Рішення № 18917696, 20.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.11р.Справа № 15/5005/11482/2011 За позовом Прокурора м.Марганець в інтересах держави в особі Марганецької міської ради в особі Комунального підприємства "Марганецьктепломережа", м. Марганець

до Марганецького міського комунального підприємства "Міськкомунгосп", м. Марганець

про стягнення 165 963,07 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 07/1 від 10.01.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 1156 від 30.08.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 05.09.2011р. порушено провадження у справі №15/5005/11482/2011 за позовом прокурора м. Марганець Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Марганецької міської ради в особі Комунального підприємства "Маганецьтепломережа" (далі-позивач) до Марганецького міського комунального підприємства "Міськкомунгосп" (далі-відповідач) про стягнення 165963,07 грн., справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2011р.

Сума позову складається з наступних сум: 101066,45 грн. - основний борг за послуги з теплопостачання, 6 892,85 грн. - пеня, 46263,00 грн. - інфляційні витрати, 11740, 77 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії № 164 від 01.10.2006р., в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги теплопостачання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.11р. розгляд справи відкладено на 20.10.2011р.

20.10.2011р. повноважний представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просив суд стягнути з відповідача 71338,04 грн., у тому числі: 64673,63 грн. основний борг за послуги з теплопостачання, 2759,73 грн. пеня, 2776,56 грн. - інфляційні витрати, 1128,12 грн. - 3% річних.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнає частково, а саме тільки на суму основного боргу у розмірі 25154,01 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 2519,19 грн., суму 3% річних у розмірі 1042,00 грн., суму пені у розмірі 2661,59 грн. Заперечення проти задоволення позову у повному обсязі відповідач обґрунтовує необхідністю застосування строків загальної позовної давності, передбачених ст. 257 ЦК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на відпуск теплової енергії №164 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого позивач зобовязується відпустити відповідачеві з котельної (ТРП) за період з 01.10.2006р. по 31.12.2010р. 293,57 Гкал з максимумом теплового навантаження 0,156 Гкал/год.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.8 Договору на відпуск теплової енергії (у редакції Протоколу розбіжностей до вказаного договору від 22.12.2006р.) відповідач здійснює оплату за отриману теплову енергію до 20-го числа, який слідує за звітним по рахункам позивача за поточний місяць по тарифам, затвердженим рішенням Марганецького виконкому №359 від 20.09.2006р. Відповідач здійснює оплату за теплову енергію щомісячно до 20-го числа, який слідує за звітним.

Договір вважається щорічно подовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від цього договору або про його перегляд (п. 5.5. Договору).

З документів, наданих у матеріали справи, вбачається, а сторонами не заперечується, що договір про відпуск теплової енергії та протокол розбіжностей до нього містять підписи уповноважених осіб та печатки.

Відповідно до листа відповідача №1365 від 13.12.2007р. відповідач повідомив позивача про нову адресу, на яку необхідно виставляти рахунки, а також зазначив, що заборгованість за раніше використану теплову енергію буде сплачена за наявності коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, що підтверджується листами № 999 від 15.11.2007р., №1084 від 10.12.2007р., № 293 від 12.04.2010р., № 137/3 від 02.02.2011р.

Слід зазначити, що з актів звірки взаємних розрахунків та відзиву на позов вбачається, що відповідач частково визнає наявність заборгованості перед позивачем. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2011р. відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 65255,43 грн. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2011р. відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 25154,01 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на суму 25 154,01 грн., оскільки дана сума підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2011р., який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств без будь яких зауважень.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" у разі прострочення споживачем виконання господарського договору передбачається штрафна санкція у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати споживаних послуг.

Позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеню за період з лютого 2011р. по жовтень 2011р., а саме за 242 дня у розмірі 2 759,73 грн.

За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення пені за період з лютого 2011р. по жовтень 2011р., а саме за 242 дня у розмірі 2 759,73 грн. визнається не правомірною, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, пеня за шість місяців або 182 дня, складає 2 035,97 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2 035,97 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 2 776,56 грн., а також 3% річних у розмірі 1128,12грн.

Судом було проведено перевірку розрахунків нарахування суми інфляційних витрат та 3% річних, після якої суд прийшов до висновку про те, що вони розраховані не вірно.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, інфляційні витрати підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 2 519,19 грн., 3 % річних також підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1 042,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 25154,01 грн., пеня у розмірі 2035,97грн., інфляційні витрати у розмірі 2 519,19 грн., 3 % річних розмірі 1 042,00 грн., в решті вимог - відмовити.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Марганецького міського комунального підприємства «Міськкомунгосп»(53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 1, ЄДРПОУ 32887218, р/р 2600430539176 в ПАТ «ПІБ», МФО 305437) на користь Комунального підприємства «Марганецьтепломережа»(53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Л.Українки, 4-а, ЄДРПОУ 02128112, р/р 2603431000115 у відділенні ВАТ «Державний ощадний банк №6696 », МФО 306232) заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 25154,01 (двадцять пять тисяч сто пятдесят чотири грн. 01 коп.), пеню у розмірі 2 035,97 (дві тисячі тридцять п'ять грн. 97 коп.), інфляційні витрати у розмірі 2 519,19 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять грн. 19 коп.), 3 % річних у розмірі 1 042,00 грн. (одна тисяча сорок дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 101,73 грн. (сто одна грн.73 коп.).

Стягнути з Марганецького міського комунального підприємства «Міськкомунгосп»(53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 1, ЄДРПОУ 32887218, р/р 2600430539176 в ПАТ «ПІБ», МФО 305437) держмито у розмірі 307,51 грн. (триста сім грн. 51 коп.) в доход Державного бюджету України в особі управління Держказначейства у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (ЄДРПОУ 24246786, р/р № 31118095700005 у відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200 „Державне мито, не віднесене до інших категорій”).

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 25.10.11р.