Постанова № 18949097, 27.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.10.2011 р. справа № 2а- 10445/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Фоменко І.Є.,

представників

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Дуброва К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ФОП ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

встановив:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000181720 від 13.04.2011р. та №0000441720 від 29.06.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення грунтуються на помилкових судження субєкта владних повноважень, що викладені в акті №234/17-214/2977510122 від 15.03.2011р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом №234/17-214/2977510122 від 15.03.2011 р. платником податків скоєно порушення ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.13 і 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Висновок ДПІ про наявність перелічених порушень є правильним, відповідає змісту належних норм матеріального права та фактичним обставинам господарської діяльності платника податків. У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення-рішення №0000181720 від 13.04.2011 р. про збільшення грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 89.888,75грн. (основний платіж 71.911,00грн., штраф 17.977,75грн.) та №0000441720 від 29.06.2011 р. про збільшення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 47.334,52грн. (основний платіж 47.334,52грн.) були винесені відповідачем, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, з посиланням на акт перевірки №234/17-214/2977510122 від 15.03.2011р.

Згідно із згаданим актом у діяльності ФОП ОСОБА_3 податковим органом виявлено порушення ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: вчинення правочинів з ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»та ПП «Еліт-Агро-Транс», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені укладеними правочинами; порушення ст.ст.13 і 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме: зменшення суми одержаного доходу на витрати, понесені у взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»та ПП «Еліт-Агро-Транс»за нікчемними правочинами, відсутність первинних документів, що підтверджують витрати по придбанню листа металевого вартістю 3.333,33 грн. без ПДВ у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, врахування вартості придбаного ФОП напівпричепу, хоча, на думку ДПІ, згідно з законом ФОП не можуть мати основних фондів у взаємовідносинах з ТОВ «Українське зерно»; порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» та ПП «Еліт-Агро-Транс»за господарськими операціями, що відбувались в межах нікчемних правочинів, віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ 667,00грн. податку за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_4 за відсутності податкової накладної, віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ 13.833,00грн. податку за взаємовідносинами з ПП «Еліт-Агро-Транс»за відсутності податкової накладної, подвійне віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009р. та у вересні 2009р. 3.395,00грн. податку за взаємовідносинами з ПСП «Нива».

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень рішень та відображених в акті №234/17-214/2977510122 від 15.03.2011р. суджень субєкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів, 20.08.2008 р. між ФОП ОСОБА_3 (в якості покупця) та ПП «Еліт-Агро-Транс»(в якості продавця) було укладено договір №20/08, предметом якого є поставка пшениці та жита, 02.11.2008 р. між ФОП ОСОБА_3 (в якості покупця) та ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»було укладено договір №2/11, предметом якого є купівля-продаж товару (пшениця, жито, мішки), 05.01.2009 р. між ФОП ОСОБА_3 (в якості замовника) та ТОВ «Еліт-Агро-Транс»(в якості перевізника) було укладено договір №05/09, предметом якого є надання послуг з транспортування вантажів автомобільним транспортом, 01.11.2009 р. між ФОП ОСОБА_3 (в якості замовника) та ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»(в якості виконавця) було укладено договір №5-Т, предметом якого є надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення сільськогосподарської продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, 16.06.2010р. між ФОП ОСОБА_3 (в якості покупця) та ТОВ «Українське зерно»(в якості продавця) було укладено договір №16/06/2010 купівлі-продажу транспортного засобу (напівпричіп спеціальний).

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих ФОП товарів і послуг, неналежності складання первинних документів, відсутності первинних документів, способу та обсягу проведених розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що оскільки спірні перелічені були укладені між правоздатними і дієздатними субєктами господарювання, предметом правочинів не є речі, обмежені в цивільному обороті, а також послуги, надання яких не потребує отримання будь-яких дозвільних документів у вигляді ліцензій, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ, то відсутні підстави для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами.

