Ухвала суду № 18957092, 03.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 р. Справа № 26950/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання Нацуличу І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вімар» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вімар» до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі міста Харків про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТзОВ «Вімар» звернулося 05.11.2008 року в належний суд з позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харків про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001652305/0 від 18.04.2008 року та податкового повідомлення - рішення №0001642305/0 від 18.04.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій є суму 156 638093 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що результатами звітних періодів (квітень-серпень 2008року) у позивача було позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Суму податкового зобов'язання, що підлягала сплаті до бюджету внаслідок такого визначення позивачем було сплачено до бюджету, шляхом перерахування грошових коштів. А відтак, вважають, що позивачем правомірно віднесено у наступному податковому періоді, до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість визначені у податкових векселях. Тому, покликаються на безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Крім того, представники позивача зазначили, що в ІV кв. 2006 року позивачем правомірно сформовано валові витрати в розмірі 313 260 179,66 грн. на підставі первинних документів. Зазначають, що обумовлений договір укладено та відповідно попередню оплату проведено за товари, придбаваються з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача. Вважають безпідставними висновки відповідача про нікчемність договору поставки №УСТ-001/070505 від 07.05.2005 року, що укладений позивачем з ТВО «Укрспецтранс».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що наявними матеріалами справи, підтверджуються викладені в розділі 3.1.2 акту перевірки від 04.04.2008 року висновки щодо завищення позивачем сум валових витрат за 4-й кв. 2006 року на суму 313 260180 грн. та відповідного заниження податку на прибуток, що припадає на вказану суму. А відтак, відповідачем правомірно з врахуванням положень п.п. 7.1.6 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесено податкове повідомлення - рішення №01642305/0 від 18.04.2008 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання на суму 156 638093 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким задоволити його позовні вимоги. В основному покликається на обставини подібно викладеним у позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками податкового органу проведено комплексну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, про що складено акт № 2364/2305/33205617 від 04.04.2008 року, на підставі якого 18.04.2008 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

№ 0001652305/0 від 18.04.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 28 636 647 грн. ( з якої 19 086 652,0 грн. - основний платіж та 9 549995 грн. - штрафна санкція) за порушення п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» ;

№ 0001642305/0 від 18.04.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 156 662104 грн. (з яких 78 331052 грн. - основний платіж, 78 331052 грн. - штрафна санкція) за порушення п. 5.9, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач спірне повідомлення оскаржує в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій на суму 156 638093 грн.

У акті перевірки посадовими особами податкового органу встановлено заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, у розмірі 19 086 652,0 грн.

Встановлено, що заниження вказаного податку полягає в наступному: перевіркою встановлено, що у лютому 2007 року позивач повернув ТзОВ «Бердо» платіжними дорученнями за переліком наведеним в акті перевірки попередню оплату на загальну суму 55 000000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 9 166 666,67 грн. Вказані обставини не заперечувались стороною позивача в місцевому суді.

У зв'язку з таким поверненням позивач відобразив коригування податкових зобов'язань за лютий 2007 року лише на суму «-4 224 330,0 грн.» . У березні 2007 року позивач зменшив податкові зобов'язання з ПДВ на частину попередньої оплати, яка повернута ним ТзОВ «Бердо» у лютому 2007 року на суму 84 000,01 грн.

Підпунктом 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, то перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку. Отримувач в свою чергу відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Проаналізувавши вищенаведене, випливає, що коригування податкового зобов'язання обумовленої господарської операції проводиться по даті по якій відбулася подія повернення передплати (лютий 2007 року) та виникнення права на виписку розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Тому, невідкоригованими за лютий 2007 року залишились податкові зобов'язання позивача в сумі 4 942 336,67 грн. (9 166 666,67 грн. -4 224 330,0 грн.), що не узгоджується з підпунктом 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 вказаного вище Закону.

Також вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач не відобразив у декларації за лютий 2007 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях на митній території України, в розмірі 4 858 333,00 грн. за переліком відображеним в додаток № 15 до акту. У декларації за лютий 2007 року позивач відобразив, що сплаті до бюджету підлягає 13 338 грн. податку на додану вартість, проте з врахуванням вищевикладених обставин, позивач за результатами звітного періоду за лютий 2007 року має «-» значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі «-70 663,0 грн.» (4 942 336,67 грн. - 4 858 333,00 грн. 13338 грн.).

Відповідно у позивача були відсутні зобов'язання з податку на додану вартість, які підлягали б сплаті до бюджету за лютий 2007 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач в період лютий - серпень 2007 року здійснював господарські операції з імпорту товарів, при, цьому сплату ПДВ відстрочував шляхом оформлення податкових векселів за переліком визначеним в додатку №14 до акту перевірки від 04.04.2008 року, термін сплати яких виникав після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний податковий період, в якому відбулася його поставка митному органу.

Пунктом 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено: «якщо термін сплати зобов'язань по додатковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному податковому періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.»

Також, слід звернути увагу на пункт 19 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104.

