Рішення № 18974943, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/7-54/32518.10.11 Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до житлово-будівельного кооперативу "Алмазний", м. Київ

про стягнення 62290,90 грн.

та

за зустрічним позовом житлово-будівельного кооперативу "Алмазний", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

про визнання договору таким, що втратив чинність

при секретарі судового засідання Білову М.В.

представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов № 332 від 30.09.2011 року);

від відповідача:ОСОБА_2 (дов № б/н від 21.02.2011 року);

СУТЬ СПОРУ:

публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Алмазний" (далі-відповідач) про стягнення 62290,90 грн., з яких 53510,61 грн. боргу, 5345,72 грн. інфляційних втрат, 1226,68 грн. 3% річних та 2207,90 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 00505/4-05 від 19.04.2002 р. відповідачем не сплачена позивачу вартість послуг з водопостачання та водовідведення, наданих на підставі цього Договору за період з листопада 2007 по листопад 2010 включно, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 53510,61 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано відповідачу 5345,72 грн. інфляційних втрат, 1226,68 грн. 3% річних та 2207,90 грн. пені. Всього ціна позову становить 62290,90 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01 квітня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 року, публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал»відмовлено у позові до житлово-будівельного кооперативу "Алмазний" про стягнення 62290,90 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 серпня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 01 квітня 2011 р. у справі № 14/7 скасовано. Справу № 14/7 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При цьому, скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у постанові вказав, що судами не перевірено всі фактичні обставини справи та не надано обєктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи.

Згідно з протоколом автоматизованого повторного розподілу справ у господарському суді м. Києва справу передано на новий розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.08.2011 року справу № 14/7 прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М., справі присвоєно № 14/7-54/325.

14 вересня 2011 року до суду від відповідача надійшов зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного розгляду з первісним, про визнання Договору № 00505/4-05 від 19 квітня 2002 року на послуги з водопостачання та водовідведення таким, що втратив чинність з 01 січня 2006 року. Як на підставу подання зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що оскільки в порушення приписів Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»Договір № 00505/4-05 від 19 квітня 2002 року не приведено у відповідність із цим законом, зазначений договір не відповідає нормам чинного законодавства, а отже є нечинним з 01 січня 2006 року.

Представник позивача за первісним позовом в судових засіданнях підтримав первісний позов та заперечував проти зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом в судових засіданнях заперечував проти первісного позову з підстав, викладених у письмових поясненнях, та підтримав зустрічний позов. Крім того, в судовому засіданні 04 жовтня 2011 року представником відповідача за первісним позовом заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2002 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 00505/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин, а останній оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним обємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником позивача або їх зіпсовано не з вини відповідача, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Згідно з п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення обємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до п. 3.4. Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у пятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 3.5. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобовязаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Судом встановлено, що у визначені договором строки відповідач не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння тому облікові дані позивача вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.

На виконання умов договору за період з листопада 2007 року по жовтень 2010 року включно, позивачем надавались відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується актами зняття показників водолічильників та платіжними вимогами дорученнями.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобовязання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з листопада 2007 року по жовтень 2010 року включно виникла заборгованість перед позивачем.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивач, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання з оплати вартості послуг, наданих за договором № 00505/4-05, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з листопада 2007 по жовтень 2010 року включено в розмірі 53510,61 грн., з яких за холодну воду (по коду 5-690) 24286,01 грн., за питну воду, що йде на підігрів (по коду 5-50690) 29224,60 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, до суми заборгованості, з позовом про стягнення якої звернувся до суду позивач, включена заборгованість яка виникла до листопада 2007 року у сумі 13039,36 грн., з яких 1932,26 грн. за холодну воду (по коду 5-690) та 11107,10 грн. за питну воду, що йде на підігрів (по коду 5-50690), проте, враховуючи, що як на підставу позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязання за договором № 00505/4-05 у період з листопада 2007 року по листопада 2010 року, позов в частині стягнення 13039,36 грн. заборгованості, яка виникла до 01.11.2007 року задоволенню не підлягає.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65, пунктом 12.17 яких передбачалося, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду, втратили чинність з огляду на введення в дію з 18 жовтня 2008 року Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 190 від 27.06.2008 року.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Сторонами в судових засіданнях взаємно підтверджено, що бойлер, який здійснює підігрів води для гарячого водопостачання на будинок відповідача, знаходиться на балансі ПАТ «Київенерго».

Відповідно до положень ст. 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу та підігріту воду (енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити таку енергію. Тобто, гаряча та підігріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової водопостачання є виробник та/або постачальник електроенергії.

Враховуючи на наведене, з жовтня 2008 року обовязок з оплати вартості послуг з гарячого водопостачання покладено на споживачів теплової енергії на підставі укладених у теплопостачальною організацією договорів.

