Рішення № 18915991, 18.10.2011, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.10.2011

Справа № 2-656/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18. 10. 2011 року Хортицький районний суд

м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ширіній С.А.

при секретарі Чередниченко Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк», до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави , суд -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся до ОСОБА_4 з позовом, який декілька разів уточнював, про звернення стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності Відповідачу ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN 81AR00270005 від 25.06.2007року в сумі 116389,48 грн. та стягнення судових витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 163,90 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та пояснив суду, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, Відповідно до укладеного договору № DN81AR00270005 від 25.06.2007 року Зозуля Наталiя Вiкторiвна (далі - Відповідач) 26.06.2007 року отримала кредит у розмірі 75367,44 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.06.2014 року.

У звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором Відповідач станом на 16.03.2011 року має заборгованість - 116 389,48 грн., яка складається з наступного:

- 51416,23 грн. - заборгованість за кредитом;

- 17 890,21 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 8420,19 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 11 230,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 17.03.2010р. по 16.03.2011р.;

- 27432, 00 грн.- витрати пов»язані з охороною та зберіганням Предмету застави.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і відповідач 25.06.2007 р. уклали договір застави рухомого майна (надалі договір застави). Згідно з договором застави Відповідач надав в заставу автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Представник позивача просить звернути стягнення на предмет застави : автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності Відповідачу ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 116 389,48 грн., а також судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала та зазначила , що в задоволенні позову слід відмовить з наступних підстав: 27 лютого 2009 року за вимогою служби безпеки ПАТ «Приватбанк» вона повинна була передати залоговий автомобіль робітникам банку та з цього часу автомобіль знаходиться у позивача. Згідно підписаного нею та робітниками банку Акту вона доручила ПАТ «Приватбанк»передати на реалізацію по ринкової вартості автомобіль та направити виручені кошти на погашення заборгованості у випадку невиконання нею зобов'язань перед ПАТ «Приватбанк»до 25 березня 2009 року. Робітники банку при прийомі автомобіля пояснили, що автомобіль буде ними проданий, а з отриманої від продажу суми вони погасять її заборгованість перед банком по тілу кредиту та процентів. Вона була згодна на таку пропозицію. З дня передачі автомобіля і до пред'явлення позову в суд ніхто з робітників банку до неї не з яких підстав не звертався. Вона вважала, що передачею автомобіля поганила свій борг перед банком.

Як виявилося, позивач протримав більш як два роки її автомобіль під відкритим небом, без належної охорони і ніяких спроб продати його не приймав. Вважає, що бездіяльність робітників банку причинило суттєву шкоду як їй, так і банку.

Вартість її автомобіля на день передачі банку, з врахуванням зносу та пробігу була не менш як 45 000, 00 грн. За час знаходження автомобіля у позивача він втратив не менш як 40 % своєї вартості. Після передачі нею автомобіля банку згідно договору та домовленості з його робітниками вона дала згоду на його продаж. Готова була підписати будь-які документи, оскільки матеріальне становище її сім'ї погіршилось, а також на її платоспроможність вплинули кризові явища, які були визнані державними органами.

Вважає, що в інтересах як позивача так і її, з метою погашення заборгованості по кредитному договору, було продаж автомобіля по ціні 45000, 00 грн. та залік цієї суми у рахунок погашення її боргу. При цьому для нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та витрат на утримання автомобіля, не було підстав.

Всі ці дії, які проводив позивач з її майном, закріплені в ст.ст. 594, 595, 596, 597, 591 Цивільного кодексу України. Стосовно вимоги про стягнення пені, за несвоєчасну сплату кредиту та процентів.

Позивач не зазначив за який термін та на яку суму нараховується неустойка, та який розмір неустойки застосовує. Вказавши в своєму позові її заборгованість станом на 18.10.2010 р. в сумі 83 102,90 грн., позивач не зміг довести до суду потрібний щомісячний обґрунтований рахунок суми боргу.

Зазначені обставини є істотними, оскільки, по-перше, згідно частини третій статті 549 Цивільного кодексу України «Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен ден прострочення».

Оскільки для нарахування пені Позивач використовує тривалість часу, на протязі якої Відповідач має виконувати грошові зобов'язання, але припустився прострочення, сума заборгованості (база для нарахування) є динамічною.

Обґрунтованість визначення Позивачем суми неустойки в такому разі доводиться посиланням на суми заборгованості на кожний окремий період.

По-друге, згідно пункту першому частини другої статті 258 Цивільного кодексу України «Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені)».

Вимога Позивача про стягнення пені не містила зазначення, за який саме термін Позивач нарахував пеню, отже й визначити, чи охоплюються встановленим Цивільним Кодексом України строком позовної давності ця заявлена Позивачем вимога, неможливо.

