Постанова № 18951367, 27.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2011 р. № 2-а-13367/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Торгсервіс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Фірми «Торгсервіс ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд встановити відсутність компетенції на визнання правочинів нікчемними податковим органом; скасувати податкове повідомлення-рішення 0001002302 від 20.06.11 року; визнати відсутність компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення перевірки, поза судового порядку; визнати неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо встановлення порушень ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України податковим органом.

Під час розгляду справи ТОВ Фірми «Торгсервіс ЛТД»уточнила свої позовні вимоги та просила суд встановити відсутність компетенції" на визнання правочину нікчемним податковим органом; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001002302 від 20.06.11 року, податкове повідомлення-рішення № 0001532302 від 01.09.11 р.; визнати відсутність компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення перевірки, поза судового порядку; визнати неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо встановлення порушень ст.ст.2ОЗ, 215, 216, 228 ЦК України податковим органом

В обґрунтування позову вказано, що висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова, стосовно заниження податку на додану вартість у сумі 222 565 грн., 00 коп., зроблені на підставі суб'єктивних суджень, які не мають доказової бази.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки з питань дотримання податкового законодавства ТОВ «ТОРГСЕРВІС ЛТД»в частині ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мостплюс».

За результатами перевірки було складено акт №1765/23/30291373 від 08.06.2011 р.

В ході перевірки, проведеної ДПІ у Московському районі м. Харкова, було зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість на період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року всього на суму 222 565, 00 грн.

20 червня 2011 року ДПІ у Московському районі м. Харкова, на підставі вказаного акту, винесено податкове повідомлення-рішення відносно ТОВ фірми «ТОРГСЕРВІС ЛТД», із визначенням суми податкового зобов'язання, а саме: податкове повідомлення-рішення №0001002302 від 20.06.11 року про сплату 222 565, 00 грн. податку на додану вартість.

ТОВ фірма «ТОРГСЕРВІС ЛТД»оскаржило рішення у адміністративному порядку, однак за результатами розгляду скарги, ДПІ у Московському районі м. Харкова залишила податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Після залишення ДПІ у Московському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення без змін, ДПІ у Московському районі м. Харкова на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення-рішення №0001532302 від 01.09.11 року про сплату 222 565, 00 грн. податку на додану вартість.

Суд зазначає, що підставою винесення вище зазначених податкових повідомлень-рішень є твердження відповідача про неможливість контрагентами фактичного здійснення господарських операцій через відсутність у ТОВ «МОСТПЛЮС»за юридичною адресою, відсутність складських приміщень, відсутність власних вантажних транспортних засобів трудових ресурсів виробничої потужності для здійснення діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують податкові зобов'язання, та відсутності реального товарного характеру.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ фірма «Торг сервіс ЛТД»та ТОВ «Мостплюс»було укладеного договір № 0501/1 від 05.01.2011 року на підставі якого ТОВ фірма «Торгсервіс ЛТД»віднесло до складу податкового кредиту з ПДВ витрати на придбання товарів (послуг, робіт) отриманих від ТОВ «Мостплюс»на загальну суму 222565,00 грн.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем були надані фактичності виконання угоди, а саме податкові-накладні, акти прийому виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та виписка з банку про фактичний розрахунок з ТОВ «Мостплюс».

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочини між позивачем та ТОВ «МОСТПЛЮС» на думку відподача є нікчемними, суд зазначає, що оскільки правочини з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «МОСТПЛЮС» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «МОСТПЛЮС» на підписання договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки, що ТОВ «МОСТПЛЮС»за юридичною адресою відсутній, відсутність складських приміщень, відсутність власних вантажних транспортних засобів трудових ресурсів виробничої потужності для здійснення діяльності, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже не знаходження за юридичною адресою, відсутність складських приміщень тощо не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «МОСТПЛЮС»правочинів.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «МОСТПЛЮС» так і на час судового розгляду ТОВ «МОСТПЛЮС»знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «МОСТПЛЮС»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 Податкового Кодексу України).

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ фірма «ТОРГСЕРВІС ЛТД» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вимог чинного законодавства право на податковий кредит існує, в загалі, по відповідним первинним документам бухгалтерського обліку та податковим накладним, наданим продавцем, виходячи з наступного: покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцям, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до податкових декларацій, сама собою несплата податку продавцем (у т.ч. у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає податковий кредит покупця на суму бюджетного відшкодування.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001002302 від 20.06.2011 року, № 0001532302 від 01.09.2011 року винесено ДПІ у Московському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Що стосується позовних вимог позивача, а саме: встановлення відсутності компетенції на визнання правочину нікчемним податковим органом; визнання відсутності компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення перевірок, поза судового порядку та визнати неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо встановлення порушень ст.ст. 203, 215, 216,228 ЦК України податковим органом, то в цій частині позов не підлягає задоволенню позивачем не зазначено в чому саме полягає відсутність компетенції податкового органу на встановлення порушень ст.ст. 203, 215, 216,228 ЦК України тощо, та не зазначили конкретної правової норми яку було порушено податковим органом при встановленні в акті перевірки порушень позивачем ст.ст. 203, 215, 216,228 ЦК України тощо.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Торгсервіс ЛТД»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0001002302 від 20.06.2011 року, № 0001532302 від 01.09.2011 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 жовтня 2011 року.

Суддя Спірідонов М.О.