Рішення № 18983764, 18.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 р. Справа № 20/161-15/46-6/1078-17/95-

2/20-6/108-17/96

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНС", вул. Мазепи, 175, м. Івано-Франківськ,76026;

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 76018; АДРЕСА_2

про стягнення 1112485 грн. 97 коп., в т.ч. 815000 грн. борг, 82658 грн. 98 коп. пеня, 45246 грн. 99 коп. 3 % річних, 128830 грн. інфляційні втрати, 40750 грн. штраф;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність №01-03/11 від 01.03.2011)

Від відповідача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність №б/н від 18.01.2011)

Від відповідача: ОСОБА_5 - представник, (довіреність № б/н від 18.01.11)

ВСТАНОВИВ: 08.12.09 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гурман-Плюс” звернулося до господарського суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення частини боргу в сумі 645000 грн. за одержане за договором купівлі-продажу №1 від 19.06.09 обладнання, який виник внаслідок недотримання відповідачем графіку здійснення платежів, встановленого договором. Також, товариством було заявлено до стягнення пеню в сумі 23354,78 грн. за прострочення оплати (справа №20/161-15/46-6/107).

05.02.10 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гурман-Плюс” звернулося до господарського суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення залишку боргу за договором купівлі-продажу №1 від 19.06.09 в сумі 200000 грн., пені в сумі 3482,19 грн., штрафу в сумі 62000 грн. (справа №2/20-6/108).

04.08.11 господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвали в порядку ст. 25 ГПК України про заміну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-Плюс" правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІНС" у двох вищевказаних справах, в зв”язку із укладенням 24.09.10 договору купівлі-продажу права вимоги.

Розпорядженням керівника апарата господарського суду № 45 від 17.08.11 справи №20/161-15/46-6/107 та №2/20-6/108 передані на повторний автоматичний розподіл, за наслідками якого передані на розгляд судді Неверовській Л. М.

12.10.11 господарським судом розпочато по суті розгляд справ №20/161-15/46-6/107-17/95 та №2/20-6/108-17/96. В судових засіданнях 12.10.11 оголошено перерви до 17.10.11. Під час перерви відповідачем подано клопотання про колегіальний розгляд вищевказаних справ. Розпорядженнями голови господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.11 справи №20/161-15/46-6/107-17/95 та №2/20-6/108-17/96 скеровано для подальшого розгляду судді Неверовській Л.М.

17.10.11 господарським судом продовжено судове засідання.

З огляду на те, що позовні вимоги у двох справах №20/161-15/46-6/107-17/95 та №2/20-6/108-17/96 заявлені одним і тим же позивачем, спрямовані до одного і того ж відповідача та є однорідними, тобто грунтуються на однакових способах захисту; позовні вимоги грунтуються на правовідносинах, які виникли з однієї підстави договору купівлі-продажу №1 від 19.06.09 та підтверджуються одними і тими же доказами, 17.10.11 в судовому засіданні господарським судом Івано-Франківської області на підставі ст.58 ГПК України об"єднано справи №20/161-15/46-6/107-17/95 та №2/20-6/108-17/96 для спільного розгляду в одну справу за №20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96. При цьому господарським судом враховується також та обставина, що застосування ст.58 ГПК України є неможливим на стадії апеляційного чи касаціного перегляду. Розгляд справ у різних позовних провадженнях може обумовити винесення різних судових рішень за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду.

Таким чином, господарський суд розглядає вищевказаний спір в обсягах визначених: у позовних заявах ТОВ "Гурман-Плюс" вх.№5011 від 08.12.09 (т.1, а.с. 3-6), вх.№434 від 05.02.10 (т.2, а.с. 3-4); заявах про збільшення розміру позовних вимог поданих ТОВ "АВІНС" вх.№7790/2011 свх від 20.09.11 (т.1, а.с. 158-162), вх.№7791/2011 свх від 20.09.11 (т.2, а.с. 160-163) і прийнятих господарським судом до розгляду відповідно до ст.22 ГПК України. З огляду на викладене, предметом спору у справі №20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96 є стягнення 1112485 грн. 97 коп., в тому числі: 815000 грн. боргу, 82658 грн. 98 коп. пені, 45246 грн. 99 коп. річних, 128830 грн. інфляційних втрат, 40750 грн. штрафу.