Отже, з жовтня 2008 року у відповідача відсутнє зобовязання з оплати вартості питної води, що йде на підігрів (по коду 5-50690), тому позов в частині стягнення вартості послуг з постачання питної води, що йде на підігрів (по коду 5-50690), з жовтня 2008 року по жовтень 2010 року у сумі 13456,81 грн. задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача за первісним позовом з посиланням на відсутність реєстрації в органах юстиції тарифів згідно з якими здійснювалось нарахування вартості послуг з водопостачання та водовідведення до уваги не приймаються з огляду на те, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами комунальної форми власності, належить до відання виконавчих органів місцевих рад. Чинним законодавством України не передбачена реєстрація актів виконавчого органу міської ради в органах юстиції. Таким чином, тарифи, на підставі яких позивачем здійснювався розрахунок вартості наданих послуг, встановлені актами виконавчого органу Київської міської ради Київською міською державною адміністрацією, в межах наданих йому повноважень, які не потребують реєстрації в органах юстиції.

З позовом про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, надані на підставі Договору № 00505/4-05 за період з листопада 2007 року по жовтень 2010 року, позивач звернувся до суду 11.02.2011 р., що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду на першому аркуші позовної заяви, отже строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення вартості послуг з водопостачання та водовідведення, наданих за період з листопада 2007 року по січень 2008 року включно , сплинув до звернення позивача з даним позовом, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У позовній заяві позивач не просить відновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропущення строку позовної давності, в судовому засіданні клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем також не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг з водопостачання та водовідведення, наданих на підставі Договору № 00505/4-05 за період з листопада 2007 року по січень 2008 року включно у сумі 6121,91 грн., з яких 4209,56 грн. за холодну воду (по коду 5-690) та 1912,35 грн. за питну воду, що йде на підігрів (по коду 5-50690), задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене вище, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення, надані за договором № 00505/4-05, становить 24706,88 грн., з яких за холодну воду (по коду 5-690) 21958,51 грн. за період з лютого 2008 року по жовтень 2010 року включно та за питну воду, що йде на підігрів (по коду 5-50690) 2748,37 грн. за період з лютого 2008 року по вересень 2008 року включно.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджуються відсутність заборгованості або свідчать про інший розмір заборгованості.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 24706,88 грн., з яких за холодну воду (по коду 5-690) - 21958,51 грн. за період з лютого 2008 року по жовтень 2010 року включно та за питну воду, що йде на підігрів (по коду 5-50690) 2748,37 грн. за період з лютого 2008 року по вересень 2008 року включно, не погашена вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5345,72 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2007 року по жовтень 2010 року включно, та 1226,68 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.11.2007 року по 31.10.2010 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 266 Цивільного кодексу України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на наведене вище, згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим на підставі доданого позивачем до позовної заяви розрахунку, з урахуванням заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, проведених відповідачем оплат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2617,19 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2008 року по жовтень 2010 року включно, та 712,79 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01 березня 2008 року по 31 жовтеня 2010 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2207,90 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору № 00505/4-05.

Пунктом 4.2. Договору № 00505/4-05 встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Проте, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 424,14 грн. розрахована на підставі наданого позивачем розрахунку з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»за встановленою обліковою ставкою НБУ за період з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати таким, що втратив чинність з 01 січня 2006 року Договір № 00505/4-05 від 19.04.2002 року на послуги водопостачання та водовідведення як такий, що не приведений у відповідність з нормами чинного законодавства, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Підстави для задоволення зустрічного позову відсутні з огляду на те, що сторонами 19.04.2002 року укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення, правовідносини за яким врегульовані Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»і Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65, на невідповідність умов договору зазначеними Закону та Правилам позивач за зустрічним позовом не посилається.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»прийнятий 24.06.2004 року тобто після укладення Договору № 00505/4-05 від 19.04.2002 року. Прикінцеві положення даного Закону передбачають необхідність приведення у відповідність з ним всіх договорів про надання саме житлово-комунальних послуг.

Згідно з преамбулою Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначений Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Отже, відповідач не є споживачем комунальних послуг в розумінні зазначеного закону, тому відсутні підстави для приведення укладеного між позивачем та відповідачем договору № 00505/4-05 від 19.04.2002 року до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За таких обставин позивачем за зустрічним позовом необґрунтовано необхідність приведення Договору № 00505/4-05 від 19.04.2002 року на послуги водопостачання та водовідведення у відповідність до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», прийнятого після укладення даного договору.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Визнання Договору № 00505/4-05 від 19.04.2002 року таким, що втратив чинність з01 січня 2006 року, не відповідає визначеним ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту порушених прав, оскільки є встановленням факту.

Судові витрати за первісним позовом відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за зустрічним позовом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Алмазний»(04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 38-А, код 22933985) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) 24706,88 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот шість грн. 88коп.) боргу, 2617,19 грн. (дві тисячі шістсот сімнадцять грн. 19 коп.) інфляційних втрат, 712,79 грн. (сімсот дванадцять грн. 79 коп.) 3% річних, 424,14 грн. (чотириста двадцять чотири грн. 14коп.) пені, 284,61 грн. (двісті вісімдесят чотири грн. 17коп) витрат по сплаті державного мита, 107,83 грн. (сто сім грн. 83коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя Л.М. Шкурдова

Рішення підписано 24.10.2011 р.