Постанова № 18919293, 24.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1763/2011

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3936 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 18.08.11 р. у справі № 5021/1763/2011

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Кабель", м. Суми

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми

про стягнення 40257,68 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач –Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Кабель», м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій, просив суд стягнути з відповідача –Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми суму основного боргу 40074,88 грн., 153,16 пені, 29,64 грн. 3 % річних та судові витрати, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати переданого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя С.В. Заєць) від 18.08.2011 р. по справі № 5021/1763/2011 позов задоволено частково, заява Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»про розстрочку виконання рішення суду – задоволена частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Кабель» 40074 грн. 88 коп. основної заборгованості, 29 грн. 64 коп. 3% річних, з розстроченням виконання рішення рівними частинами строком на три місяці до 18.11.2011р., стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Кабель»401 грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»пені в сумі 153 грн. 16 коп. –відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач свої зобов‘язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, а саме оплатив поставлений товар 20000 грн. коп., у зв`язку з чим решта його заборгованості перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 40 074 грн. 88 коп. та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити, розстрочити виконання рішення на 36 місяців рівними частинами та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Кабель», м. Суми держмито у розмірі 201,29 грн. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував матеріальні інтереси відповідача та його фінансовий стан та ін.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з посиланням на безпідставність вимог відповідача та ін.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з’явились.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що воно підлягає задоволенню.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач за залученими до матеріалів справи накладними № 1017 від 03.10.2008 р. на суму 74,88 грн. та № 0388 від 04.08.2010 р. на суму 60000,00 грн. поставляв на адресу відповідача товар, а відповідач за відповідними довіреностями серії ЯПЕ № 203066/1220 від 02.10.2008р. та № 4052 від 30.07.2010р. його приймав (а. с. 12-15).

Поставка товару здійснювалась за усною домовленістю, тобто, між сторонами фактично було укладено окремі правочини з купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно з відповідною накладною. Письмовим доказом укладання такого правочину, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України, є відповідна накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни.

Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, а саме оплатив поставлений товар на суму 20000 грн. коп., у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 40 074 грн. 88 коп. і цей факт відповідачем не оспорюється

Як зазначає позивач, станом на 05.07.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар становила 40074,88 грн.

В зв’язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу щодо несплати заборгованості по накладних (за вих. № 75-1 від 05.07.2011 року), що містила в собі вимогу сплатити вартість отриманого товару у розмірі 40074,88 грн.

Вимогу про сплату боргу за № 75-1 від 05.07.2011 року було отримано відповідачем за вх. № 01-3333 від 05.07.2011 року, але грошові кошти відповідачем у повному обсязі сплачені не були, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати переданого позивачем товару, що основний борг та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України, з урахуванням визначення строку платежу та інших нарахувань від дня надсилання вимог від 05.07.2011 р.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, в т.ч. не виконав відповідних вимог позивача про його оплату, надісланих в порядку ст. 530 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 40074,88 грн. основної заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 29 грн. 64 коп. 3% річних.

В апеляційній скарзі відповідачем також ставиться питання про зміну рішення місцевого господарського суду в частині надання розстрочення виконання судового рішення на 36 місяців на підставі ст. 83 ГПК України, враховуючи винятковість обставин, пов’язаних з тяжким фінансовим становищем відповідача.

Зі змісту частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу випливає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому, надання розстрочки та відстрочки виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, виходячи з особливого характеру обставин справи.

Проте, колегія суддів вважає, що надані докази не можуть підтверджувати винятковість обставин, з якими відповідач пов’язує вимоги щодо розстрочення виконання судового рішення, а інших доказів, підтверджуючих тяжке фінансове становище підприємства, відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. по справі № 5021/1763/2011 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до діючого законодавства і підстави для його скасування або зміни відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. по справі № 5021/1763/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 24.10.2011 р.