Рішення № 18984055, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/36217.10.11

За позовом Публічного акціонерного товариства

«Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Виробнича фірма «Веда-Сервіс»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 08-766 від 16.09.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 20 жовтня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Веда-Сервіс»(відповідач) грошових коштів основного боргу - 16793,52 грн., втрат від інфляції 1916,83 грн. та 3% річних 681,86 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основного боргу 10793,52 грн., втрат від інфляції 1916,83 грн. та 3% річних 681,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що свої зобов'язання по договору № 14/4 від 17 квітня 2008 року позивач виконав належним чином, зокрема, перерахував відповідачу - 493 140,00 грн., однак кошти в розмірі 16 793,52 грн. виявилися надмірно сплаченими на користь відповідача, які, за твердженнями позивача, підлягають поверненню.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 20.10.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивач, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством позивачем «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій», правонаступником якого є позивач, що підтверджується Статутом (надалі Замовник, копія статуту міститься в справі) та відповідачем (далі по тексту - Виконавець) (разом сторони), було укладено договір № 14/4 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується виконати та здати Замовнику, а останній прийняти та оплатити види робіт обладнання та робіт.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Замовник перерахував на користь Виконавця грошові кошти в сумі 493140,00 грн., тоді як відповідач передав позивачу обладнання на суму 476346,48 грн., а тому, за твердженнями позивача, кошти в розмірі 16793,52 грн. є надмірно сплаченими на користь Виконавця, які мають бути повернуті останнім на користь Замовника.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 23.02.2010р. звернувся до відповідача з листом з вимогами повернути кошти в розмірі - 16793,52 грн. (копія листа міститься в матеріалах справи). Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем 1.03.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення міститься в матеріалах справи). Позивач стверджує, що відповідну суму коштів відповідач на його рахунок не перерахував.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 17 квітня 2008 року між сторонами було укладено договір № 14/4 згідно умов п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується виконати та здати Замовнику, а останній прийняти та оплатити види робіт обладнання та робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач в період з грудня 2008 року по червень 2009 року перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі - 493140,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії платіжок містяться в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідач передав позивачу робіт та обладнання за Договором на загальну суму - 476346,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 1.09.2011р. між сторонами був складний акт звірки взаєморозрахунків з якого слідуєя, що заборгованість Виконавця перед Замовником становить 16793,52 грн., при цьому, сторонами зазначено, що дебет позивача - 493140,00 грн., кредит відповідача - 476346,68 грн. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Як встановлено судом, в період з вересня по жовтень 2011 року відповідач частково перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі - 6000,00 грн., що підтверджується випискою з картки про рух коштів по рахунку Замовника (належним чином засвідчена копія картки міститься в матеріалах справи), внаслідок чого, зокрема, позивач уточнив (зменшив) свої позовні та просить суд стягнути з відповідача не 16793,52 грн., а 10793,52 грн. (з урахуванням частково повернених коштів відповідачем).

На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 2.0.2011р. та від 29.09.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення позивачем сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення позивачу перерахованих ним коштів у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 10793,32 грн., як безпідставно набутих коштів, з розрахунку 493140,00 грн. (сума перерахованих коштів) - 476346,68 грн. (вартість робіт та обладнання) 6000,00 грн. (частково повернені кошти).

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Як встановлено судом, надмірно сплачені позивачем на користь відповідач грошові кошти розмірі - 10793,32 грн. за своєю правовою природою є такими, що безпідставно отримані відповідачем.

Частиною 4 статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Таким чином, ст. 1214 Цивільного кодексу України носить відсилочний характер відносно встановлення формули нарахування процентів за користування отриманих грошових коштів однією із сторін.

Так, положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правова конструкція положень ст. 536 Цивільного кодексу України трансформується до встановлення факту договірних відносин саме між фізичними, а не між юридичними особами, а тому, правові підстави для стягнення з відповідача, на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, 3% річних та втрат від інфляції в сумі 2598,69 грн. - відсутні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 10793,32 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить 13392,21 грн.

Таким чином, судові витрати позивача, залежно від нової ціни позову, пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 299,64 грн. (108,48 грн. - державного мита та 191,16 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Веда-Сервіс»(ідентифікаційний код: 23713429, адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 6, п/р 2600700001758 в АКБ «Правекс- Банк»в м. Київ, МФО 321983), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»(ідентифікаційний код: 00130659, адреса: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, 39, п/р 26005301180186 в ПІБ м. Біла Церква, МФО 321057), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 10793,32 грн. (десять тисяч сімсот девяносто три гривні 32 копійки) та судові витрати в сумі 299,64 грн. (двісті девяносто девять гривень 64 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 24.10.2011р.