Рішення № 18983920, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/28917.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»

Простягнення 6542,02 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.11 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»про стягнення 6259,71 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 213,09 грн. пені, 27,98 грн. інфляційних нарахувань та 41,24 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 3151 від 22.01.2001 р. про користування електричною енергією.

Ухвалою суду від 29.09.11 р. було порушено провадження у справі № 37/289 та призначено її розгляд на 17.10.2011 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.11 р. на виконання вимог ухвали суду від 29.09.11 р. надав витребувані документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 03.10.11 р., згідно з яким відповідач 07.10.11 р. отримав ухвалу суду від 29.09.11 р. у даній справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (електропостачальна організація) та Комунальним підприємством «Будинкоуправління»Київської обласної державної адміністрації, яке було реорганізоване шляхом злиття у Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рембудексплуатація», (споживач) був укладений договір № 3151 від 22.01.01 р. про користування електричною енергією, відповідно до пункту 1 якого електропостачальна організація зобовязується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах 213,5 кВА (кВт) (приєднаної) дозволеної до використання потужності, згідно з визначеними йому цим договором умовами величинами споживання електроенергії та потужності (додаток № 1), а абонент зобовязується оплачувати використану електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору № 3151 від 22.01.01 р., розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18-19 числа попереднього місяця до також числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію розрахунковий період та календарний місяць вважаються прирівняними.

Відповідно до п. 1 додатку № 13 до договору № 3151 від 22.01.01 р., показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка «Перелік обєктів споживача»фіксуються 17 числа кожного місяця до 17 години та оформлюється актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Пунктом 2.1. вищевказаного додатку визначено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості спожитої електроенергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача»до цього договору.

У відповідності до п. 2.2. додатку № 2 до договору № 3151 від 22.01.01 р., оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

При відсутності заборгованості надлишок коштів що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобовязання за договором № 3151 від 22.01.01 р., тоді як відповідач свої зобовязання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.03.2011 р. до 01.09.11 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 6259,71 грн., що підтверджується копіями звітів та актів про використану електричну енергію, рахунками-розшифровками і актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період, та довідкою про надходження коштів від КП Київської обласної ради «Рембудексплуатація»за спожиту від ПАТ «Київенерго»електроенергію.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»про стягнення 6259,71 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 213,09 грн. пені, 27,98 грн. інфляційних нарахувань та 41,24 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 3151 від 22.01.2001 р. про користування електричною енергією.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 3151 від 22.01.2001 р. строк оплату за спожиту активну енергію здійснив не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 6259,71 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»суми основного боргу за споживання активної електричної енергії у розмірі 6259,71 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 27,98 грн. інфляційної складової боргу та 41,24 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 3151 від 22.01.2001 р. за період з 01.03.11 р. до 01.09.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 98,7 %, 99,6 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період мають відємний показник, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань за спірний період, згідно з яким інфляційні нарахування становлять 19,27 грн. (з відємним показником)

Таким чином, Господарський суд м. Києва відмовляє ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 27,98 грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2011 р. до вересня 2011 р.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем за спожиту активну електричну енергію за період з березня 2011 р. до вересня 2011 р. за договором № 3151 від 22.01.2001 р., то стягненню з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація», на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає 41,24 грн. трьох відсотків річних.

ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить стягнути з відповідача 213,09 грн. пені за порушення грошового зобовязання за договором № 3151 від 22.01.2001 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 5.4. договору № 3151 від 22.01.2001 р., за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії та потужності (безпідставну повну або часткову відмову, ухиляння від оплати і таке інше) абонент сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,75 % суми сплати, яку абонент затримав за кожну добу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня з березня 2011 р. до вересня 2011 р. становить 213,09 грн.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Коумнального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» (01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код ЄДРПОУ 33234763) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 6259 (шість тисяч двісті пятдесят девять) грн. 71 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 41 (сорок одну) грн. 24 коп. трьох відсотків річних, 213 (двісті тринадцять) грн. 09 коп. пені, 101 (сто одну) грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 21.10.11 р.