Постанова № 18947810, 18.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року 13 год. 58 хв. Справа № 2а-0870/7716/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

секретаря Ширшова А.А.

за участю представників

від позивача: Деревянко Л.Л., Плетньов К.С.

від відповідача: Дяченко Ю.Т.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-художня фірма «Коло»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462307 від 02.09.2011 року та №0000452307 від 02.09.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-художня фірма «Коло» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000462307 від 02.09.2011 року та №0000452307 від 02.09.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та надав відповідні пояснення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в результаті порушення контрагентом TOB «Компанія «Вітал» приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди на продаж товару (робіт, послуг), укладені з TOB ВХФ «Коло» мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесені витрати на придбання товару до складу валових витрат та завищено податковий кредит TOB ВХФ «Коло», по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 04.08.2011 року №1201, згідно із пп.78.1.1 п.78 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.08.2011р. №1261, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-художню фірму «Коло» з питань дотримання діючого податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Вітал» за період 01.07.2008р. по 31.09.2008р.

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2011 р. №3569/23-08/23911982 (далі Акт).

Відповідно до висновків Акту перевіркою встановлено порушення ТОВ ВХФ «Коло» пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4674 грн.. у тому числі за 3 квартал 2008 р. на 4674 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 3739 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 3739 грн.

22.08.2011 р. позивачем надано на адресу податкового органу заперечення до акту перевірки.

30.08.2011 року за вих.. №13730/10/23-08 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя надало відповідь про результати розгляду заперечень ТОВ ВКФ «Коло» до акту перевірки, відповідно до якої висновки акту перевірки здійсненні на підставі документально підтверджених фактів згідно використаних в ході перевірки документів, тому є правомірними. А заперечення підприємства до акту перевірки №3569/23-08/24911982 не є обґрунтованими.

02 вересня 2011 року на підставі акту перевірки №3569/23-08/24911982 від 17.08.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

-№0000462307, яким визначено грошове зобовязання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 4673 грн. 75 коп..в тому числі за основним платежем 3739 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 934 грн. 75 коп.

-№0000452307, яким визначено грошове зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5842 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 4674 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1168 грн. 50 коп.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх нечинними та скасування.

Як вбачається з Акту (стор.4 Акту) перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія «Вітал» встановлено їх завищення всього на суму 18695 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р. встановлено:

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р. у загальній сумі 4977908 грн. встановлено, що субєкт господарювання здійснював операції з підприємством ТОВ «Компанія «Вітал», а саме земельні роботи та відновлення асфальтового покриття.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартал 2008 р. в сумі 4977908 грн. на підставі декларацій по податку по податку на прибуток за перевірені звітні періоди, актів виконаних робіт, рахунків фактур, банківських виписок встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт. Послуг), крім визначених у 04.11» всього у сумі 18695 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 18695 грн.

В порушення п.п.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого у Мінюсті України від 05.06.1995р. за №168/704, ТОВ ВХФ «Коло» за перевірений період безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати повязані з придбанням загально будівельних робіт (асфальтні роботі) від підприємства ТОВ «Компанія «Вітал» на загальну суму 18695 грн.

ТОВ ВХФ «Коло» за перевірений період придбало у ТОВ «Компанія «Вітал» загально-будівельні роботи згідно рахунків фактури №19/08/08 від 19.08.2008р. на загальну суму 22434 грн., в т.ч. ПДВ 3739 грн., що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт б/н від 09.2008 року.

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена до податкового кредиту у вересні 2008 року, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Розрахунок з ТОВ «Компанія «Вітал» за отримані послуги проводилися у безготівковій формі. Протягом перевіреного періоду ТОВ ВХФ «Коло» перераховувало кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія» Вітал», що підтверджується платіжними дорученнями №177 від 12.09.2008р. та №169 від 05.09.2008 року.

ТОВ ВХФ «Коло» по операції придбання робіт у ТОВ «Компанія Вітал» включила до рядка 04.1 Декларації за 3 квартал 2008р. податку на прибуток підприємства суму витрат у розмірі 18695 грн. (без ПДВ).

Листом №1070\26-018 від 16.07.2010р. (вх..22.07.2010р.) УПМ ДПА у Запорізькій області надано вирок Орджонікідзевського районного суду м Запоріжжя від 12.05.2010р. за кримінальною справою №1-287/2010, згідно якого ТОВ ВКФ «Коло» за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008ор. мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «Компанія «Вітал».

Згідно з вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010р. по справі №1-287/2010 встановлено, що 06.04.2007р. ОСОБА_5 діючи з умислом, вдруге в складі організованої ОСОБА_4 злочинної групи та спільно з ОСОБА_6, з метою покриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів в готівкові та ще більшої конспірації своєї незаконної діяльності, шляхом збільшення кількості фіктивних підприємств, утворили субєкт підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Вітал». Зазначені особи притягнути до кримінальної відповідальності за скоєнні злочини, передбачені ч.3 ст.28, с.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України.

Вирок вступив в законну силу 28.05.2010р.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ «Компанія «Вітал» приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди на продаж товару (робіт, послуг), укладені з ТОВ ВКФ «Коло» мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесені витрати на придбання товару до складу валових витрат ТОВ ВХФ «Коло», по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Крім того, перевіркою задекларованого податкового кредиту (стор. 13 Акту) встановлено.

