Постанова № 18949865, 13.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2011 р. Справа №2а-5080/11/0170/11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №2603/01-07 від 11.05.2011р.),

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність №1408/9/10 від 20.11.2009р.)

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим             

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000301502 від 24.03.2011р., №0000261502 від 24.03.2011р.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача щодо несвоєчасного перерахування позивачем узгодженого податкового зобов’язання за серпень, вересень 2010р.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, (ідентифікаційний код 03348028), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Алушті АР Крим.

20.01.2011р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства КРП «ВПВКГ м. Алушта» за період з 01.11.2010р. до 22.11.2010р. За результатами перевірки складено акт №27/15-2/003348028 від 20.01.2011р.

На підставі акту перевірки №27/15-2/003348028 від 20.01.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000301502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 27372,89грн. (а.с.15) та №0000261502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 14530,07грн. (а.с.13,15).

Зазначені рішення позивачем оскаржені у встановленому порядку до ДПА в АР Крим (а.с.17-18).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги №924/10/25-023 від 14.03.2011р. податкові повідомлення-рішення №0000301502/0 від 07.02.2011р., №0000261502/0 від 07.02.2011р. скасовано та зобов’язано ДПІ в м. Алушті прийняти стосовно Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» податкові повідомлення-рішення на суму 14530,07грн. та 27372,89 грн. у відповідності з вимогами Порядку №985 від 22.12.2010р. (а.с.19-20).

За результатами розгляду скарги ДПІ в м. Алушті винесені податкові повідомлення-рішення №0000301502 від 24.03.2011р., №0000261502 від 24.03.2011р., якими до позивача застосовано штраф у сумі 27372,89грн. (а.с.26) та 14530,07грн. (а.с.28) відповідно.

Позивачем подано повторну скаргу до ДПА України. (а.с.21-22).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги №7285/6/25-0215 від 15.04.2011р. скарга залишена без задоволення, рішення №924/10/25-023 від 14.03.2011р. ДПА в АРК та податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта №0000301502 від 24.03.2011р., №0000261502 від 24.03.2011р. без змін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до Декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2010р., поданих позивачем в порядку звітності  сума узгодженого податкового зобов’язання за серпень 2010р. складає 624452грн.,  за вересень 2010р. складає 555457грн., (а.с.30-33).

Судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податків, встановлено, що у період з вересня до листопада 2010р. позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

п/д №2503 від 28.09.2010р. на суму 70000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за серпень 2010р.);

п/д №1106 від 29.09.2010р. на суму 200000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за серпень 2010р.);

п/д №1116 від 30.09.2010р. на суму 70000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за серпень 2010р.);

п/д №2580 від 28.10.2010р. на суму 30000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.);

п/д №2582 від 29.10.2010р. на суму 16000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.);

п/д №1223 від 29.10.2010р. на суму 114000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.);

п/д №1224 від 01.11.2010р. на суму 147000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.).

Таким чином, у позивача виникла заборгованість зі сплати податку на додану вартість за серпень 2010р. 284452грн. (624452грн. – 70000грн. – 200000грн. – 70000грн.), за вересень 2010р. 248457грн. (555457грн. – 30000грн. – 16000грн. – 114000грн. – 147000грн.).

Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного на момент вчинення позивачем правопорушення)  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 126 якого у разі, якщо платник не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за серпень 2010р., штрафні санкції у розмірі 20% нараховані відповідачем на суму 147000грн., яка перерахована позивачем платіжним дорученням №1224 від 01.11.2010р. з призначенням платежу за вересень 2010р. та суму 5000грн, яка вилучена з каси позивача працівниками ДПІ актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Суд зазначає, що зобов’язання з ПДВ за серпень 2010р., визначені позивачем самостійно складають 624452грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за серпень 2010р. із зазначенням призначення платежу складає 340000грн., актами про спрямування  готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків у жовтні 2010р. вилучено готівки у рахунок погашення зобов’язань за серпень у сумі 205160,99грн.

Таким чином, на 01.11.2010р. за позивачем існувала заборгованість з ПДВ за серпень у сумі 79291,01грн. (624452грн. – 340000грн. – 205160,99грн.).