Пізніше наданий Позивачем розрахунок пені теж не відповідає дійсності. Сума боргу штучно збільшена.

Тому Відповідач, була змушена зробити контррозрахунок заборгованості за пенею. Різниця між нарахованою Позивачем сумою заборгованості за пенею та зробленим перерахунком складає 2 632, 88 грн.

Законом України від 31.10.2008 № 639-УІ «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано вплив світової фінансової кризи на економіку та фінансову систему України.

Кредитний договір, з якого виникли вимоги Позивача, був укладений до моменту виникнення світової фінансової кризи та справляння впливу, як на загальну економіку та фінансову ситуацію, так й на безпосередню фінансову спроможність Відповідача.

Неспроможність належним чином виконувати зобов'язання сталася в наслідок обставин, виникнення, існування та вплив яких лежить за межами волі та впливу Відповідача, виникла внаслідок непереборних та незворотних обставин, - різке здешевлення відносно долара США національної валюти, різке падіння доходів Відповідача.

Питання, пов'язані з погодженням пропозиції реструктуризації заборгованості Відповідача Позивачем не порушувалося.

При розрахунку суми мого боргу Позивач не тільки не врахував вартість вилученого у неї автомобіля, але і сплачені нею виплати за кредитним договором в період з 24.07.2007 року по 24.10. 2008 року на суму 19913,12 грн.:

Згідно частині третій статті 10 Цивільного процесуального кодексу України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», встановлено порядок звернення стягнення на предмет застави, а саме: обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Ст. 27 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», встановлено, що обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

27 лютого 2009 року порушуючи Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», позивач вилучив у неї заставлений автомобіль, не надіславши при цьому ніяких повідомлень і не зареєструвавши відомостей у Державному реєстрі.

Далі, вилучивши автомобіль, позивач, не провів ніяких дій, а саме: не взяв собі у власність предмет застави у рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором чи не реалізував його за договором купівлі - продажу, як того вимагав Договір застави, Цивільний кодекс України. Автомобіль не було виставлено на продаж на сайті ПАТ «ПРИВАТБАНК»в інтернеті у розділі: Конфіскат.

Утриуючи автомобіль без реалізації майже два з половиною роки, позивач штучно збільшив її заборгованість за кредитом.

При цьому, на момент вилучення автомобіля, прострочення платежу складало всього чотири місяці. І як би позивач провів всі необхідні дії, реалізував автомобіль і погасив більшу частину заборгованості, то сума боргу не складала би 116 389, 48 грн.

До того ж, зобов'язання позивача надіслати їй повідомлення про порушення договору і суму заборгованості мають місце як у пункті 2.3.3, абзац «а»Кредитного договору, так і у пункті 34.8 Договору застави. Але в жодному випадку ніяких повідомлень від позивача вона не отримувала.Тому і право вимоги звернення стягнення на заставлене майно у позивача відсутнє.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача повно та всебічно зясувавши обставини справи розглянувши надані докази оцінивши їх належність допустимість достовірність а також достатність і взаємний звязок у сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень суд розглядає справи не інше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

У судовому засіданні встановлено, що 25.06.2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» був укладений кредитний договір, Відповідно до укладеного договору № DN81AR00270005 Зозуля Наталiя Вiкторiвна 26.06.2007 року отримала кредит у розмірі 75367,44 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.06.2014 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і відповідач 25.06.2007 р. уклали договір застави рухомого майна (надалі договір застави). Згідно з договором застави Відповідач надав в заставу автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

У звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором з 27.10.2008р. Відповідач станом на 16.03.2011 року має заборгованість - 116 002,22 грн., яка складається з наступного:

- 51416,23 грн. - заборгованість за кредитом;

- 17 890,21 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 8420,19 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 10 843,59 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 17.03.2010р. по 16.03.2011р.;відповідно до уточненого розрахунку.

- 27432, 00 грн.- витрати пов»язані з охороною та зберіганням Предмету застави.

27.02.2009 року в зв»язку з виниклою заборгованістю за кредитним договором у ОСОБА_4 працівниками ПАТ КБ «Приватбанк» було вилучено автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить їй праві власності для його реалізації по ринковій вартості та направлення отриманих грошових коштів для погашення заборгованості в разі невиконання нею зобов»язань перед ПАТ КБ «Приватбанк»в термін до 25.03.2009р. про що було складено акт від 27.02.2009р. З 27.02.2009 року по 01.02.2011р. ПАТ КБ «Приватбанк» реалізацію вилученого автомобіля не здійснювало.

05.05.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк»зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.

В судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача понесені витрати у сумі 27432,00 грн які пов»язані із зберіганням предмету застави та пояснив що відповідно до п.17.10 договору застави рухомого майна витрати пов»язані з охороною та зберіганням предмету застави несе Заставодавець.