Позивач ТОВ "АВІНС" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що продавець за договором ТОВ "Гурман-Плюс" відповідно до п.4.1.3 договору купівлі-продажу торговельного обладнання від 19.06.2009 року, не передав позивачу документи, повязані з використанням обладнання у встановлений договором строк, що призвело до неможливості використання покупцем (позивачем) придбаного обладнання. Відповідач 28.04.2011 року направив ТОВ «Гурман-плюс»лист № 9 з проханням виконати взяті на себе зобов'язання по Договору № 1 купівлі-продажу обладнання щодо передачі йому, як покупцю, документів, пов'язаних з використанням обладнання та надав розумний термін для його виконання до 10 травня 2011 року. 19 травня 2011 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ТОВ «Гурман-Плюс»з вищезазначеним проханням, повторно надавши йому термін на виконання до 31.05.2011 року, а також попередивши його про те, що за умови не виконання взятих на себе зобов'язань по договору змушений буде відмовитися від договору та повернути обладнання. Листами № 11 від 03.06.2011 року та № 15 від 21.06.2011 року відповідач повідомив ТОВ «Гурман-Плюс»про відмову від договору та просив його з'явитися для отримання проданого обладнання і підписання Акту приймання - передачі за вказаною в листі адресою, на що отримав відповідь від 10.06.2011 року № 10, де ТОВ «Гурман-Плюс», посилаючись на обставини, які згадував у попередніх листах вважає, що підстави для відмови відсутні. На повторний лист від 21.06.2011 року останній не відреагував. Таким чином, відповідач вважає, що зобов"язання за договором є припиненим внаслідок односторонньої відмови від договору на підставі ч.2 ст. 666 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарським судом, 19 червня 2009 року між ТОВ "Гурман-плюс" (продавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір №1 купівлі-продажу торговельного обладнання, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність (продати) покупцю обладнання, перелік та кількість якого визначається у "Специфікації №1", яка є невідємною частиною даного договору.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 договору загальна вартість обладнання становить 1 070 500,00 грн. в тому числі ПДВ. Грошові кошти у розмірі 1070500,00 грн., покупець зобов'язаний сплатити продавцю протягом шести місяців з моменту підписання акту прийому-передачі обладнання, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця згідно затвердженого графіку.

Відповідно до п.2.3 договору купівлі-продажу торговельного обладнання №1 від 19.06.09 розрахунок за придбане майно здійснювалось відповідачем згідно наступного графіку:

авансовий платіж (до підписання акту приймання-передачі) 30500 грн.;

до 31 серпня 2009 року 240000 грн.;

до 31 вересня 2009 року 200000 грн.;

до 31 жовтня 2009 року 200000 грн.;

до 31 листопада 2009 року 200000 грн.;

до 31 грудня 2009 року 200000 грн.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що сплата авансового платежу у розмірі 30500,00 грн. передбачена до підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 3.1 договору передача обладнання здійснюється продавцем покупцю на протязі 2-х тижнів з моменту зарахування авансового платежу на рахунок продавця, за актом приймання-передачі, в приміщенні торгового комплексу "Гурман-маркет", за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука, 11а.

Підприємцем здійснено авансовий платіж у розмірі 30500,00 грн.

23 липня 2009 року сторонами складено акт прийому-передачі обладнання, за яким продавець передав, а покупець прийняв зазначене в акті обладнання. Вказаний акт підписано представниками товариства “Гурман-Плюс” та підприємця, скріплено печатками сторін.

У подальшому відповідачем сплачено товариству ще 195000,00 грн., а всього за отримане обладнання підприємцем сплачено 255500,00 грн., про що сторонами підписано бухгалтерську довідку.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача за одержане обладнання становить 815000 грн.

Вказані обставини були предметом дослідження також у справі №14/89 за позовом підприємця ОСОБА_2 до ТзОВ “Гурман-Плюс” про повернення 255500 грн. авансу за спірним договором. Судові рішення по даній справі набрали законної сили.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не подано господарському суду доказів належного виконання зобов”язання по оплаті одержаного за договором купівлі-продажу обладнання перед товариством “Гурман-Плюс”.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2010 р., між ТОВ "Гурман-плюс" (первісний кредитор) та ТОВ "АВІНС" (новий кредитор) був укладений договір купівлі-продажу права вимоги (т.1, а. с. 137-), згідно п. 1.1 якого первісний кредитор продав, а новий кредитор купив належне первісному кредитору право вимоги у відповідності з усіма господарськими зобов'язаннями, що існують перед первісним кредитором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (боржник) в сумі 815 000 грн згідно договору купівлі-продажу торговельного обладнання № 1 від 19 червня 2009 р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.11 у справі №5010/488/2011-24/12 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між ТОВ "Гурман-плюс" і ТОВ "АВІНС" договору купівлі-продажу права вимоги від 24 вересня 2010 р. Вказане судове рішення набрало законної сили і є чинним. А отже вказаний договір є чинним і підлягає виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Відповідно до положень ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.25 ГПК України у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Ухвалами господарського суду від 04.08.11 (т.1, а.с. 142; т.2, а.с. 144) замінено позивача ТзОВ “Гурман-Плюс” правонаступником ТзОВ “АВіНС”.

Відповідачем не подано господарському суду доказів, які б свідчили про погашення боргу перед товариством “Гурман-Плюс” або товариством ““АвіНС”. Доводи про наявність такого боргу не спростовано.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення 815000 грн. боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не спростовують доводів позивача, враховуючи наступне.

У липні 2010 року суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман Плюс" про стягнення збитків, завданих розірванням договору купівлі-продажу №1 від 19.06.2009 року у розмірі 255 500,00 грн. (справа №14/89).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2010 року позов задоволено. Стягнено з відповідача 255 500,00 грн. боргу та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2010 року рішення місцевого господарського суду скасовано, а у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.10 у справі за № 14/89 залишено без змін.

