наявні в матеріалах позову накладні, акт звірки, зміст претензії, періоди нарахованих інфляційні втрат, та трьох процентів річних свідчить проте, що оскільки за накладними від №ПР150039 від 14.02.2011 р. на суму 8537,65 грн., №ПР150028 від 08.02.2011 р. на суму 8584,63 грн., №ПР150068 від 24.03.2011 р. на суму 9037,46 грн., №ПР150051 від 04.03.2011 р. в сумі 8587,01 грн. до відповідача перейшло право власті на товар позивача, то саме вказані накладні на думку позивача є підставою для стягнення неоплаченого відповідачем товару.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем дотримані всі вимоги, передбачені ст.530 Цивільного кодексу України, що підтверджується претензією від 27.06.2011 р. Відповідач в судовому засіданні не заперечив факту отримання даної претензії.

При цьому судом враховується, що сторонами погоджено обов'язок відповідача щодо оплати вказаних вище накладних з наступного дня після отримання товару. Останнє твердження не заперечувалось представниками сторін, підтверджується змістом претензії, позовної заяви, заявою відповідача від 18.10.2011 р. про визнання позову у повному об'ємі (в т.ч. інфляційних втрат та 3% річних) та кореспондується з нормами ст. 692 ЦК України.

Таким чином, у позивача виникло право вимагати від відповідача оплатити вартості отриманого товару за накладною від №ПР150039 від 14.02.2011 р. на суму 8537,65 грн. - 14.02.2011 р., №ПР150028 від 08.02.2011 р. на суму 8584,63 грн. - 09.02.2011 р., №ПР150068 від 24.03.2011 р. на суму 9037,46 грн. - 25.03.2011 р., №ПР150051 від 04.03.2011 р. в сумі 8587,01 грн. -05.03.2011 р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Наявні в матеріалах справи накладні № ПР 150039 від 14.02.2011р. на суму 8537,65грн., №ПР 15 від 04.02.2011р. на суму 8584,63грн., № ПР 150068 від 24.03.2011р. на суму 9037,46грн., № ПР 150051 від 04.03.2011р. на суму 8587,01грн. свідчать про отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 34746,75 грн.

Згідно п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Факт наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем в сумі 16 382,64 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме вказаними накладними, претензією, квитанціями про оплату, накладною на повернення товару, поясненнями представників сторін.

Відповідачем не подано доказів оплати основної заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 16 382,64 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача три процента річних від суми прострочення в сумі 76,67 грн., розрахованих за період з 27.06.2011р. по 22.08.2011р., та інфляційні втрати в сумі 65,53 грн., розраховані за червень 2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами повязаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних наведений позивачем в позовній заяві, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 65,53 грн. та трьох процентів річних в сумі 76,67 грн. підлягають задоволенню судом в повному обсязі. При цьому враховано, погодження сторонами обов'язку відповідача щодо оплати вказаних вище накладних з наступного дня після отримання товару.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 16 524,84 грн., з яких 16 382,64 грн. основна заборгованість, 65,53 грн. інфляційні втрати, 76,67 грн. три процента річних, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому судом береться до уваги визнання відповідачем позову в повному обсязі (письмова заява від 18.10.2011 р.).

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст.ст.1, 12, 44, 49, ст. 78, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", с. Жорниська, Яворівського району Львівської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Красилів про стягнення 16524,84 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", (Львівська область, Яворівського району с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1", код ЄДРПОУ 32730400) 16 382,64 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 64 коп.) заборгованості, 65,53 грн. (шістдесят п'ять гривень 53 коп.) інфляційних втрат, 76,67 грн. (сімдесят шість гривень 67 коп.) три процента річних, 165,25 грн. (сто шістдесят п'ять гривень 25 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяС.В. Заверуха

Повне рішення складено та підписано 18.10.2011р.

Віддруковано 3 прим.:

1-до матеріалів справи,

2-позивачу,

3-відповідачу.