Отже за час знаходження предмету застави на автостоянці на зберіганні під охороною з 27.02.2009року по 16.06.2011р. (це 762 дні) витрати ПАТ КБ «Приватбанк»дорівнюють 27432 грн. Так як відповідно до укладеного договору оперативної оренди від 01.09.2009р. укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 в п.1.1 передбачено що орендодавець- ФОП ОСОБА_5 передає орендарю ПАТ КБ «Приватбанк»в тимчасове користування виставочний майданчик на 280 машиномісць. Для експозиції автомобілів.

Згідно з п.2.2. договору оперативної оренди орендна плата становить 32900 грн. на місяць.Таким чином вартість зберігання одного автомобіля в день становить 36,00 грн.

З позовними вимогами щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за зберігання автомобіля суд не погоджується із наступного.

Відповідно до умов договору застави рухомого майна а саме п.17.10. передбачено що в разі порушення позичальником зобов»язань за кредитним договором Заставодавець зобов»язується доставить предмет застави за адресою вказаною в п.34.8. договора (м.Дніпропетровськ вул..Набережна Перемоги 32) .В разі невиконання умов Заставодержателя останній має право здійснити доставку предмету застави за зазначеній адресі як власними силами так і на договірних умовах з третіми особами. В той же строк передати предмет застави заставодержателю в заклад відповідно до акту приймання-передачі який підписується сторонами.В цьому разі заставодержатель має право виставити охорону предмету застави як власними силами так і на договірних умовах з третіми особами. Витрати пов»язані з охороною та зберіганням предмету залога несе заставодавець.

Згідно з актом приймання предмету застави від 27.02.2009року у ОСОБА_4 зазначено що ОСОБА_4. передає автомобіль представникам ПАТ КБ «Приватбанк»та поручає ПАТ КБ «Приватбанк»передати його на реалізацію по ринковій вартості та направити отримані від реалізації грошові кошти на погашення заборгованості. Акт від 27.02.2009 року підписаний тільки представником ПАТ КБ «Приватбанк»,підпис ОСОБА_4 відсутня. Також в акті не зазначено за якою адресою буде доставлено вилучений автомобіль. За якою адресою весь час знаходився автомобіль ОСОБА_4 невідомо так як відповідно до умов договору застави рухомого майна а саме п.17.10. передбачено що в разі порушення позичальником зобов»язань за кредитним договором Заставодавець зобов»язується доставить предмет застави за адресою вказаною в п.34.8. договора (м.Дніпропетровськ вул..Набережна Перемоги 32) а представник позивача зазначає що з 01.09.2009 року по 16.06.2011року автомобіль ОСОБА_4 знаходився під охороною на виставочному майданчику для експозиції автомобілів за адресою м.Запоріжжя вул..Феросплавна, 38.

В порушення умов п.17.10 договору рухомого майна ПАТ КБ «Приватбанк»не складено та не підписано з ОСОБА_4 акту приймання-передачі предмету застави в заклад . Відповідно до зазначеного пункту тільки в разі підписання сторонами акту приймання передачі предмету застави, ПАТ КБ «Приватбанк» має право виставити охорону предмету застави як власними силами так і на договірних умовах з третіми особами.

Судом встановлено що автомобіль відповідачки було вилучено 27.02.2009року а договір оперативної оренди між ПАТ КБ «Приватбанк»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 був укладений тільки 01.09.2009року. Таким чином суду не відомо із чого складається розрахунок заборгованості за зберігання предмету застави наданий позивачем. Також суду не надано доказів сплати ПАТ КБ «Приватбанк»послуг за охорону та зберігання предмету застави. В документах наданих позивачем не вбачається що сплата орендної плати в сумі 32900 грн.за місяць включає в себе вартість послуг по охороні та зберіганню автомобіля відповідачки ОСОБА_4

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України, що ПАТ КБ «Приватбанк»поніс витрати за зберігання та охорону автомобіля ОСОБА_4 у сумі 27432,00 грн.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, Відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу». Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та договору застави рухомого майна, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобовязання в натурі. Примусове виконання зобовязання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобовязання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобовязання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобовязаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад).

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню .

Крім цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати, які поніс позивач по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи те, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково, суд стягує із відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених її позовних вимог, а саме в розмірі 979,57 грн. із них 889,57 грн. сума сплаченого державного мита та 90,00 гривень сума понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.16 , 526, 530, 536, 590, 1050, 1054 ЦК України, 57, 60, 88, 212- 218, ЦПК України, ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR00270005 від 25.06.2007 року в сумі 88 570,22 грн.:

- звернути стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» суму судового збору у розмірі 885,70 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 90,00 грн .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Ширіна С.А.