Рішення № 18984074, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/23517.10.11

За позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства “Укрпромпректбудсервіс”

до відповідача 2: Компанії Balsby Investments Limited (Балсбі Інвестментс Лімітед)

Третя особа 1: Закрите акціонерне товариство “Беарс”

Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ініціатива ОМГ”

про визнання векселя таким, що не підлягає оплаті

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю

від відповідача 1: ОСОБА_2.представник за довіреністю

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання простого векселя від 17.07.2009р. серії АА № 0141569 номінальною вартістю 68639000,00 млн. грн., строк платежу по предявленню, але не раніше 01.03.2010р. таким, що не підлягає оплаті Відкритим акціонерним товариством “Укрпромпроектбудсервіс”.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при оформлені заборгованості оспорюваним векселем між відповідачем 1 та відповідачем 2 не було дотримано порядку, що встановлений законом, оскільки вексель було емітовано відповідачем 1 в рахунок погашення заборгованості за придбані у відповідача 2 цінні папери згідно Договору купівлі-продажу; укладання Договору купівлі-продажу та видача векселя призвело до збільшення суми кредиторських вимог відповідача 2 на 68639000,00 грн., чим було безпосередньо порушено право позивача та інших кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/235, розгляд справи призначено на 16.08.2010р.

В судовому засіданні 16.08.2010р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 30.08.2010р. та ухвалою суду від 16.08.2010 витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ “Беарс”, ТОВ “Ініціатива ОМГ”, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 07.03.2011 для належного повідомлення відповідача 2 про розгляд справи, оскільки відповідач 2 являється нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Відповідно до зворотного боку Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, документ не був вручений у звязку з відсутністю Компанії Balsby Investments Limited за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 07.03.2011 відкладено розгляд справи на 18.04.2011р.

Через відділ Діловодства суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви про визнання векселя таким, що не підлягає оплаті, в який позивач зазначив, що викуп власних акцій товариством не міг відбутися до 22.07.2009, оскільки пунктом «з»статті 41 прямо передбачено, що вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, відносяться до компетенції загальних зборів, а відтак службові особи ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»не мали законних повноважень та не могли укласти договори купівлі-продажу цінних паперів 17.07.2009 з компанією «Балсбі Інвестментс лімітед»№ 17/07 на суму 68639000,00 грню, як це зазначено в актах приймання-передачі від 17.07.2009 простих векселів в рахунок оплати цінних паперів за вищевказаним договором; при оформлені заборгованості оспорюваним векселем, між відповідачем 1 та відповідачем 2 не було дотримано порядку, що встановлений законом, оскільки вексель було емітовано відповідачем 1 в рахунок погашення заборгованості за придбані у відповідача 2 цінні папери згідно Договору купівлі-продажу.

До початку слухання справи від відповідача 1 до господарського суду надійшло клопотання про належне повідомлення про розгляд справи третьої особи 7 та відкладення справи слуханням на іншу дату.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник відповідача 1 зазначив, що адреса третьої особи 7, вказана позивачем в позовній заяві не відповідає дійсності та не підтверджена жодними доказами. З листа третьої особи 7 вбачається, що офіс останньої зареєстровано на адресою: ОСОБА_3, АДРЕСА_1, поштовий індекс 1065 Нікосія, Кіпр (копія додана до клопотання). Вказана інформація, крім іншого, підтверджується свідоцтвом Департаменту реєстратора компаній та офіційного ліквідатора Міністерства торгівлі, промисловості та туризму від 26.01.2008 (копія додана до клопотання).

До початку слухання справи від відповідача 1 до господарського суду надійшло клопотання про належне повідомлення про розгляд справи відповідача 2 та відкладення справи слуханням на іншу дату.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник відповідача 1 зазначив, що адреса Відповідача 2, вказана позивачем в позовній заяві не відповідає дійсності та не підтверджена жодними доказами. З листа Відповідача 2 вбачається, що офіс останньої зареєстровано на адресою: ОСОБА_3, АДРЕСА_1, поштовий індекс 1065 Нікосія, Кіпр (копія додана до клопотання). Вказана інформація, крім іншого, підтверджується свідоцтвом Департаменту реєстратора компаній та офіційного ліквідатора Міністерства торгівлі, промисловості та туризму від 26.01.2008 (копія додана до клопотання). Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналась 19.10.2000 р., прийнявши відповідний нормативний акт З акон України “Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах” та Гаазькою конвенцією з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р., до якої Україна приєдналась 28.10.1966 р.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. №1092/5/54, суди України складають доручення та направляють їх в установленому порядку для виконання в іноземній державі.

