Рішення № 18984736, 01.11.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2011 Справа № 5024/1647/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, м. Херсон

3-я особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1

про відшкодування в порядку регресу витрат в сумі 18 239 грн. 35 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник, довіреність № 2198/14 від 31.01.2011р.;

від відповідача - не прибув;

від третьої особи - ОСОБА_3 - представник, довіреність від 14.10.2011р.,

Засідання проводилось з перервою від 20.10.11р. до 24.10.11р., до 27.10.11р., та до 01.11.11р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Моторним (транспортним) страховим бюро України заявлено позов до Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 18 239 грн. 35 коп.

Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав 08.08.2008 (сплата на користь ОСОБА_4 страхового відшкодування).

Крім того, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. З ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

З висновку службової перевірки проведеної за фактом скоєння ОСОБА_1 30.05.2008 ДТП вбачається, що останній самовільно, знаходячись поза службою заволодів т/з Фольксваген - Бора д.н. НОМЕР_1.

Третя особа проти задоволення позову заперечує на тій підставі, що позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. 1172 ЦК України та на статтю 1191 ЦК України. Статтею 1172 ЦК України унормовано, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання службових обов'язків. Стаття 1191 передбачає, що особа, яка відшкодувала завдану іншою особою шкоду, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

По справі відповідачем являється УМВС Херсонської області, що має відшкодовувати шкоду завдану їх працівником під час виконання службових обов'язків.

В свою чергу, як видно із висновку службової перевірки, ОСОБА_1 завдав шкоди не під час виконання службових обов'язків.

Це підтверджується висновком службової перевірки - аркуш справи № 93, де зазначено - «без дозволу виїхав з лінійного відділу».

Це підтверджується і довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, аркуш справи № 99, де зазначено, що "знаходився поза службою, в цивільному одязі, без вогнепальної зброї".

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення заборгованості з юридичної особи не може бути задоволена з огляду на те, що її працівник - ОСОБА_1 завдав шкоди не під час виконання службових обов'язків. УМВС України в Херсонській області не може бути належним відповідачем по цій справі.

Крім того, третя особа по справі - ОСОБА_1 0.В. теж ніяк не може бути відповідачем по цій справі, адже відповідно до статті 21 ГПК України, а також відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви до фізичних осіб пред'являються в рамках цивільного судочинства, а не господарського виходячи із суб'єктного складу і характеру спірних правовідносин. До того ж позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права та інтересу. Право звернення з регресною вимогою виникає у кредитора з моменту здійснення ним виплат потерпілому. З цього моменту обчислюється строк для пред'явлення регресного позову та просить застосувати позовну давність.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

13 травня 2008 року в м. Херсоні з вини громадянина ОСОБА_1, що керував автомобілем Фольксваген-Бора з державними номерними знаками 2200-41. що належить УМВС України в Херсонській області, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

На дату скоєння цієї пригоди власник зазначеного автомобіля не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина водія ОСОБА_1 у скоєні вищезазначеної ДТП підтверджується Постановою Суворівського районного суду м. Херсон від 17.06.2008 року.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль "'Тойота'" з номерними знаками НОМЕР_2. під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6 і позивач виплатив йому суму страхового відшкодування -18239 грн. 35 коп.

Як вбачається із матеріалів справи страхова сума виплачувалась двома платіжними дорученнями - №1636 від 08.08.08р. та №1835 від 21.08.08р.

Відповідач та третя особа вважають, що позов заявлений за межами строків позовної давності та заявили клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ст.261 ЦК України передбачає, що за регрес ними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином позивач взнав про те, що порушено його майнове право внаслідок відшкодування ним страхової суми у 570 грн. 08.08.08р. і строк загальної позовної давності по зверненню стягнення цієї суми з винної особи закінчився 08.08.11р. Позов заявлений до господарського суду згідно поштового штемпеля на конверті 19.08.11р. Тобто сума 570 грн. заявлена до стягнення за межами строків позовної давності.

Ст.267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності, то по відношенню до суми 570 грн. у задоволені позову відмовляється у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо суми 17669 грн. 35 коп., то вона перерахована позивачем потерпілому у ДТП 21.08.08р. і строк позовної давності спливає 21.08.11р., а позов заявлений 19.08.11р., тобто в межах строків позовної давності а тому в цій частині позов розглядається по суті.

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-праве відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до п.п. а) п. 41.1. ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільну правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закону МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП

У зв'язку з настанням події, передбаченої пп. а п.41.1 ст.41 Закону. позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 17669,35 грн. на підставі п.п.а п.41.1 ст.41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП.

Таким чином, позивач виконав покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Ст. 1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Щодо заперечення позивача та відповідача в тій частині, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області не може бути відповідачем у справі, оскільки р-н ОСОБА_1, який визнаний винним у скоєні ДТП не був при виконанні службових обов'язків та самовільно заволодів автомобілем, а тому належним відповідачем у справі може бути гр-н ОСОБА_1, але він не може бути стороною у справі, то господарський суд виходить із того, що відповідно до ст.1187 ЦК України Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач в якості відсутності його вини у скоєні ДТП посилається на матеріали службового розслідування, що ним проведено у результаті виявлення самовільного заволодіння третьою особою транспортним засобом та скоєння ДТП.

