Рішення № 18983725, 01.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" листопада 2011 р. Справа № 10/5007/72/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Лебідь" (с.Велика Березна Полонський район Хмельницька область) < В особі(назва) > < Поле для тексту >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінагропром" (с.Будичани, Чуднівський район Житомирська область) < Поле для тексту >

про стягнення 442983,20 грн. < Поле для тексту >

Фермерське господарство "Лебідь" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінагропром" 155980,00грн. основної заборгованості, 282323,80грн. пені, 4679,40грн. - 3% штрафу.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Житомирської області Пилипчук Т.І. №60/2011 від 12.10.2011р., у зв'язку з перебуванням з 10.11.2011р. судді Прядко О.В., в провадженні якої перебувала справа №10/5007/72/11, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, судову справу №10/5007/72/11 призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу господарського суду Житомирської області справу №10/5007/72/11 передано на розгляд судді Кравець С.Г.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.10.2011р. суддею Кравець С.Г. справу №10/5007/72/11 прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 01.11.2011р.

29.09.2011р. до господарського суду від Фермерського господарства "Лебідь" надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій позивач просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінагропром" 155980,00грн. основної заборгованості, 18821,00грн. пені та 4679,40грн. - штрафу.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 01.01.2011р. до господарського суду факсимільним зв'язком від Фермерського господарства "Лебідь" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також, у клопотанні ФГ "Либідь" повідомило, що станом на 01.01.2011р. заборгованість ТОВ "Укрінагропром" не змінилась і становить 155980,00грн. (а.с. 42).

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №1004265 6 (а.с. 41).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2008р. між Фермерським господарством "Лебідь" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінагропром" (відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу у відповідності з п. 1 якого, продавець (позивач) передає, а покупець (відповідач) купує насіння пшениці "Подолянка" за ціною дві тисячі гривень за одну тону в кількості 77,990 тонн (сімдесят сім тонн дев'ятсот дев'яносто кілограм) на суму 155980,00 (сто п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень, 00 коп.) грн. (а.с. 12).

25.09.2008р. між сторонами було укладено доповнення до договору купівлі-продажу насіння пшениці від 03.09.2008р. (а.с. 13).

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу, по накладній № 45 від 12.09.2008р. (а.с.14) передав відповідачу пшеницю у кількості 779,9цтн на загальну суму 155980,00грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору купівлі-продажу від 03.09.2008р. сторони погодили, що покупець зобов'язаний прийняти і розрахуватися за насіння пшениці не пізніше 01 листопада 2008 року.

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений договором строк, а саме: до 01.11.2008р. не виконав.

Матеріали справи свідчать також про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 21.07.2011р. (а.с. 7) про погашення заборгованості в сумі 155980,00грн., факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком № 6945 від 21.07.2011р. (а.с. 18).

Проте, відповідач відповідь на вимогу позивача не надав, заборгованість в сумі 155980,00грн. перед позивачем не погасив.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача існувала непогашена заборгованість перед позивачем в сумі 155980,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач заборгованість в сумі 155980,00грн. визнав, про що свідчить підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 16), однак, на час розгляду спору, відповідач доказів проведення розрахунків з позивачем суду не подав, його борг перед позивачем становить 155980,00грн.

За таких умов, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 155980,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 18821,00грн. пені та 4679,40грн. - 3% штрафу.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2.2 договору купівлі-продажу сторони погодили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за продукцію покупець виплачує штраф у розмірі 3% від суми відмови, а також 1% пені за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2.3 договору купівлі-продажу від 03.09.2008р. із змінами внесеними згідно з доповненням від 25.09.2008р., сторони погодили, що позовна давність щодо стягнення продавцем штрафу у розмірі 3% від вартості виробу (за відмову від розрахунку за отриману продукцію), а також 1% пені за кожний день прострочення платежу які передбачені пунктом 3.2.2 п. 3 договору купівлі-продажу від 03.09.2008р. (Відповідальність сторін), за домовленістю сторін збільшується на більш тривалий термін - три роки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наведеного позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунку (а.с. 34), позивачем нараховано пеню в розмірі 18821,00грн. за період з 02.11.2008р. по 02.05.2009р. на суму заборгованості 155980,00грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18649,51грн., нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.11.2008р. по 02.05.2009р. на суму заборгованості 155980,00грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18649,51грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 171,49грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий по договору купівлі-продажу від 03.09.2008р. товар на суму 155980,00грн., у відповідності до п. 3.2.2 договору позивачем нараховано 3% штрафу в сумі 4679,40грн., вимога про стягнення якого є правомірною, оскільки відповідач оплату у встановлений договором строк - до 01.11.2008р. не здійснив.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 155980,00грн. основної заборгованості, 18649,51грн. пені, 4679,40грн. - 3% штрафу. У задоволенні позову в частині стягнення 171,49грн. пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності із ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 655, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінагропром" (Житомирська область, Чуднівський район, с.Будичани, вул. Гайового, 1, ідентифікаційний код 35627158)

на користь Фермерського господарства "Лебідь" (30530, Хмельницька область, Полонський район, с.Велика Березна, ідентифікаційний код 30895143)

- 155980,00 грн. заборгованості;

- 18649,51 грн. пені;

- 4679,40 грн. штрафу;

- 1793,09 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "04" листопада 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.) < Поле для текста >