Так, посилаючись на реальність господарських операцій за переліченими правочинами, позивач подав до суду складені ПП «Еліт-Агро-Транс»за договором надання транспортних послуг №05/09 від 05.01.2009 р. податкові накладні №25/06 від 25.06.2009р. на суму 16.312,00грн., №31/07 від 31.07.2009р. на суму 36.080,60грн., №420 від 20.08.2009р. на суму 45.300,00грн., №426 від 31.08.2009р. на суму 9.150,00грн., №433 від 09.09.2009р. на суму 10.000,00грн., №439 від 14.09.2009р. на суму 20.800,00грн., №442 від 30.09.2009р. на суму 26.295,00грн., №30.10 від 30.10.2009р. на суму 9.253,00грн. та акти прийому-передачі робіт від 25.06.2009р., від 31.07.2009 р., 20.08.2009 р., від 31.08.2009 р., від 09.09.2009 р., від 14.09.2009 р., від 30.09.2009 р., від 30.10.2009 р. до вказаного договору; складені ПП «Еліт-Агро-Транс»за договором №20/08 від 20.08.2008 р. податкові накладні №16/06 від 16.06.2009 р. на суму 66.963,00 грн.; №414 від 11.08.2009 р. на суму 13.600,00 грн., №19.10 від 19.10.2009 р. на суму 27.287,00 грн., №27.10 від 27.10.2009 р. на суму 58.799,00 грн., накладні №276 від 16.06.2009 р. на суму 66.963,00 грн., №19.10 від 19.10.2009 р. на суму 27.287,00 грн., №27.10 від 27.10.2009 р. на суму 58.799,00 грн., №30.10 від 30.10.2009 р. на суму 24.661,00 грн., №298 від 11.08.2009 р. на суму 13.600,00 грн.; складені ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»за договором надання транспортних послуг №5-Т від 01.11.2009 р. податкові накладні №43/3 від 28.01.2010 р. на суму 30.840,00 грн., №123 від 26.02.2010 р. на суму 32.300,00 грн., №340 від 30.04.2010 р. на суму 32.680,00 грн., №70 від 30.11.2009 р. на суму 3.270,00 грн., №220 від 30.12.2009 р. та акти здачі-прийняття робіт №ОУ-00011/1 від 28.01.2010 р., №ОУ-0016/1 від 26.02.2010 р., №ОУ-0000043 від 30.04.2010 р., від 30.11.2010 р., №ОУ-20 від 30.12.2009 р. за вказаним договором; складені ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»за договором купівлі-продажу №2/11 від 02.11.2008 р. податкові накладні №145 від 05.03.2010 р. на суму 54.000,00 грн., №55 від 24.11.2009 р. на суму 47.554,00 грн., №38 від 12.11.2009 р. на суму 37.648,00 грн., №27 від 09.11.2009 р. на суму 62.634,00 грн., №7/2 від 02.11.2009 р. на суму 101.621,00 грн., №152/2 від 16.12.2009 р. на суму 34.000,00 грн., видаткові накладні №РН-7/2 від 02.11.2009 р. на суму 101.621,00 грн., №РН-27 від 09.11.2009 р., №РН-55 від 24.11.2009 р. від 47.554,00 грн., №РН-38 від 12.11.2009 р. на суму 37.648,00 грн., №РН-151/1 від 16.12.2009 р. на суму 34.000,00 грн., №РН-0000096 від 05.03.2010 р. на суму 54.000,00 грн.; складені ТОВ «Українське зерно»за договором купівлі-продажу транспортного засобу №16/06/2010 від 16.06.2010 р. податкові накладні №5054 від 24.06.2010 р. на суму 100.100,00 грн., №4942 від 18.06.2010 р. на суму 42.900,00 грн., видаткову накладну №ЛНА-000009 від 24.06.2010 р. на суму 143.000,00 грн., акт приймання-передачі транспортного засобу від 24.06.2010р. згідно зазначеного договору.

Оглянувши копії перелічених первинних документів, суд відзначає, що зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

З огляду на те, що спірні правочини були укладені та виконані, а господарські операції за спірними правочинами відбулись до 01.01.2011р., то суд не знаходить підстав для поширення на спірні правовідносини дії ст.44 Податкового кодексу України.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг, що в ході проведення перевірки та в ході судового розгляду справи не заперечувалось субєктом владних повноважень.

Оцінивши добуті докази, суд зазначає, що реальність господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Еліт-Агро-Транс»і ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» товару, а також транспортування придбаного товару додатково підтверджується долученими до справи копіями договорів від 01.01.2009 р. та від 01.01.2010 р. №05/2010, укладених між ФОП ОСОБА_3 (в якості замовника) та ДП ДАК «Хліб України»(в якості переробника), предметом яких є переробка жита на давальницьких умовах, що підтверджує факт використання ФОП придбаної сільськогосподарської продукції у власній господарській діяльності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем спірних правочинів, так як єдиним мотивом для судження про нікчемність спірних правочинів є висновки складених ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова акту №1363/182/34631729 від 18.03.2010р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»ідентифікаційний код 34631729 з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань за листопад 2009р.»та ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акту №987/23-03-05/35972541 від 28.05.2010р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Еліт-Агро-Транс»ідентифікаційний код 35972541 з питань дотримання вимого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2008р.-29.04.2010р.».

