Постанова № 18949094, 27.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 р. № 2-а- 5644/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Куржумова М.О.

відповідача - Липитинської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємство "СПС"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 16.12.2010 року № 0000340700/0.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування якого вказував на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.12.2010 року № 0000340700/0 вимогами діючого законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами останнього рішення є законним, в звязку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6417,00 грн. на підставі оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство «СПС» зареєстровано як субєкт господарювання-юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та зареєстровано платником податку на додану вартість.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «СПС» з питань достовірності визначення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за вересень 2010 року, за результатами якої був складений акт перевірки № 3257/07-12/31062161 від 09.12.2010 року.

Відповідно до висновків акту перевірки № 3257/07-12/31062161 від 09.12.2010 року відповідачем встановлено, що в порушенням вимог п.1.3 ст.1 , п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2010 року на суму 19416,67 грн., та по декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 4333,40 грн., що призвело до завищення суми що підлягала бюджетному відшкодуванню по декларації за вересень 2010 року на суму 6416,57 грн., завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за вересень 2010 року на суму 25358,54 грн.

На підставі акту перевірки № 3257/07-12/31062161 від 09.12.2010 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 року № 0000340700/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 6417,00 грн.

З дослідженого судом акту перевірки № 3257/07-12/31062161 від 09.12.2010 року встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшення у звязку з цим бюджетного відшкодування з ПДВ слугував висновок відповідача про те, що Приватне підприємство «СПС» до податкового кредиту серпня 2010 року включено суму податку на додану вартість:

- по взаємодії з ПП «ХІМТОН» (і.п.н. 302231126540 зареєстровано в ДПІ Оболонського району м. Києва) на загальну суму 78001,20 грн., в т.ч. ПДВ 13000,20 грн. (податкова накладна від 30.08.2010 року № 100830013);

- по взаємодії з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» (і.п.н. 344701720380 зареєстровано в ДПІ Червонозаводського району м. Харкова) на загальну суму 38500,00 грн., в т.ч. ПДВ 6416,67 грн. (податкова накладна від 03.08.2010 року № 1925);

- по взаємодії з ПП «ХІМТОН» (і.п.н. 302231126540 зареєстровано в ДПІ Оболонського району м. Києва) на загальну суму 26000,40 грн., в т.ч. ПДВ 4333,40 грн. (податкова накладна від 29.09.2010 року № 100929024).

Як зазначено в акті перевірки № 3257/07-12/31062161 від 09.12.2010 року Приватним підприємством «СПС» надано копії податкових накладних та включено до податкового кредиту суми ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 19416,87грн. та за вересень 2010 року у розмірі 4333,40 грн. Згідно «Системи обробки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», проведеного на рівні ДПА України встановлено відсутність задекларованих контрагентами підприємства ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» податкових зобовязань за серпень 2010 року та ПП «ХІМТОН» за вересень 2010 року. Зазначені порушення призвели до завищення підприємством суми податкового кредиту за серпень 2010 року, завищення відємного значення за серпень 2010 року на загальну суму 19416,87 грн. та завищення суми податкового кредиту за вересень 2010 року, завищення відємного значення за вересень 2010 року на суму 4333,40 грн.

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірне податкове повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ПП «ХІМТОН» та ПП «СПС» був укладений Договір поставки від 04 січня 2010 року № 14/05-10-1, відповідно до якого ПП «ХІМТОН» зобовязалось здійснювати поставку позивачу товару, а ПП «СПС» прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Крім того, між ТОВ «АПО Харківцукорзбут» та ПП «СПС» був укладений Договір поставки від 04 червня 2009 року № 06/09/04-01, відповідно до якого ТОВ «АПО Харківцукорзбут» зобовязалось здійснювати поставку позивачу товару, а ПП «СПС» прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до видаткової накладної № 47438 від 30.08.2010 року було придбано у ПП «ХІМТОН» наступний товар - посилювач смаку «I+G ріботід» - в кількості 300 кг., вартістю 78001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 13000,20 грн.), відповідно до видаткової накладної № 48261 від 29.09.2010 року було придбано у ПП «ХІМТОН» посилювач смаку «I+G ріботід» в кількості 100 кг., вартістю 26000,40 грн. (в т.ч. ПДВ 4333,40 грн.) та відповідно до видаткової накладної № 2118 від 03.08.2010 року було придбано у ТОВ «АПО Харківцукорзбут» товар цукор в кількості 5,0 тонн, вартістю 38500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6416,67 грн.

Відповідно до платіжних доручень позивача встановлено, що останнім було в повному обсязі перераховано вартість придбаного у ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» товару.

ПП «ХІМТОН» на підтвердження факту перерахування у складі вартості придбаного товару ПДВ були виписані на адресу позивача податкові накладні від 30.08.2010 року № 100830013, де зазначена сума ПДВ 13000,20 грн. та від 29.09.2010 року № 100929024, де зазначена сума ПДВ 4333,40 грн.ТОВ «АПО Харківцукорзбут» на підтвердження факту перерахування у складі вартості придбаного товару ПДВ була виписана на адресу позивача податкова накладна від 03.08.2010 року № 1925, де зазначено сума ПДВ 6416,67 грн.