Пунктом 2.3. вищезазначеної Інструкції передбачено, що доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України; якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України; документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

За таких обставин, відповідачу 2 у справі для належного повідомлення про розгляд справи, необхідно вручати судові документи та матеріали по справі в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову.

Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Статтею 125 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Ухвалою суду від 18.04.2011 зупинено провадження у справі до 17.10.2011 для належного повідомлення відповідача 2 про розгляд справи, оскільки відповідач 2 являється нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Відповідно до повідомлення про вручення поштової кореспонденції документи були вручені Компанії Balsby Investments Limited за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 17.10.2011 поновлено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про надіслання до правоохоронних органів повідомлення про виявлення при розгляді справи ознак складу злочинів передбачених ст. 219, 365 КК України, за фактами незаконного укладання Договору купівлі-продажу цінних паперів, вексельного розрахунку та перевищення службовими особами відповідача 1 повноважень.

Відповідно до Листа Вищий арбітражний суд, від 03.08.1992, № 01-8/912 "Про деякі питання застосування Законів України "Про арбітражний суд", "Про прокуратуру" та Арбітражного процесуального Кодексу України [Вищий Арбітражний Суд, Генеральна Прокуратура]" у випадках, коли при вирішенні господарського спору арбітражний суд виявить у діяльності посадових осіб підприємств та організацій порушення законодавства, що містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, арбітражний суд повідомляє про цей факт органам прокуратури.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача, оскільки судом, за наявними доказами в матеріалах справи, не виявлено у діяльності посадових осіб підприємств та організацій порушення законодавства, що містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку.

Третя особа 1 в судове засідання 17.10.2011 не зявилася, проте через канцелярію суду подала клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю його уповноваженого представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників третьої особи 1 бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте третя особа 1 наданими їй процесуальними правами не скористалася.

Позивач в судовому засіданні від 17.10.2011 підтримав заявлені позовні вимоги за вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач 1 надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що для розуміння законності оплати векселем за акції (цінні папери) потрібно звертатися не тільки до Закону України «Про обіг векселів в Україні», але і до інших Законів України і підзаконних актів, які дають визначення термінів і трактують застосування норм і положень вищевказаного закону, а саме ст. 153 Господарського кодексу України, п. 1.6 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», лист Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку від 08.10.2001 № 10806/18; державна податкова адміністрація, також підтримує позицію можливості здійснення розрахунку за придбані акції-векселем та зазначила правила ведення податкового обліку з операцій придбання цінних паперів при розрахунку векселем, підтверджуючи ти самим законність розрахунків векселем за цінні папери.

Незважаючи на належне повідомлення представники відповідача 2 та третьої особи 2 в судове засідання 17.10.2011 не зявилися, про причини неявки суду невідомо.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та учасники судового процесу були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2009 порушено провадження у справі № 49/296-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Укрпромпроектбудсервіс” за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Беар Логістік Центр” у звязку з неспроможністю боржника погасити безспірну прострочену заборгованість у сумі 1082155,15 грн.

15.09.2009 у справі № 49/296-б винесено ухвалу підготовчого засідання, якою, зокрема, було визнано розмір грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 1082155,15 грн. та призначено арбітражного керуючого Мартинка В.І. розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства “Укрпромпроектбудсервіс”.

05.12.2009 р. в газеті “Урядовий курєр” було розміщено оголошення про порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Укрпромпроектбудсервіс”.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2011 у справі № 49/296-б припинено повноваження розпорядника майна боржника Мартиненка В.І.; призначено розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства "Укрпромпроектбудсервіс" арбітражного керуючого Мартинко А.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2011 у справі № 49/296-б відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у визнанні кредитором Відкритого акціонерного товариства "Укрпромпроектбудсервіс" на загальну суму 14001636,73 доларів США.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2011 у справі № 49/296-б визнано кредитором ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" Товариство з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал" на загальну суму 45838594,67 грн., які є вимогами четвертої черги; визнано кредитором ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" Компанію "Balsby Investments Limited" на загальну суму 68639000,00 грн., які є вимогами четвертої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" на загальну суму 135251195,71 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 року у справі № 49/296-б апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2011 у справі № 49/296-б залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 у справі № 49/296-б змінено. Викладено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 у справі № 49/296-б в наступній редакції: " Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2011 у справі № 49/296-б про призначення розпорядником майна ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" арбітражного керуючого Мартинко А.Г. залишено без змін. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2011 у справі № 49/296-б про відмову Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у визнанні кредитором ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" на загальну суму 14001636,73 доларів США залишено без змін. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2011 у справі № 49/296-б про визнання кредиторами ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" Товариство з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал" на загальну суму 45838594,67 грн., та Компанії "Balsby Investments Limited" на загальну суму 68639000,00 грн. залишено без змін.

