Ухвала суду № 18959411, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-21375/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008року

у справі № 2-а-3684/08

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку)

до Державного підприємства «Донецька залізниця»та Професійно-технічного училища №43

про визнання господарського зобов’язання недійсним та стягнення коштів отриманих за зобов’язанням, -

встановив:

У січні 2008 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати господарське зобов’язання недійсним та стягнути кошти, отримані за зобов’язанням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ДПІ у м. Авдіївці було проведено виїзну планову перевірку Авдіївського заводу залізобетонних конструкцій та будівельних деталей Державного підприємства «Донецька залізниця»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2005 року за результатами якої був складений акт від 07.02.2007 року №12/23-329/15-16-23/4-01074957 та встановлено порушення п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач керувався засадами Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, однак на час виникнення спірних правовідносин набув чинності новий Цивільний кодекс України. На теперішній час порядок та строки застосування адміністративно –господарських санкцій регулюється нормами Господарського кодексу України, яким встановлений обмежений термін їх застосування (ст.250 ГПК України).

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Донецька залізниця»є суб’єктом господарювання та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.05.1998 року, до ЄДРПОУ включено за №01074957, перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку. Авдіївській завод залізобетонних конструкцій та будівельних деталей є відокремленим структурним підрозділом ДП «Донецька залізниця».

Контролюючим органом проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Донецька залізниця»за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт №329/15-16-23/4-01074957 від 31.05.2007 року.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем: п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме в порушення зазначеної норми Авдіївській завод залізобетонних конструкцій та будівельних деталей за договором №01/т-05 надавало за плату послуги з постачання власної теплової енергії ПТУ №43 м. Авдіївки. Строк дії договору –до 15.04.2006 року.

З розрахунків –фактур та банківських платіжних документів умови договору були виконані у повному обсязі, ПТУ №43 м. Авдіївки сплатив заводу ЗБК 38167, 28 грн. за поставлену теплову енергію.

Посилання позивача на те, що оскільки ДП «Донецька залізниця»в порушення п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»не отримало відповідну ліцензію, тобто на момент здійснення господарського зобов’язання не мало цивільної дієздатності, то таке господарське зобов’язання є нікчемним у відповідності до ст.228 ЦК України, не знайшло свого підтвердження при вивченні обставин справи.

За здійснення суб’єктами господарювання господарської діяльності без ліценції встановлена відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафів), що спрямовуються до Державного бюджету України (ст.22 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської ліцензії»).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 ГК України).

Відповідно до ст.208 ГК України господарське зобов'язання визнається недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем не доведений умисел на укладення відповідачем угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України застосування санкцій лише судом. Це також регулюється ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції у відповідності до ч.1 ст.238 Господарського Кодексу України є адміністративно-господарськими, а тому для їх застосування позивачем пропущений встановлений ст.250 цього Кодексу строк.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.В. Ланченко

____С.Е. Острович

____Н.Г. Пилипчук

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак