Рішення № 18974640, 26.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 жовтня 2011 р. Справа 2/118/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова фірма "Червоний Маяк" 74370, Херсонська обл., Бериславський район, с. Червоний Маяк, вул. Центральна, 1

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" 21006, м. Вінниця, вул. Іванова, 11

про стягнення заборгованості в сумі 24 048,42 грн.за договорами поставки

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, не з''явився,

відповідача, ОСОБА_1 -за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ АПФ "Червоний Маяк" до ТОВ "КСК- Інтертрейд" про стягнення 24 048, 42 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою суду від 30.08.11 р. порушено провадження у справі № 2/118/2011/5003 та призначено судове засідання на 17.10.11 р.

Ухвалою суду від 17.10.11 р. за клопотанням позивача та в звязку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 26.10.11 р.

26.10.11 р. в судове засідання з"явився представник відповідача, який просив суд прийняти рішення на підставі наявних в справі документів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловою фірмою "Червоний Маяк" (надалі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСК - Інтертрейд" ( надалі - покупець) було укладено договір поставки.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобовязується поставити покупцю винну продукцію (надалі-товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах встановлених договором.

Як встановлено п. 5.4 договору оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника чи іншим не забороненим чинним законодавством способом з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставивши відповідну товар на загальну суму 136 749,15 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 127 800,00 грн. в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 8949,15 грн.

Також між позивачем (постачальником) та Сімферопольською філією ТОВ "КСК-Інтертрейд" (покупець) укладено договір поставки від 18.09.2009 року.

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобовязується поставити покупцю винну продукцію (надалі-товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах встановлених договором.

Умови оплати за поставлену винну продукцію аналогічні вищевикладеним умовам за договором поставки від 31.03.2009 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставивши відповідну товар на загальну суму 89 186,76 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 79 448,75 грн. в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 9738,01 грн.

З метою досудового врегулювання спору 11.07.2011 року позивачем було направлено відповідачеві претензії №326 від 07.07.11 року та №327 від 07.07.11 року щодо оплати суми заборгованості за договорами поставки від 31.03.2009 та від 18.09.2009 р.

Факт відправки та отримання відповідачем претензій підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу від 15.07.11 р.

Однак, зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді.

Пунктом 6.2. договорів поставки передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення зобовязання, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за договором від 31.03.2009 року - 917,31 грн. - пені, 450,89 грн. - 3% річних, 1387,12 грн. - індексу інфляції; за договором поставки від 18.09.2009 року - 962,80 грн. - пені, 453,27 грн. - 3 % річних, 1189,95 грн. - інфляційних збитків.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами у справі договори від 18.09.2009 року та від 31.03.2009 року є договорами поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні-накладні.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 8949,15 грн. за договором поставки від 31.03.2009 року та 9738, 01 грн. за договором поставки від 18.09.2009 року.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 18 678,16 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за договором від 31.03.2009 року: 917,31 грн. - пені, 450,89 грн. - 3% річних, 1387,12 грн. - індексу інфляції; за договором поставки від 18.09.2009 року: 962,80 грн. - пені, 453,27 грн. - 3 % річних, 1189,95 грн. - інфляційних збитків в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 6.2. договорів поставки передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення зобовязання, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладених договорів та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Частинами 1, 2 ст. 96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" (вул. А. Іванова, 11, м. Вінниця, 21034, ідентифікаційний код - 34272574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова фірма "Червоний Маяк" (74370, Херсонська обл., Бериславський район, с. Червоний Маяк, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 24105074) 24 048,42 грн. заборгованості, 240,48 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 31 жовтня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 74370, Херсонська обл., Бериславський район, с. Червоний Маяк, вул. Центральна, 1

3 - відповідачу 21006, м. Вінниця, вул. Іванова, 11