Постанова № 18949955, 26.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2011 р. 11:50 Справа №2а-7898/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

до Фірми «Милон» (Товариство з обмеженою відповідальністю)

про стягнення заборгованості в сумі 9412,66грн

Суть спору: Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Фірми «Милон» (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення податкової заборгованості з орендної плати за землю та податку на додану вартість у загальній сумі 9412,66грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.07.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах, без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» віднесено, зокрема: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п.п.1,3 ст.10).

Відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Керченської міської ради 27.02.1996р. у якості юридичної особи (а.с.4).

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних податків і зборів належать, у тому числі, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»).

За таких підстав, на дані правовідносини розповсюджуються положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (який діяв на момент виникнення у відповідача податкової заборгованості з орендної плати за землю за 2010 рік).

Виходячи із суті позовних вимог, спеціальним законом, який регулює порядок, підстави та строки сплати орендної плати за землю є Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ (який діяв на момент виникнення у відповідача податкової заборгованості з орендної плати за землю за 2010 рік).

Відповідно до ст. 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Позивач просить стягнути суму податкової заборгованості сумі 2172,91грн. по строку сплати 30.09.10р., 01.11.10р., 30.11.10р., 30.12.10р., 30.01.11р. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, яка складається з самостійно узгодженого відповідачем податкового зобовязання, не сплаченого у встановлені терміни, відповідно до декларації №1540 від 26.01.10р. на 2010рік, згідно якої сума зобовязання з цього виду податку за 2010 рік склала 5214,90грн. (щомісячна плата орендної плати складає 434,57грн., за грудень 434,63грн.) (а.с. 29).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже відповідачем була самостійна узгоджена сума податкового зобовязання по строку сплати 30.09.10р., 01.11.10р., 30.11.10р., 30.12.10р. з орендної плати за землю в сумі 1738,28грн., проте доказів про сплату цієї суми суду не надано.

В звязку з чим, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

У період з 14.01.11р. по 20.01.11р. співробітниками ДПІ в м. Керчі АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка відповідача щодо взаємовідносин з ТОВ «ТК Олимп Інвест 92», ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ «ТК УКРИМПЄКС» за період з 01.01.07р. по 30.06.10р., та з питань умовного продажу залишків товарних запасів при анулюванні свідоцтва платника ПДВ за період з 01.01.09р. по 31.03.10р., якою було встановлено, в тому числі, порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у заниженні податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, в тому числі: за квітень 2009 року на 4137,20грн.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №53/23-4/24036056 від 27.01.11р. (а.с. 36-58), відповідно до якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.11р. №0000262301 на суму 7239,75грн., з яких: 4137,00грн. за основним платежем та 3102,75грн. зі штрафних санкцій (а.с. 30).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Отже, відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, сума зі сплати з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік та з ПДВ є податковим боргом.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття «податковий борг», встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання та повинна містити вказану в п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України інформацію, зокрема, розмір податкового боргу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

-після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

-сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.

Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

В адміністративному позові Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим вказано про наявність у відповідача, в тому числі, податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності по строку сплати 30.01.11р. та з ПДВ та фінансових санкцій, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.02.11р. №0000262301, але доказів направлення податкових вимог, які містять відомості, передбачені ч. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу на зазначену суму податкового боргу позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано.

Позивачем у якості доказів надані податкові вимоги №1/300 від 07.10.09р., яка містить відомості про наявність у відповідача податкового боргу станом на 06.10.09р. у сумі 36671,83грн. та №2/343 від 09.11.09р., яка містить відомості про наявність у відповідача податкового боргу станом на 06.11.09р. у сумі 42662,93грн. (а.с. 23). Тобто зазначені податкові вимоги були направлені позивачем відповідачу, відповідно до Закону України №2181, раніше ніж виникнення податкового боргу за земельні ділянки державної і комунальної власності по строку сплати 30.01.11р. та з ПДВ та фінансових санкцій, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.02.11р. №0000262301, що стягується по даній справі, та до набрання чинності Податкового Кодексу України, якій регулює питання щодо стягнення податкового боргу, що виник з 01.01.11р.

Таким чином, врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій, а саме: направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Проте позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення таких податкових вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині стягнення податкової заборгованості за земельні ділянки державної і комунальної власності по строку сплати 30.01.11р. та з ПДВ та фінансових санкцій, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.02.11р. №0000262301.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 11, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фірми «Милон» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (98305, АР Крим, м. Керч, вул. Мірошника, 3, ОКПО 24036056, р/р №26053054906475, №26000259151001 у РУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь МФО 384436; р/р №2062301300091 у РД ТОВ «Укрпромбанк», м. Севастополь, МФО 384834) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг з орендної плати за землю по строку сплати 30.09.10р., 01.11.10р., 30.11.10р., 30.12.10р. в сумі 1738,28грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.