Як вбачається із матеріалів службового розслідування відповідач є законним володільцем автомобільного транспортного засобу VW з державними номерними знаками 2200-41.

31 травня 2008 року о 02.00 проведено медичний огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 у обласному наркологічному диспансері. Згідно протоколу медичного огляду №1469 в сечі ОСОБА_1 виявлено 2,14 промілі алкоголю. Висновок огляду: гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю, не ускладнена".

Також проведеною перевіркою встановлено, що 30.05.2008 по охороні адмінбудівлі лінійного відділу п. Херсон УМВС несли службу міліціонер - водій СТЗ лінійного відділу в п. Херсон молодший сержант міліції ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта середня, в ОВС з 22.05.2007, в займаній посаді з 26.12.2007 та міліціонер ГППСМ того ж відділу старший сержант міліції ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта середньо-технічна, в ОВС з 16.01.2003, в займаній посаді з 16.04.2008, які не повідомивши оперативного чергового та без дозволу керівництва відділу дозволили виїзд з території лінійного відділу в п. Херсон службового автомобіля "Volkswagen Вога" д/н НОМЕР_3

Таким чином проведеною перевіркою встановлено, що дорожньо-транспортна пригода яка мала місце 30.05.2008 року о 23.30 на перехресті вул. Горького та вул. Жовтневої революції м. Херсон сталася з вини міліціонера - водія СТЗ лінійного відділу в п. Херсон УМВС України в Херсонській області старшого сержанта міліції ОСОБА_1.

Вказана подія стала можливою в наслідок ігнорування вимог наказу

МВС України № 81-2007, Правил дорожнього руху міліціонером-водієм СТЗ лінійного відділу в п. Херсон УМВС старшим сержантом міліції ОСОБА_1, неналежного несення служби по охороні адмінбудівлі лінійного відділу м.Херсон УМВС міліціонером-водієм лінійного відділу в п. Херсон молодшим сержантом міліції ОСОБА_7 та міліціонером ГППСМ того ж відділу старшим сержантом міліції ОСОБА_8, та неналежного контролю за несенням служби добовим нарядом з боку підмінного оперативного чергового ЧЧ - оперуповноваженого СКР лінійного відділу в п. Херсон УМВС лейтенанта міліції ОСОБА_9

Таким чином матеріали службового розслідування відповідача доводять як вину третьої особи, гр-на ОСОБА_1, який без дозволу керівництва використовував транспортний засіб, так і вину відповідача, оскільки відповідач не забезпечив належну схоронність транспортного засобу та його працівники, що знаходились при виконанні службових обов'язків, - молодший сержантом міліції ОСОБА_7 та міліціонер ГППСМ того ж відділу старший сержант міліції ОСОБА_8 в порушення своїх посадових обов'язків надали можливість гр-ну ОСОБА_1 скористатись транспортним засобом, що знаходився у володінні відповідача, для власних цілей.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями) №6 від 27.03.1992 року, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Щодо того, що позивач заявив позов з посиланням на те, що шкода джерелом підвищеної небезпеки завдана з вини гр-на ОСОБА_1, який не був при виконанні службових обов'язків, а тому предмет спору неправильно визначений, то розгляд справи за підставами про спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки є фактично зміною підстав позову, не відповідає матеріалам справи, позивач офіційно не змінював підстави позову, то господарський суд виходить із того, що предметом позову є регресна вимога позивача, а підстави позову позивачем вказані, як спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - оскільки позивач у позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги - ст.1188 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

До того ж, матеріалами справи доведено, що шкода завдана як з вини громадянина ОСОБА_1, так із вини працівників відповідача.

Щодо того, що гр-н ОСОБА_1 не може бути відповідачем у господарському процесі, оскільки він не є суб'єктом підприємницької діяльності, то він господарським судом залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача, оскільки рішення господарського суду може вплинути в подальшому на його права та обов'язки, а не відповідачем по справі.

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку, що у спричинені шкоди автомобілю "'Тойота'" з номерними знаками НОМЕР_2. під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6 в результаті ДТП, що була скоєна 13.05.2008 року в м. Херсоні є 50% вини відповідача та 50% вини гр-на ОСОБА_1, а тому позов підлягає частковому задоволенню - у розмірі 50% від суми, що заявлена в межах позовної давності, що складає 8834 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області, м.Херсон, вул Кірова,4 код ЄДРПОУ 08592322 р/рахунки невідомі, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ ) 02154, м.Київ-154. Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131, п/рахунок 2600202284871 в Укресімбанку м.Київ, МФО 322313 - 8834 (вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 68 коп. збитків, 88 (вісімдесят вісім) грн. 34 коп. витрат по держмиту та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В задоволені суми 570 грн. відмовити у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

4.У задоволені суми 8834 грн. 68 коп. відмовити у зв'язку з відсутністю вини відповідача.

Суддя З.В. Клепай

Дата підписання рішення 01.11.2011р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України