Доводи відповідача щодо припинення зобов”язання за договором купівлі-продажу зводяться до переоцінки обставин встановлених судами апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді справи №14/89. При цьому відповідачем жодним чином не враховано обставини встановлені попередніми судами та їх висновки щодо можливості відмови від договору купівлі-продажу №1 від 19.06.2009 року. Зокрема, як зазначено у постанові Львівського апеляційного господарського суду по цій справі від 01.11.10, підприємцем ОСОБА_2 не доведено факту неможливості використання обладнання внаслідок не передання відповідачем певних документів. Крім того, з моменту передачі обладнання покупцю і по сьогоднішній день, таке обладнання використовується покупцем у господарській діяльності, а саме змонтовано та використовується у магазині “ІНФОРМАЦІЯ_1”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Перевіряючи в касаційному порядку вищевказану постанову Львівського апеляційного господарського суду, колегією суддів Вищого господарського суду України зазначено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів повернення позивачем придбаного за договором торговельного обладнання, або надіслання продавцеві пропозицій його вивезення із приміщення відповідача, що не дає можливості вважати, що покупець від вказаного договору відмовився, а відтак, у продавця не виникло обов`язку повернути сплачені йому грошові кошти. Вищий господарський суд дійшов висновку та зазначив у постанові, що факт уведення придбаного обладнання у користування свідчить про небажання позивача відмовлятись від договору і унеможливлює повернення даного обладнання продавцю. З огляду на вищевказані висновки, постановою Вищого господарського суду України від 20.04.11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.10 у справі за № 14/89 залишено без змін.

Крім того, відповідачем не враховано, що на момент розгляду справи №20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96 мають місце обставини, що остаточно унеможливлюють відмову від договору купівлі-продажу та фактичне повернення спірного майна продавцю ТзОВ “Гурман-Плюс”. Так, ухвалою господарського суду від 29.09.11 (т.2, а.с. 203-205) затверджено ліквідаційний баланс по справі №Б-13/106 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-Плюс", ліквідовано ТОВ "Гурман-Плюс" як юридичну особу, провадження у справі про банкрутство припинено. Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ТзОВ “Гурман-Плюс” станом на 12.10.11, юридичну особу припинено (т.2, а.с. 206-207).

З огляду на викладене, твердження відповідача про факт припинення зобов"язань за договором купівлі-продажу внаслідок односторонньої відмови від договору на підставі ч.2 ст.666 ЦК України є помилковими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку позивача та перерахунок сум інфляційних втрат, річних та пені.

Так, інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена таким методом становить 125310 грн., сума річних, які підлягають стягненню становить 45246 грн. 99 коп. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат слід задоволити частково, оскільки судом виявлено арифметичні помилки допущені позивачем при нарахуванні інфляційних втрат.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.4 договору встановлена відповідальність за прострочку оплати отриманого обладніння у вигляді пені.

Вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 82435 грн. 41 коп., в решті слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано зміни розміру облікової ставки НБУ в період з 08.06.10 по 31.07.10.

Вимоги про стягнення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми, від оплати якої покупець відмовився чи ухилився, заявлені на підставі п.66 Постанови Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 “Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання і Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій” є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Так, статтями 546, 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Укладеним між сторонами договором купівлі-продажу сторони не передбачили відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 5 відсотків від суми, від оплати якої покупець відмовився чи ухилився, а отже вимоги про стягнення такого штрафу є безпідставними.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНС" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1112485 грн. 97 коп. задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНС" 815000 грн. основного боргу, 82435 грн. 41 коп. пені, 45246 грн. 99 коп. 3 % річних, 125310 грн. інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 49 ГПК у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. При цьому відповідно до ст.ст. 45, 46 ГПК України позовні заяви оплачуються державним митом. Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. З системного аналізу вказаних норм вбачається, що передбачене ст.49 ГПК пропорційне відшкодування держмита має компенсаційний характер. При зверненні із позовом державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачено ТОВ "Гурман-Плюс". Враховуючи те, що ТОВ АВІНС" фактично державне мито було сплачено тільки при збільшенні розміру позовних вимог, на підставі ст.49 ГПК України, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають 2160 грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 625, 629, 655 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 25, 35, 49, 58, ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНС" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1112485 грн. 97 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 76018 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНС", вул. Мазепи, 175, м. Івано-Франківськ, 76026 (ідентифікаційний код 19403166) 815000 грн. (вісімсот п"ятнадцять писяч гривень) основного боргу, 82435 грн. 41 коп. (вісімдесят дві тисячі, чотириста тридцять п"ять гривень, сорок одна копійка) пені, 45246 грн. 99 коп. (сорок п'ять тисяч двісті сорок шість гривень, дев'яносто дев'ять копійок) 3 % річних, 125310 грн. (сто двадцять п'ять тисяч триста десять гривень) інфляційних втрат, 2160 грн. 79 коп. (дві тисячі сто шістдесят гривень, сімдесят дев'ять копійок) витрат по сплаті державного мита, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 26.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Неверовська Л. М. 26.10.11