Суд дійшов висновку про те, що сума 5000грн. правомірно та у відповідності до діючого законодавства була зарахована відповідачем у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за серпень 2010р. Зазначена сума була зарахована наступним чином: 4929,31грн. – недоїмка з ПДВ та 70,69грн. – пеня. Таким чином, штрафні санкції у сумі 985,86грн. (4929,31грн. х 20%) нараховані відповідачем правомірно, та у відповідності до вимог чинного законодавства у зв’язку із наступним.

Пунктом 7.2. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент погашення податкового боргу позивача) визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що при вилученні відповідачем готівкових коштів у касі позивача, в актах вилучення зазначений інший період, аніж той, куди ці готівкові грошові кошти були зараховані відповідачем з наступних підстав.   

Готівкові грошові кошти у сумі 5000грн. були вилучені відповідачем задля погашення податкового боргу позивача, а відтак відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.7.7. ст.7 Закону №2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

У даному випадку волевиявлення позивача щодо спрямування коштів, які вилучені відповідачем не має значення, оскільки готівкові кошти відповідачем вилучені із каси позивача та були направлені на погашення податкового боргу, у календарної черговості його виникнення. Зазначення у акті про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків іншого періоду, аніж той на погашення податкового боргу якого були спрямовані вилучені готівкові кошти, не має значення. Головною умовою правомірності такого вилучення та спрямування готівкових коштів є їх спрямування саме на погашення податкового боргу та в порядку календарної черговості його виникнення, що і було здійснене відповідачем.   

Щодо правомірності зарахування відповідачем грошових коштів позивача у сумі 147000грн, без врахування призначення платежу, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв’язки, посадових осіб податкових органів є Закон України «Про державну податкову службу в Україні»  від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Як зазначалося вище, згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181(чинного момент погашення податкового боргу) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що жодна норма податкового законодавства, в період виникнення спірних правовідносин, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 13544,21грн. не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000261502 від  24.03.2011р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 13544,21 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011р. за №0000301502 суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за вересень 2010р., штрафні санкції у розмірі 10% нараховані відповідачем на суму 273728,90грн., яка  вилучена з каси позивача працівниками ДПІ актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов’язання з ПДВ за вересень 2010р., визначені позивачем самостійно складають 555457грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за серпень складає 307000грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Податкова направила готівкові грошові кошти, які вилучені у касі позивача на погашення його податкового боргу за вересень 2010року згідно актів про спрямування готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 273728,90грн.

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість на 01.11.2010р. складала 248457грн. (555457грн. – 307000грн.), відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 25271,90грн.  (273728,90грн. – 248457грн.) на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за вересень 2010р. у зв’язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 2527,19грн. (25271,90грн. х 10%) не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000301502/0 від  24.03.2011р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2527,19грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність зарахування коштів у розмірі понад суму боргу, а також  зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі «призначення платежу», не доведено податковим органом у встановленому порядку.

При цьому, вищезазначене податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 24845,70грн. є правомірним, оскільки направлення відповідачем на погашення податкового боргу позивача з ПДВ за вересень 2010р. готівкових грошових коштів, які були вилучені відповідачем із каси позивача актами про спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу, повністю відповідає вимогам п.7.7. ст.7 Закону №2181.    

Податкові повідомлення-рішення №0000301502/0 від 24.03.2011р. та №0000261502/0 від 24.03.2011р. винесені на підставі неправомірних дій відповідача, є протиправними та підлягають скасуванню у частині застосування штрафних санкцій у сумі 2527,19грн. та у сумі 13544,21грн. відповідно.

В судовому засіданні 13.09.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 19.09.2011 року.

Керуючись статтями 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим №0000301502 від 24.03.2011р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» (ідентифікаційний код 03348028)  штрафних санкцій у сумі 2527,19грн. та №0000261502/0 від 24.03.2011р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» (ідентифікаційний код 03348028)  штрафних санкцій у сумі 13544,21грн.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                          Москаленко С.А.