Постанова № 18919289, 24.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4202/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1.(дов. № б/н від 30.06.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХТЛ Плюс", м. Харків (вх. № 3832 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011р. у справі № 5023/4202/11

за позовом Приватного підприємства "Дальнобійник", м. Київ

до Приватного підприємства "ХТЛ Плюс", м. Харків

про стягнення 30079,30 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.11р. по справі № 5023/4202/11 (суддя Жиляєв Є.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ХТЛ Плюс" на користь Приватного підприємства "Дальнобійник" 28164,71 грн. боргу, 358,81 грн. річних, 1312,82 грн. інфляційних, 298,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15.08.11р. по справі № 5023/4202/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні 18.10.2011р., але надіслав на адресу суду клопотання в якому просить розгляд справи відкласти на більш пізніший термін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів залишає клопотання позивача про відкладення розгляду справи без задоволення та вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Харківської області, 16 листопада 2010 року між позивачем ПП «Дальнобійник»(перевізником) та відповідачем ПП «ХТЛ ПЛЮС»(експедитором) шляхом обміну факсограмами було укладено договір № б/н (далі Договір).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтями 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частин 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вказані правові норми також кореспондують з частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, умова замовника здійснити оплату за перевезення є необхідною складовою договору перевезення.

Згідно частини 1 статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови договору щодо його предмету, а також прав та обов'язків сторін, господарський суд Харківської області дійшов правильного висновку, що договір № б/н від 16.11.2010р. є договором перевезення, згідно якого позивач виконував функції перевізника.

16 листопада 2010 року в рамках вищевказаного Договору перевезення сторонами у справі було підписано заявку № 777 на перевезення вантажу автотранспортом хімію безпечну за маршрутом: Німеччина, м. Хеноф, вул. Bonner Strasse, 20 - м. Кіровоград (Україна), яка згідно пункту 2.1.1. Договору є його невідємною частиною.

Вантаж був завантажений за вказаною відповідачем адресою та доставлений у місце призначення, що підтверджується печаткою відправника в графі 22 та печаткою вантажоодержувача в графі 24 наявною в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної А №172335 і під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувався відповідачем. Перевезення здійснювалось автомобілем позивача марки MAN AA 122610/АА 71008 Х на суму 2600,00 Євро, що в перерахунку на гривню по курсу НБУ на момент розвантаження складає разом з ПДВ 28164,71 грн.

За змістом частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно Правил перевезень… до первинної товарно-транспортної документації (комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу) відноситься товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що після виконання замовлення позивач направив відповідачу акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактуру за перевезення № СФ-17/1 від 23.11.2010р., а також неодноразово направляв претензії-вимоги щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором. Отримання вказаних документів відповідачем не заперечується. Жодних зауважень стосовно спірного перевезення відповідач не заявляв і за його виконання з позивачем так і не розрахувався, а тому господарський суд визначився, що позовні вимоги про стягнення суми вартості здійсненого позивачем перевезення в розмірі 28164,71 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Господарським судом також встановлено, що у відповідності до пункту 1 Договору експедитор, який діє від імені та за рахунок коштів третьої особи - замовника, залучає перевізника для доставки вантажів автомобілями в міжнародних сполученнях, перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника за рахунок замовника на узгоджених умовах. Експедитор згідно пункту 2.1. Договору перевезення, діє на підставі договору доручення замовника.

Згідно пункту 6.1. Договору перевезення експедитор здійснює оплату транспортних послуг перевізника з коштів замовника за відрахуванням своєї експедиторської винагороди протягом 14 банківських днів з дня отримання коштів від замовника за умови отримання від перевізника всіх необхідних для розрахунків документів, оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт і оригіналів інших документів, або протягом 7 днів після отримання від перевізника всіх вищезазначених документів за умови, що кошти від замовника експедитором вже отримані.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та викладених в апеляційній скарзі доводів, відповідач посилається на те, що замовником перевезення є ФОП ОСОБА_2., який в свою чергу не розрахувався з відповідачем за надані послуги по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим, строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг позивача не настав.

Однак вказані твердження не є підставами для скасування прийнятого у справі цілком законного та обґрунтованого рішення, оскільки спростовуються нижченаведеним.

Колегія суддів визначає, що згідно пункту 5.1. Договору перевезення, укладеного між сторонами у справі, надання транспортних послуг здійснюється, зокрема відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач у даній справі не надав судам жодного письмового доказу, який би доводив відсутність його вини у невиконанні зобов'язання перед позивачем за Договором перевезення.

Так, відповідачем ПП «ХТЛ ПЛЮС»не надано до матеріалів справи жодного доказу (поштового повідомлення, чеку, опису вкладення в цінний лист, тощо) того, що він взагалі звертався після настання строку платежу до Замовника ФОП ОСОБА_2. із вимогою про сплату заборгованості за здійснене перевезення. До матеріалів справи відповідачем також не надано доказів надсилання на адресу Замовника ФОП ОСОБА_2. документів, які підтвердили б, що вони взагалі мають відношення до спірного перевезення, зокрема актів виконаних робіт, рахунків, тощо, як то передбачено умовами Договору про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом № б/н від 15.11.2010р., що наданий відповідачем в обґрунтування його заперечень проти позову (аркуш справи 75-77).

За таких обставин господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач ПП «ХТЛ ПЛЮС»не довів жодними належними доказами ту обставину, що ним було вжито всі заходи, передбачені Договором із замовником, для отримання платежів за перевезення для виконання своїх зобов'язань перед позивачем у даній справі ПП «Дальнобійник».

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, відповідач в даному випадку не звільняється від відповідальності за прострочення сплати боргу, хоча він і посилається на ненадходження коштів від замовника.

З цих підстав колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду вважає посилання відповідача на настання у нього обовязку з проведення розрахунків з позивачем лише після проведення розрахунків з ним замовника перевезення, безпідставними.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних в розмірі 361,00 грн. та інфляційних в сумі 1553,60 грн., господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення цих нарахувань підлягають задоволенню лише частково, а саме: 3 % річних - в розмірі 358,81 грн. та індекс інфляції - в розмірі 1312,82 грн., у зв'язку із невірним розрахунком.

Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011р. у справі № 5023/4202/11 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Приватного підприємства "Дальнобійник", м. Київ про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХТЛ Плюс", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011р. у справі № 5023/4202/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

повний текст постанови підписано 24.10.2011р.