Втім суд зауважує, що в силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів, про відсутність обєктів оподаткування в діяльності платника податків тощо є недостатньо для судження іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для заявлення до суду вимоги про визнання такого правочину недійсним).

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази повязаності сторін спірних правочинів в розумінні п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фактичної залежності сторін спірних правочинів одна від одної при укладанні та виконанні спірних правочинів, докази проведення господарських операцій за спірними правочинами лише за документообігом без настання реальних змін у структурі активів сторін спірних правочинів тощо.

Окрім того, розглядаючи справу, суд бере до уваги, що перевірка діяльності ПП «Еліт-Агро-Транс»була здійснена податковим органом (28.05.2010р.), тобто вже після припинення юридичної особи платника податків (28.04.2010р.), що не передбачено чинним законодавством, а перевірка діяльності ТОВ «ТД «Балакліяпродукт»була проведена податковим органом лише за листопад 2009р., у той час як до обліку ФОП ОСОБА_3 було віднесено первинні документи, що були складені ТОВ «ТД «Балакліпродукт»також і за інший період часу.

Перевіряючи обґрунтованість судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів, суд вважає за необхідне врахувати правові позиції Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9), та наголошує на відсутності в матеріалах справи фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами господарювання, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»і Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладених з контрагентами правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Фізичне переміщення товару підтверджується витребуваними судом і долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, вчинені за спірними правочинами господарські операції не мали реального характеру та не спричинили зміни майнового стану ФОП ОСОБА_3 відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення норм Закону України «Про ПДВ», Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»є судження ДПІ стосовно нікчемності спірних правочинів.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог закону.

Стосовно епізоду з придбання ФОП ОСОБА_3 напівпричепу спеціального суд зазначає таке.

З системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України вбачається, що використання фізичною особою підприємцем в процесі організації власної господарської діяльності певної речі матеріального світу, яка за своїми ознаками відповідає визначенню основного фонду згідно з п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», жодним чином не змінює фізичних властивостей такої речі у порівнянні з ситуацією, коли б ця сама річ використовувалась юридичною особою.

При цьому, суд бере до уваги, що згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Оскільки з суті правовідносин, які складаються за участі фізичних осіб підприємців, не випливає неможливості використання ними в процесі організації власної господарської діяльності матеріальних цінностей протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, то висновок ДПІ про неможливість визнати придбаний позивачем напівпричіп автомобільний основним фондом лише з тих підстав, що цей автомобіль належить фізичній особі підприємцю та використовується субєктом господарювання фізичною особою є неспроможним.

Окремо суд також наголошує і на неспроможності доводу ДПІ про те, що фізична особа підприємець не може мати основних фондів внаслідок відсутності у неї обовязку вести бухгалтерській облік, так як бухгалтерській облік за своєю суттю є похідним від обставин господарських операцій і через це не може змінювати їх суті.

Стосовно епізодів формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_4 (ПДВ - 667,00грн., відсутність податкової накладної), за взаємовідносинами з ПП «Еліт-Агро-Транс»(ПДВ - 13.833,00грн., відсутність податкової накладної), за взаємовідносинами з ПСП «Нива»(подвійне віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009р. та у вересні 2009р. 3.395,00грн. податку), епізоду зменшення валового доходу за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_4 (придбання листа металевого вартістю 3.333,33грн. без ПДВ за відсутності підтверджуючих документів) суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачем визнана наявність перелічених порушень, доказів помилковості суджень субєкта владних повноважень за даними епізодами позивачем до суду не надано, жодних міркувань з приводу необгрунтованості мотивів субєкта владних повноважень за даними епізодами позивачем перед судом не наведено.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить правових підстав для скасування спірних податкових повідомлень рішень за переліченими вище епізодами, а відтак, позов в цій частині вимог належить залишити без задоволення.

За приписами п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на перелічені вище епізоди заниження грошового зобовязання з ПДВ припадає 4.474,00грн. штрафу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин за окремими епізодами збільшення грошового зобовязання, то позов належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000181720 від 13.04.2011р. в частині збільшення грошового зобов'язання по основному платежу в сумі 54.016,00грн. та застосування штрафу в сумі 13.503,75грн., №0000441720 від 29.06.2011р. в частині збільшення грошового зобов'язання по основному платежу в сумі 46.834,52грн..

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.11.2011 р.

Суддя А.В. Сліденко