За період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р. ТОВ ВХФ «Коло» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 509770 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія «Вітал» встановлено його завищення всього у сумі 3739 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 3739 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «придбання з податком на додану вартість товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності, які підлягають оподаткування за ставкою 20% та нульовою ставкою» показників за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р. у загальній сумі 509770 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання загально будівельних робіт (асфальтування) у ТОВ «Компанія «Вітал».

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2008р. по 31.09.2008р. на підставі таких документів: декларації з податку на додану вартість встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з податком на додану вартість товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» всього у сумі 3739 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 3739 грн.

Згідно домовленості ТОВ ВХФ «Коло» придбало у ТОВ «Компанія «Вітал», на що були виписані податкові накладні №215 від 05.09.2008р. та №219/1 від 12.09.2008р.

Податкова накладна №215 від 05.09.2008р. ТОВ ВХФ »Коло» та суму ПДВ 2500 включено до реєстру отриманих податкових накладних та до декларацій з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Податкова накладна №219/1 від 12.09.2008р. ТОВ ВХФ «Коло» та суму ПДВ 1239 грн. включено до реєстру отриманих податкових накладних та до декларацій з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Враховуючи вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 року у кримінальній справі 31-287/2010, ТОВ ВХФ «Коло» порушені вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: в перевірений період безпідставно віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту по операціям з придбання робіт у ТОВ «Компанія Вітал», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 3739 грн., в тому числі за вересень 2008р. в сумі 3739 грн.

З вказаними вище висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334/94) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому п. 5.9 Закону №334/94 визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно з п. 2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995р. №88: «Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України».

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 (далі Закон №996), зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні встановлено, що 02.10.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ТОВ ВХФ «Коло» укладено договір №2 про виконання ремонтно-будівельних робіт приміщень, що розміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 19.

Для повного виконання взятих на себе зобовязань, 19.08.2008 року між ТОВ ВХФ «Коло» та ТОВ «Компанія «Вітал» укладено договір субпідряду №19/08/08 про благоустрій території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 19.

За результатами виконаних робіт, між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ ВХФ «Коло» підписано Акт приймання виконаних робіт за вересень 2008 року., підсумкову відомість ресурсів, що дослідженні в судовому засіданні.

У судовому засіданні, представником відповідача не надано жодного доказу, що будь-який із первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких здійснено формування валових витрат, заповнені з порушення встановлених вимог чи видані з порушенням порядку.

Щодо посилання відповідача про нікчемність укладеного правочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку немає підстав вважати правочин недійсним, оскільки були дотримані всі вимоги, викладені в ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо.

Субєкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Посилання відповідача на те, що підставою для висновку щодо нікчемності укладеного правочину є вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, суд зазначає, що наявність вироку в кримінальній справі та відсутність в останньому посилань щодо умислу посадових осіб ТОВ «Компанія «Вітал» та посадових осіб ТОВ ВХФ «Коло» вчинення дій направлених на безпідставне отримання податкової вигоди, не позбавляє відповідача обовязку доказування, покладеного ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши обставини, встановлені під час розгляду кримінальної справи Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя відповідно до вироку від 12.05.2010 року, судом встановлено, що серед переліченої первинної бухгалтерської документації, що свідчать про фіктивність здійснених операцій, відсутні податкові накладні, акти виконаних робіт та інші бухгалтерські документи, що видані в процесі здійснення господарської діяльності між ТОВ «Компанія «Вітал» та ТОВ ВХФ «Коло».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто особа не може зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність свого контрагента, якщо не буде встановлено узгодженості дій платника податків на вчинення такого діяння.

Щодо встановлених порушень податковим органом вимог Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 р. (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення було регламентовано п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, згідно якого платник податків зобовязаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 Закону України №№ 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього ЗаконуДатою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент включення до складу податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних, позивач на підтвердження такого податкового кредиту мав необхідні податкові накладні та платіжні доручення, виписані на його адресу ТОВ «Компанія «Вітал». Податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства. Всі суми зазначені у відповідних податкові накладних проплачені згідно банківських платіжних доручень.

На момент здійснення господарських операцій із ТОВ «Компанія «Вітал», останнє було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності, як платник податку на додану вартість та мало право у відповідності до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України № 168/97-ВР видавати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

При цьому, як зазначено в листі ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Предмет доказування у справах, повязаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування» З такою правовою позицією погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.03.2011 по справі №К-31434/10.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання х їх боку (Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії»).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки та в судовому засіданні не надано будь-яких переконливих заперечень щодо правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку, не надано доказів, що будь-які бухгалтерські документи або цивільно-правовий договір укладено з порушенням встановлених вимог та визнані в судовому порядку такими, що не відповідають чинному законодавству, суд приходить до висновку, що винесенні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не у повному обсязі досліджено всі докази, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в результаті чого винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2011 року №0000462307 та від 02 вересня №0000452307 прийняті державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Виробничо-художня фірма «Коло» (код ЄДРПОУ 24911982) судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 01 листопада 2011 року.

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у повному обсязі 24 жовтня 2011 року.