Сплачений ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» ПДВ у складі вартості придбаного товару було включено позивачем, у відповідності до вимог п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту з ПДВ за серпень та вересень 2010 року, що відображено в податковій декларації з ПДВ за серпень та вересень 2010 року, відповідно.

Отримані від ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» товари були оприбутковані позивачем, по що свідчать дані бухгалтерського обліку .

З досліджених в судовому засіданні документів встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля харчовими продуктами і виробництво прянощів та приправ.

Судом встановлено, що придбані позивачем у ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» товари використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, а саме: для виготовлення приправ, желе і киселів.

Так, відповідно до змін № 7:2007 до технічних умов ТУУ 15.8-31062161-004-2003 «Концентрати харчові. Приправи. Технічні умови» для виготовлення приправ використовується ріботід.

Відповідно до змін № 6:2007 до технічних умов ТУУ 15.8-31062161-003-2003 «Концентрати харчові. «Десерти солодкі.» Технічні умови» для виготовлення желе та киселів використовується наступне сировина: цукор пісок та цукор білий.

Придбаний позивачем цукор та ріботід відповідно до договору від 04.01.2010 року № 1Д/10 та актів прийому-передачі від 03.08.2010 року № СП-0000212, від 30.08.2010 року № СП-0000222 та від 29.09.2010 року № СП-0000251 були передані Приватному підприємству «Парфюм» для переробки на умовах давальницької сировини і матеріалів в готову продукцію приправи, желе та киселі.

У свою чергу, ПП «Парфюм» відповідно до актів передачі-прийому б/н від 30 вересня 2010 року та від 31 жовтня 2010 року виготовило та передало, а ПП «СПС» прийняло продукцію, відповідно до переліку якої містяться приправи, желе та киселі.

В подальшому приватне підприємство виготовлену готову продукцію приправи та желе реалізувало наступному покупцю ТОВ Східно-Українська компанія «Золотий лев», що підтверджується Договором на поставку продукції № 7 від 16 лютого 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції податковими накладними № 3472 від 23.11.2010 року, № 3143 від 02.11.2010 року та № 3249 від 09.11.2010 року.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства (ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні від 30.08.2010 року № 100830013, від 03.08.2010 року № 1925 та від 29.09.2010 року № 100929024 за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що позивачем придбані у ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» посилювач смаку та цукор було в подальшому використано у власній господарській діяльності ПП «СПС», а саме: при виготовлення приправ, желе та киселів, які в подальшому реалізовувались ПП «СПС» його контрагентам.

З досліджених судом документів щодо подальшої реалізації виготовлених приправ, желе та киселів з використанням підсилювачів смаку та цукру придбаних у ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут», судом не встановлено продажу виробленого товару за ціною нижчою від ціни придбання сировини.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» - при укладанні і виконанні договорів поставки взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут», так і позивач виконували умови вищевказаних договорів, чим і підтвердили факт їх укладення. Крім того, судом встановлено також факт використання придбаного посилювачу смаку та цукру у власній господарській діяльності ПП «СПС».

На виконання Наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» відповідачем проведено співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, а саме розшифровок податкового зобовязання та податкового кредиту за серпень, вересень 2010р.

Відповідно до «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ПП «ХІМТОН» декларації з ПДВ за серпень і вересень 2010 року до ДПІ у Оболонському районі міста Києва не надано, та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» декларацію з ПДВ за серпень 2010 року до ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова також не надано, про що зазначено в акті перевірки.

Крім того, суд зазначає, що відомості Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість, є неналежним доказом в силу ч. 4 ст. 70 КАС України, оскільки обставини декларування або недекларування податкових зобовязань з ПДВ відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть підтверджуватись виключно декларацією з податку на додану вартість.

Водночас з цим, суд не вбачає підстав для витребовування податкових декларацій з ПДВ поданих ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» до податкових органів, оскільки висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту вмотивований посиланням на п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Аналізуючи зміст вказаної норми, суд приходить до висновку, що її приписи в частині встановлення порядку виконання обовязку складання податкової накладної спрямовані виключно на врегулювання дій платника податків, який видає податкову накладну.

Наявними у справі копіями податкових накладних підтверджено, що контрагентами позивача ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» виконаний обовязок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Законом України «Про податок на додану вартість» правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обовязки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця, і саме продавець товару (в нашому випадку - ТОВ ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут») має сплачувати цей податок до бюджету.

Крім того, суд зазначає, що висновок про порушення позивачем законів про оподаткування був зроблений ДПІ за підставі відомостей Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість, без дослідження відповідачем фактичного виконання сторонами договорів купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний припис кореспондується з вимогами ч.3 ст.2 КАС України, де передбачено, що справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 10 серпня 2005 року N 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не прийняв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з ПП «ХІМТОН» та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку, а статус податкової звітності контрагента платника податків у «Системі обробки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» як «звіт визнано не дійсним» не забороняє платнику податків включати до податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку при придбанні товарів (робіт, послуг), та, відповідно, використовувати законне право на бюджетне відшкодування.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що в діях позивача під час віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 19416,87грн. та за вересень 2010 року - 4333,40 грн., не встановлено порушення п.1.3 ст.1, пп.7.2.3. п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "СПС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова винесене відносно Приватного підприємства "СПС", а саме: № 0000340700/0 від 16.12.2010 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2011 року.

Суддя Заічко О.В.