Ухвала суду № 18960075, 29.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"29" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25770/08

“29” вересня 2011 року                                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Нечитайла О.М., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року

по справі №32/384-А (22-а-7764/08)

за позовом Державної акціонерної компанії «Укрресурси»(надалі –ДАК «Укрресурси»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (надалі –ДПІ у Печерському районі м.Києва)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У липні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 10.06.2004 року №71231/0 в частині визначення спірного податкового зобов’язання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту витрати по сплаті податку у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ «Прейс-сіт», оскільки витрати по сплаті податку підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в тому числі податковими накладними, які на момент здійснення господарських операцій були дійсними. Також підприємство вказує на те, що договір, укладений позивачем з ТОВ «Прейс-сіт», відповідає законодавству, а тому позивач правомірно керувався його умовами при визначенні своїх податкових зобов’язань. Крім цього, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06.04.2005 року про визнання недійсним установчих документів та свідоцтва ПДВ ТОВ «Прейс-сіт», на якому ґрунтуються висновки відповідача, скасоване.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №71231/0 від 10.06.2004 в частині визначення позивачу спірного податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом під час розгляду справи всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.  

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.   

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками ДПІ у Печерському районі м.Києва була здійсненна планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державної акціонерної компанії «Укрресурси»за період з 01.04.2002 року по 31.12.2003 року, за результатами якої складено акт 08.06.2004р. №14/2-23-1/00036044.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено, зокрема, вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту в жовтні 2003 року спірної суми податку на додану вартість за податковими накладними: №1331 від 29.10.2003р., №1322 від 24.10.2003р. та №1321 від 24.10.2003р., виданими ТОВ «Прейс-сіт».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 10.06.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення №71231/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Крім цього встановлено, 08.10.2003 року між ДАК «Укрресурси»(Замовник) та ТОВ «Прейс-сіт»(Виконавець) укладений договір - доручення №530 про надання посередницьких послуг. ТОВ «Прейс-сіт» видало позивачу податкові накладні: №1331 від 29.10.2003р., №1322 від 24.10.2003р., №1321 від 24.10.2003р.

Спірна сума податку на додану вартість включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2003 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем сплачено контрагенту суми податку на додану вартість за надання посередницьких послуг та від останнього отримано податкові накладні, які оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».   

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції відносно того, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2003 року ПДВ в спірній сумі, за податковими накладними виданими ТОВ «Прейс-сіт», без порушень при цьому вимог Закону України «Про податок на додану вартість».  

Окрім цього, спростовуючи посилання податкового органу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2004р. у справі №2-1990/8, суди доречно звернули увагу на те, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.10.2005р. зазначене рішення скасовано за нововиявленими обставинами. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.11.2005р. у справі №2-6134/8 позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Прейс-сіт», третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, ДАК «Укрресурси»про визнання недійсними установчих та первинних документів ТОВ «Прейс-сіт», свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Прейс-сіт»залишена без розгляду.

Слід також вказати, що на момент розгляду спору господарським судом договір, укладений позивачем з ТОВ «Прейс-сіт», є чинним. Зазначене підтверджується постановою Господарського суду міста Києва від 29.11.2006р. у справі №29/378, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007р., якою в позові Державній податковій інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсним вищевказаного договору відмовлено.

До того ж, частиною 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.  

Головуючий:                                                   ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                               ____О.М. Нечитайло

____С.Е. Острович

____Н.Г. Пилипчук

____О.І. Степашко

Суддя                                                                         Н.Є. Маринчак