Ухвала суду № 18958540, 05.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/973/11

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Драчук Т.О.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

апелянта - Непийводи І.А.

позивача - Якименка К.В., Бурки В.Р., Кренцина Е.Н., Копейкіної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" до державної податкової інспекції у м.Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142300, №0000152300, №000712340 від 15.02.2011 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2011 року позов задовольнив.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зокрема апелянт посилається відсутність у первинних документах ТОВ "Фірма "Авіценна" інформації про детальний зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному виразі) позбавляє можливості дійти висновку про їх зв'язок з підготовко, організацією, веденням діяльності, а також використання їх підприємством у власній господарській діяльності.

Відтак, на думку скаржника, наявність у підприємства податкових накладних за умови встановлення факту відсутності у первинних документах інформації про детальний зміст господарської операції, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Представник апелянта ДПІ у м.Вінниці в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити шляхом скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Представники позивача ТОВ "Фірма "Авіценна" у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав правомірності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції та безпідставності тверджень апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" зареєстроване Виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Вінниці 20.01.1993 року та перереєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради 05.12.2000 року за №1 174 120 0000 001064, про що свідчить відповідне свідоцтво (т. 1, а.с.98).

ТОВ "Фірма "Авіценна" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з 06.12.2000 року та у періоді, що перевірявся, був платником податку на додану вартість.

В період з 30.11.2010 року по 19.01.2011 року відповідно до плану- графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2010 року на підставі направлень №457/23 від 30.11.2010 року, №474/23 від 28.12.2010 року працівниками ДПА у Вінницькій області та ДПІ у м. Вінниці проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2010 року .

За результатами проведеної перевірки складено акт №7/2301/13327671 від 26.01.2011 року (а.с.23-69), в якому зазначено про порушення позивачем:

1) п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено суму податку на прибуток, в періоді, що перевірявся на загальну суму 48905 грн.;

2) пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 12 Порядку "Заповнення податкової накладної", внаслідок чого занижено суму ПДВ, в періоді, що перевірявся в сумі 1157 грн.;

3) пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходу фізичних осіб", пеня за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1563,40 грн.

4) п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 7.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилося у проведенні готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у розмірі 2460,18 грн.

15.02.2011 року на підставі вказаного акту відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000142300, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 61131 грн., в тому числі 48905 грн. за основним платежем, 12326 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с.20);

- №0000152300, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 1446 грн., в тому числі 1157 грн. за основним платежем, 289 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21);

- №0000712340, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2460,18 грн. (а.с.22).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем здійснено формування валових витрат, містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації об'єктів та суб'єктів господарських операцій, здійснених в межах господарських відносин позивача, а тому суд вважає безпідставними висновки податкової інспекції щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а податкове повідомлення- рішення №0000142300 від 15.02.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмір 61131 грн. протиправним.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню №0000152300, суд першої інстанції виходив з безпідставності тверджень податкового органу про безумовну відсутність у ТОВ "Фірма "Авіценна" права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість вартості послуг за придбання рекламних, інформаційно-консультативних, маркетингових послуг в розмірі 1157 грн. через невідповідність первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В обґрунтування своєї правової позиції, суд першої інстанції стверджує, що лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

З аналогічних підстав суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкову вимогу №464/1 від 15.03.2011 року .

Водночас, визнаючи протиправним і скасовуючи податкове повідомлення - рішення №0000712340, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2460,18 грн., суд першої інстанції при їх задоволенні виходив з того, що відповідно до ст. 250 ГКУ, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилося у завищенні валових витрат на суму 195620 грн., ґрунтується на тому, що позивачем до складу валових витрат на придбання послуг включено вартість послуг, придбаних у продавців на підставі актів прийому передачі виконаних робіт, які не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: складені з порушенням норм п. 2.4 Положення №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Мотивуючи свою позицію, апелянт зазначає, що первинні документи не містять даних про детальний зміст господарської операції, (не конкретизовано зміст наданих послуг, опис проведених послуг), вимірники господарської операції (у натуральному виразі - обсяги наданих послуг у натуральному виразі, калькуляцію зазначених операцій), внаслідок чого неможливо дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням діяльності, та використанням їх підприємством у власній господарській діяльності.

На вказані обставини відповідач посилався також в обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість та як на підставу донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1446 грн., в тому числі 1157 грн. за основним платежем, 289 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, в акті перевірки зазначено, що віднесення до складу податкового кредиту ТОВ "Фірма "Авіценна" за жовтень 2007 року - вересень 2010 року ПДВ від вартості послуг в розмірі 1157 грн. не підтверджено первинними документами, оскільки надані до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неправомірності такого висновку податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначений пункт не визначає склад валових витрат та обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, а лише визначає термін "валові витрати виробництва та обігу".

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

На це вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік і фінансовий звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), що були предметом дослідження під час перевірки та на підставі яких визначався розмір валових витрат, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань, включаючи назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, відтиск печатки підприємств тощо.

Крім того, факт виконання контрагентами господарських зобов'язань підтверджується також укладеними договорами про надання рекламних, інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг, рахунками на оплату послуг, банківськими виписками про рух коштів на рахунку позивача, та належним чином оформленими податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000142300 від 15.02.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмір 61131 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення №0000152300, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 1446 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та знайшло своє підтвердження під ча судового розгляду, на момент складання податкових накладних контрагенти ТОВ "Фірма "Авіценна", якими позивачу виписані податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати позивачу, як покупцю послуг, відповідні податкові накладні.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 № 1111/11/13-10 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З аналогічних підстав підлягає скасуванню і податкова вимога №464/1 від 15.03.2011 року .

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на правомірність податкового повідомлення-рішення №0000712340, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, висновок податкового органу про проведення ТОВ "Фірма "Авіценна" готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у розмірі 2460,18 грн., ґрунтується на тому, що 23.04.2008 року, 29.04.2008 року, 15.01.2009 року підзвітній особі позивача ОСОБА_7 видано під звіт на господарські потреби грошові кошти, авансові звіти за використання яких на загальну суму 2460,18 грн. не містили відомостей щодо реквізитів підприємства платника коштів, та прізвище, ім'я по батькові підзвітної особи.

За виявлені порушення штрафні санкції застосовано до ТОВ "Фірма "Авіценна" на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до ст. 238 ГКУ, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі ст. 241 ГКУ адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГКУ, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, податкове повідомлення-рішення №0000712340 про застосування штрафної санкції винесено 15.02.2011 року за порушення вчинене 15.01.2009 року, штрафні санкції застосовано пізніше як через один рік з дня вчинення порушення, тобто з порушенням вимог ГКУ.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Драчук Т. О.