В постанові Вищого господарського суду України колегією суддів встановлено, що 17.07.2009 між боржником та Компанією “Balsby Investments Limited” укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 17/07.

Актом приймання-передачі від 17.07.2009 стверджується факт того, що в рахунок оплати цінних паперів згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № 17/07 від 17.07.2009, боржник передав, а Компанія “Balsby Investments Limited” прийняла простий вексель серії АА № 0141569 з наступними реквізитами: валюта гривня, сума 68639000,00 грн., дата складання 17.07.2009, строк оплати за предявленням, але не раніше 01.03.2010, місце сплати м. Київ, найменування установи ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” .

На підтвердження заявлених до боржника вимог, Компанія “Balsby Investments Limited” надала суду акт приймання-передачі від 17.07.2009 та вексель серії АА 0141569.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач вважаючи, що при оформлені заборгованості оспорюваним векселем між відповідачем 1 та відповідачем 2 не було дотримано порядку, що встановлений законом, оскільки вексель було емітовано відповідачем 1 в рахунок погашення заборгованості за придбані у відповідача 2 цінні папери згідно Договору купівлі-продажу; укладання Договору купівлі-продажу та видача векселя призвело до збільшення суми кредиторських вимог відповідача 2 на 45838594,67 грн., чим було безпосередньо порушено право позивача та інших кредиторів, звернувся з позовом про визнання простого векселя від 17.07.2009 серії АА № 0141569 номінальною вартістю 45838594,67 млн. грн., строк платежу по предявленню, але не раніше 01.03.2010р. таким, що не підлягає оплаті Відкритим акціонерним товариством “Укрпромпроектбудсервіс”.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у відповідності до наданих позивачем обґрунтувань позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, а по ч. 2 ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України” № 1906-ІV, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні положення визначені і в ч. 3 ст. 4 ГПК України. Законами України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі” № 826-ХІV, „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі” № 827-ХІV, та „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів” № 828-ХІV Україна приєдналась до згаданих в законах Конвенцій, які набрали чинності для України 06.01.2000 р. При цьому до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Україна приєдналась з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї конвенції. Отже, зазначені вище Конвенції і Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі стали частиною національного законодавства та їх положення застосовуються у відповідності до наведеної вище ч. 2 ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про обіг векселів в Україні” № 2374-ІІІ від 05.04.2001 законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель це папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»визначені застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатка II до Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, які діють в Україні.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у без документарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлений перелік вимог до простого векселя.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, що діяв на момент видачі векселя АА № 0141569 від 17.07.2009, простий вексель повинен містити такі реквізити:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Наслідком недотримання зазначених вимог, що означає відсутність будь-якого з реквізитів, зазначених у ст. 75 Уніфікованого закону, є визнання документа таким, що не має сили простого векселя, крім не зазначення строку платежу, місця платежу, місця видачі векселя (ст. 76 Уніфікованого закону).

Спірний вексель містить усі вищевказані реквізити, а отже, повністю відповідає встановленим Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі вимогам, що дозволяє розглядати даний вексель як цінний папір, який має вексельну силу.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту цивільних прав як визнання векселя таким, що не підлягає оплаті.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Вексельне зобовязання є безумовним та абстрактним.

Підставою для визнання недійсною вимоги за векселем є виключно відсутність реквізитів, передбачених ст. 75 Уніфікованого закону, тобто дефект форми.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що оспорюваний простий вексель серії АА № 0141569 від 17.07.2009 відповідає всім вимогам законодавства України, позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх вимог.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачем у позовній заяві, суду не надано.

З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 24.10.2011