Постанова № 18949948, 24.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2011 р. 11:55 Справа №2а-7757/11/0170/12

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АРК         

до   Державного підприємства «підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АР Крим (№126)»             

про стягнення заборгованості в сумі 12562,83грн

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Державного підприємства «підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» 12562,83грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.07.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. Також позивач зазначив, що відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», сума, сплачена відповідачем за зазначений період була зарахована в рахунок сплати за попередню заборгованість за календарною черговістю виникнення заборгованості.   

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив. В своїх запереченнях відповідач зазначив, що заборгованість по внескам за жовтень 2010 року у сумі 12562,83грн. була перерахована до Управління Пенсійного фонду відповідно до квитанцій від 04.11.10р. №ПН 1545 та №ПН 1547.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 5 частини 2 якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичним, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі стосовно відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій являється публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.10р., яким встановлено новий  єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Порядок, підстави та строки сплати внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в 2010 році встановлені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.03р. (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону № 1058-ІV всі відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування  регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Відповідно до  п. 2 статті 14 Закону страхувальниками також є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону.

Відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу є платниками страхових внесків.

Судом встановлено, що відповідач в 2010 році являвся страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 4, 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальник зобов’язаний   подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Судом встановлено,  що  відповідно до п.2.1  Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України,  затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. N 26-1, зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за N 1136/17152 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 - 2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Таким чином, з вищевказаного  Порядку вбачається, що підприємства, установи, організації, подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на місяць не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, та відповідно базовим звітним періодом для сплати суми страхового внеску до Пенсійного фонду України  для них є  також календарний місяць.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів  із дня закінчення цього періоду.

Судом встановлено, що відповідач самостійно обчислив суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010 року у сумі 12562,83грн.(а.с. 6-8)

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату. Згідно з абзацом 3 частини3 статті 106 Закону протягом 10 днів із дня її одержання страхувальник зобов’язаний сплатити суму недоїмки та суму фінансових санкцій.

Відповідно ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду в м. Керчі АР Крим відповідачу виставлена вимога від 06.12.10р. за №Ю37/11с (а.с. 9).

Судом встановлено, що у визначений абзацом 3 частини 3 ст. 106 Закону № 1058 10-денний строк відповідач встановлену в зазначеній вимозі суми недоїмки зі сплати страхових внесків не погасив, у передбаченому Законом порядку вимогу позивача не оскаржував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 12562,83грн., розрахована позивачем вірно, являється погодженою відповідачем та підлягає стягненню з останнього.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Індустріальне шосе, 17, ЄДРПОУ 08680307) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим 12562,83грн. заборгованості.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                Котарева Г.М.