Вірно встановлено окружним судом, що в березні 2007 року позивач відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 4 321 819,13 грн. визначену в податкових векселях, що підтверджується додатком до рядка 12.2 декларації з ПДВ за березень 2007 року.

Відповідно випливає, що при наявності «-» значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду (що в свою чергу вказує на відсутність податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягало сплаті до бюджету) - лютий 2007 року позивач в порушення п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту за березень 2007 року податкові векселя на суму 4 321 820,0 грн., що в свою чергу призвело до завищення позивачем податкового кредиту за березень 2007 року, а також несплати позивачем до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникають внаслідок такого завищення податкового кредиту.

Вказане відповідно позбавляє позивача на віднесення до складу податкового кредиту в наступному податковому періоді (квітень 2007 року) сум податку на додану вартість, визначену в видаткових векселях, термін сплати яких виникав після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний податковий період, в якому відбулася його поставка митному органу.

За період квітень - серпень 2007 року позивач в порушення п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту вказаних періодів також відніс суму податку на додану вартість, визначену в податкових векселях за переліком відображеним в додатку до акту перевірки, що в свою чергу призвело до завищення позивачем податкового кредиту за відповідні звітні періоди та відповідної несплати позивачем до бюджету, у кожному із вказаних періодів, податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникають внаслідок такого завищення податкового кредиту.

Відтак, наявними матеріалами справи підтверджуються висновки викладені акті перевірки від 04.04.2008 року, щодо встановленого заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 19 086652 грн.

З врахуванням підпункту 17.13 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та матеріалів даної справи колегія суддів погоджується із висновками окружного суду про те, що відповідачем правомірно застосовано до позивача спірним податковим повідомленням - рішенням № 0001652305/0 від 18.04.2008 року штрафну санкцію в розмірі 9 549995 грн.

З приводу податкового повідомлення - рішення №0001642305/0 від 18.04.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за порушення позивачем п. 5.9, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то як вбачається з акту перевірки, вказане порушення полягає в заниженні позивачем валових витрат 4 кв. 2006 року на суму 313 260 180 грн. внаслідок не підтвердження вказаної суми, в ході перевірки, первинними документами.

Судом взято до уваги, що 03.07.2008 року Харківським апеляційним адміністративним судом у справі №22 а -123/08 за позовом відповідача до позивача та ПП «Матріца», третя особа ПП «Таббіт» про визнання недійсними господарських зобовязань винесено постанову, в ході якої встановлено, що ПП «Матріца» є правонаступником ТОВ «ТПП «Укрспецтранс». 07.05.2005 року між ТОВ «ТПП «Укрспецтранс» продавець та ТОВ «ТП «Вімар» (покупець) укладений договір поставки №УСТ-001/070505. На виконання вказаного договору ТОВ «ТП «Вімар» 11.05.2005 року здійснило перерахування коштів ТОВ «ТПП «Укрспецтранс» в сумі 653 761919 грн.. Крім того, судом встановлено, що за винятком факту отримання податкових накладних, листування з ТОВ «ТПП «Промпостачання» (правонаступником якого ПП «Таббіт»), інших доказів щоб свідчили про фактичне надходження автомобілів до ТОВ «ТП «Вімар» та до ТОВ «ТПП «Промпостачання» не надано. Також судом зазначено, що відсутні докази які б безпірно свідчили про намір сторін виконувати умови договору поставки та використовувати отриманий товар в своїй господарській діяльності. Поряд з обумовленим, згадана постанова містить висновок про те, що колегія суддів погоджується з висновками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова стосовно визначення мети відповідачів з якою останні уклали оспорюваний договір, - що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки відповідачами (ПП «Матріца», яке є правонаступником ТОВ «ТПП «Укрспецтранс» та ТОВ «ТП «Вімар») вчинено нікчемний правочин з метою ухилення від сплати податків. При цьому, наявність умислу у відповідачів підтверджується обізнаністю сторін угоди щодо схеми руху грошових коштів, не проведенням розумних економічних дій або інших причин (ділової мети) щодо укладення в 2005 році оспорюваного договору з терміном дії до 21.12.2008 року та відсутності діяльності відповідно до умов договору. Надані суду додаткові угоди, укладені відповідачами в травні 2008 року та видаткові накладні від 13 та 16.05.2008 року не спростовують висновків колегії суддів.

Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому до складу валових витрат виробництва та обігу можуть бути включені суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1. ст. 5 названого вище Закону).

Враховуючи вищевикладене, слід погодитись з обґрунтованою позицією місцевого суду, що наявними матеріалами справи, підтверджуються викладені в акті перевірки від 04.04.2008 року висновки щодо завищення позивачем сум валових витрат за 4-й кв. 2006 року на суму 313 260180 грн. та відповідного заниження податку на прибуток, що припадає на вказану суму. З огляду на означене, відповідачем правомірно з врахуванням положень п.п. 7.1.6 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесено податкове повідомлення - рішення № 0001642305/0 від 18.04.2008 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання на суму 156 638093 грн.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вімар» залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року по справі № 2-а-5543/08/1770, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.П. Дякович

І.О. Яворський.